Білосарайська коса
| Білосарайська коса | |
 | |
| Країна |  Україна
|
| Регіон | Донецька область |
| Акваторії, що омивають | Азовське море |
| Координати | 46°53′30″ пн. ш. 37°19′50″ сх. д. / 46.89167° пн. ш. 37.33056° сх. д. |
  Білосарайська коса  Білосарайська коса | |
| |
46°53′30″ пн. ш. 37°19′50″ сх. д. / 46.89167° пн. ш. 37.33056° сх. д.{{#coordinates:}}: не можна мати більш ніж один первинний тег на сторінку
Білосара́йська коса́ — півострів в українській частині Азовського моря, тут розташований ландшафтний заказник загальнодержавного значення від 1980 року.
Білосарайська коса розташована за 35 км на південний захід від Маріуполя та обмежує Таганрозьку затоку на півночі. Назва походить від зниклого в 17 ст. ногайського міста Боли Сарай, яке, ймовірно, містилося біля коси.
Біля коси знаходиться вершина Білосарайської затоки — бухта Білосорайська.[1]
Територія коси належить до Мангушського району Донецької області. На території коси розташоване село Білосарайська Коса, бази відпочинку та маяк.
Коса намита морем, серпоподібної форми, утворена піщано-черепашковими мулистими відкладеннями. Довжина — 14 км, площа — 44.45 км, акваторія 194га.[1]
На території коси розташований однойменний ландшафтний заказник[2], площею 616 га (416 га непокритих лісом земель Приазовського держлісгоспу та 200 га мілководної акваторії Азовського моря).
Статус заказника здобув в 1927 році за клопотанням наукових працівників Маріупольського краєзнавчого музею Івана Коваленка, Володимира Рудевича, Віктора Голіцинського та доктора медичних наук Бориса Вальха.
Сприятливе географічне розташування коси, наявність мілководних лиманів та озер з водноболотною рослинністю сприяє гніздуванню, розмноженню і концентрації під час міграції багатьох видів птахів. Їх налічується 158 видів, в тому числі 25 занесено до Червоної книги України. В 1995 році тут створили Білосарайський орнітологічний заповідник[1], де гніздяться мартини, крижні, кулики, гуси, лебеді. У флорі заказника, за даними Донецького ботанічного саду, зареєстровано 217 видів вищих рослин, з них 20 видів літоральної смуги, які більше в області не зустрічаються. Серед них холодок коротколистий та тюльпан змієлистий Червоної книги України. У прибережних водах водяться судак, бичок, пеленгас і камбала.[1]
В 2010 р. увійшов до складу Національний природний парк «Меотида».
-
Схід сонця на Білосарайській косі -
Бази відпочинку і маяк на Білосарайській косі -
-
-
-
Білосарайська коса
- ↑ а б в г Заповедный отдых: ради чего ехать на Белосарайскую косу и сколько это будет стоить. Свои.City (рос.). Архів оригіналу за 11 серпня 2019. Процитовано 12 серпня 2019.
- ↑ Ландшафтний заказник загальнодержавного значення «Білосарайська коса» [Архівовано 12 серпня 2019 у Wayback Machine.] «Степи України»
- Білосарайська коса [Архівовано 19 січня 2019 у Wayback Machine.] Енциклопедія Сучасної України
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |
| Західне узбережжя | |
|---|---|
| Північне узбережжя | |
| Східне узбережжя | |
| Керченська протока | |
