Перейти до вмісту

Ґабріель Аморт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ґабріель Аморт
італ. Gabriele Amorth
Народився1 травня 1925(1925-05-01)[1][2][…]
Модена, Емілія-Романья, Королівство Італія[1]
Помер16 вересня 2016(2016-09-16)[4][1][5] (91 рік)
Рим, Італія[4][1]
Похованняцвинтар Лаурентіноd
Країна Італія
 Королівство Італія
Діяльністькатолицький священник, письменник, богослов, exorcist
Сфера роботиекзорцизм[6]
Мова творівіталійська
ЧленствоРух Опору в Італії[7] і International Association of Exorcistsd
Конфесіякатолицька церква
Нагороди
CMNS: Ґабріель Аморт у Вікісховищі

Ґабріель П'єтро Аморт (італ. Gabriele Pietro Amorth; 1 травня 1925, Модена — 16 вересня 2016, Рим) — італійський римо-католицький священник-пауліст, ватиканський екзорцист, письменник, журналіст.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився на півночі Італії в місті Модена. Після закінчення правничих студій вступив до Згромадження паулістів. 24 січня 1954 року отримав пресвітерські свячення з рук архієпископа Норчі Іларіо Роатта. У 1986 році призначений екзорцистом Римської дієцезії. Засновник Міжнародного товариства екзорцистів (1990), яке очолював до виходу на пенсію у 75-річному віці (2000), але залишився його почесним головою[8]. За своє життя здійснив майже 160 тисяч актів екзорцизму.[9]

Очолював католицьке видання «Madre de Dios» і працював з католицькими медіа-ресурсами «Famiglia Cristiana» та «Radio Maria»[9].

Помер 16 вересня 2016 року в Римі внаслідок ускладнення хвороби легенів. Похований на Римському комунальному кладовищі Лаурентіно.

Вибрані твори

[ред. | ред. код]
  • Dialoghi su Maria. 31 temi, 164 domande (1987).
  • Un esorcista racconta (1990, 1991).
  • Nuovi racconti di un esorcista (1992).
  • Liberaci dal male. Preghiere di liberazione e guarigione (1993).
  • Esorcisti e psichiatri (1996).
  • Il vangelo di Maria. Un mese con la Madre di Gesù (1998).
  • Memorie di un esorcista. La mia vita in lotta contro Satana, intervistato da Marco Tosatti (2010).
  • L'ultimo esorcista. La mia battaglia contro Satana, con Paolo Rodari (2012).
  • Il segno dell'esorcista. Le mie ultime battaglie contro Satana, con Paolo Rodari (2013).
  • Angeli e diavoli. Cinquanta domande a un esorcista (2014).
  • Racconti di un esorcista (2014).
  • Ho incontrato Satana. La battaglia del più autorevole esorcista vivente (2016).
  • Il mio rosario (2016).

Українські переклади

[ред. | ред. код]
  • Але визволи нас від лукавого. — Львів: Добра книжка, 2010. — 144 с.
  • Нове визнання екзорциста або розповідь екзорциста [Архівовано 9 березня 2017 у Wayback Machine.]. — Львів: Добра книжка, 2010. — 184 с.
  • Спогади екзорциста. — Львів: Добра книжка, 2012. — 152 с.
  • Розповідь екзорциста. — Львів: Свічадо, 2013. — 192 с.[10]
  • Євангеліє Марії. Жінка, яка перемогла зло. — Львів: Добра книжка, 2014. — 144 с.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г http://infovaticana.com/2016/09/16/ultima-hora-muere-padre-gabriel-amorth/
  2. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ Babelio — 2007.
  4. ↑ а б http://www.repubblica.it/vaticano/2016/09/16/news/e_morto_a_91_anni_il_sacerdote_esorcista_padre_amorth-147926752/
  5. ↑ BeWeB
  6. ↑ Чеська національна авторитетна база даних
  7. ↑ https://www.rd.com/culture/the-exorcist-real-life/ — 2017. — Т. 190, вип. 1134. — С. 122–123. — ISSN 0034-0375
  8. ↑ Ірина, Єрмак (17 вересня 2016). Помер о. Ґабріель Аморт — ватиканський екзорцист. CREDO. Архів оригіналу за 17 вересня 2016. Процитовано 20 вересня 2016.
  9. ↑ а б 10 фактів про справжнього отця Ґабріеля Аморта (англ.). Процитовано 10 березня 2023.
  10. ↑ Ґабріель Аморт. Розповідь екзорциста. svichado.com. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 20 вересня 2016. [Архівовано 2016-12-20 у Wayback Machine.]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ґабріель_Аморт&oldid=43968008