Gesang der Jünglinge

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Gesang der Jünglinge
нім. Gesang der Jünglinge im Feuerofen
КомпозиторКарлгайнц Штокгаузен
Жанрелектронна музика
Каталог8
Інструментуванняboy sopranod
ТекстКнига пророка Даниїла
Мованімецька

Gesang der Jünglinge (букв. «Спів юнаків») — електронний музичний твір Карлгайнца Штокгаузена, створений протягом 1955–1956 рр. та позначений № 8 у каталозі творів композитора[1].

Спершу композитор мав намір написати електронну месу, яка мала б бути виконана в Кельнському соборі; проте Штокгаузену відмовили в можливості виконання електронної музики в соборі[2]. Композитор відмовився від написання меси, але при тому втілив деякі релігійні мотиви у Gesang der Jünglinge.

Естетична концепція

[ред. | ред. код]

Звукова, змістова й технічна палітра Gesang der Jünglinge є значно багатшою, ніж у попередніх електронних творах Штокгаузена (яких він створив на той час не так багато: усього три). Найбільш явною відмінністю є те, що композитор вперше використовує в своїй електронній музиці звуки несинтетичного походження, а саме людський голос. Особливість, із цим пов'язана — включення до твору слова як однієї з площин змісту. Втім, спосіб трактування слова в цьому творі є далеким від класичного: композитор використовує серійну техніку задля «медіації» між двома звуковими якостями — електронним звуком та голосом, і утворює між ними шкалу плавного переходу. Таким чином, первинним в трактуванні слова в цьому творі є його фонетична площина, і лише в окремих випадках — семантична[3].

Разом із тим, композитор вкладає у вокальний текст твору глибинний символічний зміст, заснований на біблійних мотивах. За основу тексту Штокгаузен взяв фрагмент зі Старого Заповіту (Книга пророка Даниїла), де розповідається про трьох юнаків у вогняній печі, яких Бог врятував від загибелі. Композитор зазначає:

«Де хоч на хвильку постає з музичних знаків мова, вона хвалить Бога»[4]

Другою особливістю порівняно з попередніми електронними експериментами є використання просторової проєкції звуку з допомогою 5- (в оригінальному варіанті) або 4-канальної звукової доріжки.

Форма й структура твору

[ред. | ред. код]

Gesang der Jünglinge складається з 6 частин («текстур» в термінології композитора), які є пов'язаними з поетичною формою обраного фрагмента тексту (наявністю повторення фрази «Preiset den Herrn...»)[5][6]. Довжини «текстур»:

№ Початок Тривалість
1 0:00 1:02
2 1:02 1:50
3 2:52 2:23.5
4 5:15.5 1:06.5
5 6:22 2:18
6 8:40 4:20

Шкали і звуковий матеріал

[ред. | ред. код]

Вокальний матеріал твору композитор записав із голосу 12-річного хлопця, який співав, спираючись не лише на вказівки композитора, але й на спеціальний «орієнтаційний» сигнал, який він чув у навушниках, щоб досягти максимальної точності виконання.

Композитор утворює шкалу фонетичної якості звуку від голосної до приголосної, або ж від звуку до шуму; шкала голосних рухається від u до i, приголосних — від ch до s. Цій фонетичній шкалі відповідає шкала електронних тембрів від таких, що мають гармонічну структуру, до шумових.

Окрім того, є шкала зрозумілості тексту: від повністю незміненого тексту до його «розчеплення» на повністю звукові якості. Є 7 значень шкали зрозумілості тексту, де 7 відповідає максимально зрозумілому та 1 — «розчепленому» тексту. Проміжні ступені тут досягаються шляхом змішування електронних та вокальних звуків, пермутаціями порядку слів в реченні, складів у словах та літер у складах. Таким чином композитор застосовує трансформацію самого тексту, щоб досягнути органічного «переплетення» різних звуків. Одна з серій, якою регулюються в творі ступені семантичної зрозумілості тексту має такий вигляд:


5 1 2 6 7 3 4 (серія ступенів зрозумілості тексту)

Композитор групує звуки в цьому творі на такі категорії:

  1. комплекси простих тонів з означеною частотою, тривалістю й гучністю;
  2. комплекси імпульсів;
  3. літери й склади;
  4. шуми з широким частотним спектром;
  5. окремі імпульси;
  6. синтетичні звуки, наближені до звучання голосних;
  7. шуми зі спектром від 1 до 6 октав;
  8. нагромадження імпульсів зі статистично означеною густиною і спектром від 1 до 6 октав;
  9. окремі імпульси в акордах;
  10. акорди із пасом шумів;
  11. акорди з простих тонів;
  12. акорди зі співаних голосних.

Відомості про серійну організацію Gesang є неповними, оскільки композитор не залишив партитури твору, а лише частковий аналіз.

На основі палітри звукових джерел композитор творить ряд наборів їхніх комбінацій, позначений латинськими літерами (кожна літера відповідає певному діапазону видів звуків):

A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W
1 1-2 1-3 1-4 1-5 1-6 1-7 1-8 1-9 1-10  1-11 1-12 2-12 3-12 4-12 5-12 6-12 7-12 8-12 9-12 10-12 11-12 12

Далі ці «ключі» (A-W) стають основною для серіальної організації. Окрім того, серіальній організації підлягають параметри висоти звуку, тривалості тих чи інших шарів фактури, кількість можливих накладань голосів у акордах, кількість складів у групі, параметри просторового розподілення звуків та ін.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Stockhausen. August 22nd 1928 – December 5th 2007 (хронологічний перелік творів композитора) (PDF). Офіційна вебсторінка, присвячена Штокгаузену.
  2. ↑ Smalley 2000, с. 1
  3. ↑ Skowron 1982
  4. ↑ Цит. за Skowron 1982, с. 11.
  5. ↑ Skowron 1982, с. 13
  6. ↑ Smalley 2000, с. 6

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Zbigniew Skowron. Muzyka elektroniczna Karlheinza Stockhausena. Okres prób i doświadczeń (II) // Muzyka. — 1982. — 1—2. — С. 11—36.
  • John Smalley (2000). Gesang der Jünglinge: History and Analysis (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 12 грудня 2013. Процитовано 14 червня 2013.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Gesang_der_Jünglinge&oldid=43224764