Megaloceros
| Megaloceros | |
|---|---|
.jpg)
| |
| Скелет Megaloceros giganteus | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Парнокопитні (Artiodactyla) |
| Родина: | Оленеві (Cervidae) |
| Триба: | Cervini |
| Рід: | †Megaloceros Brookes, 1828 |
| Species | |
| Синоніми | |
| |
 Вікісховище: Megaloceros
| |
Megaloceros (від грец. μεγαλος megalos + κερας keras, буквально «великий ріг») — викопний рід оленів, представники якого мешкали по всій Євразії від плейстоцену до раннього голоцену. Типовий і єдиний безперечний представник роду, Megaloceros giganteus, відомий як «ірландський» або «великорогий олень», також є найвідомішим. Вважається, що лані (Dama) є їхніми найближчими родичами[1][2][3]. Megaloceros тісно пов'язаний з іншими родами «гігантських оленів», такими як східноазійський рід Sinomegaceros та європейський Praemegaceros.
Більшість представників роду були надзвичайно великими тваринами, які любили луки або відкриті ліси[4]. Середня довжина більшості видів у холці трохи нижче 2 метрів. Різні види критського роду Candiacervus — найменший з яких, C. rhopalophorus мав лише 65 см у висоту в плечі — іноді включаються до Megaloceros як підрід.
Види від найстаршого до наймолодшого:
- Megaceroides novocarthaginiensis
- Описаний з раннього плейстоцену (0,9—0,8 млн років тому) у місцезнаходженні Cueva Victoria в Іспанії. Відомий з рогів, зубів і посткраніального матеріалу. Споріднений і, можливо, предок M. savini[5].
- Megaceroides savini
- Середньоплейстоценовий європейський вид[6], що жив приблизно 750—450 000 років тому[7], трохи більший за північного оленя. Перші скам'янілості якого були знайдені поблизу Сент-Савін, Франція, та неподалік Сорії, Іспанія. Його роги були прямими, з шипоподібними вістрями. Найнижчі кінчики утворювали широкі плоскі поверхні, як у лосів. Пропонувалося виділити цей вид в окремий рід Praedama.
- Megaceroides matritensis[7]
- Середньоплейстоценовий вид, що жив близько 400—300 000 років тому поблизу сучасного Мадрида, Іспанія, будучи сучасником M. giganteus. Вид мав збільшені премоляри, дуже товсту емаль молярів і низький нижньощелепний виріст. Сучасні йому популяції людей полювали на цей вид — пов'язані з ним кам'яні знаряддя відносять до пізньої ашельської та ранньої мустьєрської культури. Вважається, що M. matritensis походить від M. savini.
- Megaceroides giganteus
- Найбільший, найвідоміший і один з останніх видів роду, що сягав в плечах близько 2 м. Мешкав по всій Євразії, від Ірландії до Сибіру з кінця середнього плейстоцену до початку голоцену.
Megaceroides algericus з пізнього плейстоцену—голоцену Північної Африки деякі автори вважають близькоспорідненим і, можливо, похідним від Megaloceros[8].
«M». stravpolensis з раннього плейстоцену Південно-Західної Росії[9] згодом було запропоновано віднести до Arvernoceros[10][7].
- ↑ Lister, A. M.; Edwards, C. J.; Nock, D. a. W.; Bunce, M.; van Pijlen, I. A.; Bradley, D. G.; Thomas, M. G.; Barnes, I. (2005-12). The phylogenetic position of the ‘giant deer’ Megaloceros giganteus. Nature (англ.). 438 (7069): 850—853. doi:10.1038/nature04134. ISSN 1476-4687.
- ↑ Mennecart, Bastien; DeMiguel, Daniel; Bibi, Faysal; Rössner, Gertrud E.; Métais, Grégoire; Neenan, James M.; Wang, Shiqi; Schulz, Georg; Müller, Bert (13 жовтня 2017). Bony labyrinth morphology clarifies the origin and evolution of deer. Scientific Reports (англ.). 7 (1): 13176. doi:10.1038/s41598-017-12848-9. ISSN 2045-2322.
- ↑ Gonzalez, Silvia; Kitchener, Andrew C.; Lister, Adrian M. (2000-06). Survival of the Irish elk into the Holocene. Nature (англ.). 405 (6788): 753—754. doi:10.1038/35015668. ISSN 0028-0836.
- ↑ Geist, V. 1999. Deer of the World. Swan Hill Press, Shrewsbury.
- ↑ Made, J. (2012). The latest Early Pleistocene giant deer Megaloceros novocarthaginiensis n. sp. and the fallow deer "Dama df. vallonnetensis" from Cueva Victoria (Murcia, Spain). Mastia: 269—323.
- ↑ Vislobokova, I. A. (2013-12). Morphology, taxonomy, and phylogeny of megacerines (Megacerini, Cervidae, Artiodactyla). Paleontological Journal (англ.). 47 (8): 833—950. doi:10.1134/S0031030113080017. ISSN 0031-0301.
- ↑ а б в van der Made, Jan (2019-06). The dwarfed “giant deer” Megaloceros matritensis n.sp. from the Middle Pleistocene of Madrid - A descendant of M. savini and contemporary to M. giganteus. Quaternary International (англ.). 520: 110—139. doi:10.1016/j.quaint.2018.06.006.
- ↑ Croitor, Roman (2016-07). Systematical position and paleoecology of the endemic deer Megaceroides algericus Lydekker, 1890 (Cervidae, Mammalia) from the late Pleistocene-early Holocene of North Africa. Geobios (англ.). 49 (4): 265—283. doi:10.1016/j.geobios.2016.05.002.
- ↑ Titov, V. V.; Shvyreva, A. K. (2016-01). Deer of the genus Megaloceros (Mammalia, Cervidae) from the Early Pleistocene of Ciscaucasia. Paleontological Journal (англ.). 50 (1): 87—95. doi:10.1134/S0031030116010111. ISSN 0031-0301.
- ↑ Croitor, Roman (2018). Toderaș, Ion (ред.). Plio-Pleistocene Deer of Western Palearctic: Taxonomy, Systematics, Phylogeny. Institute of Zoology of the Academy of Sciences of Moldova.
