Спілка визволення фінських народностей

Справа «Спілки визволення фінських народностей» (рос. Дело «Союза освобождения финских народностей» (СОФИН)) — сфабрикований ОДПУ процес над провідними культурними діячами фіно-угорських народів.

Історія

На думку історика К. І. Куликова, справа Спілки визволення фінських народностей була інспірована для придушення невдоволення національною політикою СРСР та для підготовки провокацій проти Фінляндії.

Арешти у справі проводилися у 1932—1933 роках, безпосередньо після процесів Спілки визволення України, Спілки визволення Білорусі й паралельно справам панмонголістів, сибірських тюрків та ін.

У справі Спілки було заарештовано 28 людей — провідних письменників і науковців Удмуртії, Комі та Марій Ел. Серед репресованих були удмуртський поет Кузебай Герд, філолог комі Василь Литкін, марійський письменник Сергій Чавайн, засновник державності комі Дмитро Батієв.

• 
  Кузебай Герд
• 
  Василь Литкін
• 
  Дмитро Батієв

Звинувачення

Фіно-угорські народи. На карті не показана територія проживання самодійських народів, зокрема ненців, які жили на узбережжі Північного океану, і також входили у сферу інтересів фінських іредентистів, як і територія Архангельської області.

У обвинувальному висновку стверджувалося, що Спілка начебто була створена Кузебаєм Гердом на завдання фінських та естонських «інтервенціоністських кіл». Як стверджували фальсифікатори справи, Спілка мала підняти збройне повстання з ціллю відокремлення фіно-угорських автономій від СРСР та створення «Єдиної фіно-угорської федерації з демократичною формою правління».

Були зазначені такі завдання Спілки:

1. Домогтися повного відділення від Росії і знищення Великої Росії як такої; домогтися повного відділення народів і околиць Росії у самостійні держави з тим, щоби Росія залишилась тільки як Великоросія навколо Москви. Боротьбу цю почати узгоджено з іноземним капіталом фінських країн;
2. Спираючись на велику удмуртську буржуазію, розвинути в Удмуртії та на околицях великі капіталістичні підприємства;
3. Об'єднатися з фінляндсько-естонським капіталом та увійти як самостійний домініон у Північно-фінську об'єднану державу;
4. Розширити кордони Удмуртії, включивши сюди половину В'ятської губернії, Сарапул і Закамський район, Малмизький повіт і кордон впритул підвести до Комі області;
5. Встановити диктатуру удмуртського населення над російським населенням Удмуртії, позбавивши російське населення більшості політичних прав;
6. Утворити Удмуртський єпископат, скинути Радянську владу і Компартію.

Подальші репресії

У Мордовії тільки у справі «Мордовського блоку правих троцькістів і націоналістів» було засуджено близько ста державних та громадських діячів, у 1936 були репресовані співробітники удмуртських газет. Найбільшого масштабу репресії набули у 1937—1938 роках: окрім масових арештів та розстрілів, з національних шкіл було вилучено приблизно 80 % літератури.

Реабілітація засуджених

Більшість засуджених було реабілітовано після смерті Сталіна у 1956—1958 роках.

Ряд репресованих шануються зараз як національні герої.

Див. також

• Процес Спілки визволення України
• Справа «Союзу визволення Білорусі»
• Розстріляне відродження
• Спілка малих народів Поволжя
• Велика Фінляндія
• Панфінно-угризм

Джерела

• Куликов К. И. ДЕЛО «СОФИН» [Архівовано 29 жовтня 2016 у Wayback Machine.] // Уральская Историческая Энциклопедия
• Човганонь Д. Деспотична політика Московії та фіно-угорські народи // Вільний Ідель-Урал