Шмаров Валерій Валентинович

	Валерій Шмаров
	Валерій Шмаров
Особисті дані
Повне ім'я	Валерій Валентинович; Шмаров
Народження	23 лютого 1965 (59 років)
	Воронеж, СРСР
Зріст	180 см
Вага	78 кг
Громадянство	СРСР
Позиція	нападник
Професіональні клуби*
Національна збірна
Тренерська діяльність**
	* Ігри та голи за професіональні клуби; враховуються лише в національному чемпіонаті.
	** Тільки на посаді головного тренера.
Валерій Шмаров у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шмаров.

Валерій Валентинович Шмаров (рос. Валерий Валентинович Шмаров, нар. 23 лютого 1965, Воронеж) — радянський та російський футболіст, що грав на позиції нападника.

Виступав, зокрема, за «Спартак» (Москва), а також національну збірну СРСР.

Клубна кар'єра

Починав займатися футболом у Воронезькій спортшколі у тренера Володимира Євгеновича Никитенко. 1982 року дебютував у «Факелі» у Першій лізі, будучи курсантом Воронезького військового авіатехнічного училища, в матчі проти костромського «Спартака». У наступній грі проти «Гурії» забив 1-й м'яч у професійній кар'єрі.

1984 року на гравця звернув увагу тренер «Спартака» Костянтин Бєсков (особливо після гри на Кубок СРСР, коли «Факел» переграв москвичів). Проте в тому ж році Шмаров був призваний в армію і згідно з директивою відправлений у Хабаровськ. П'ять місяців провів у хабаровському СКА, грав за дубль під чужим прізвищем — Ігор Протасов (який у той час був травмований), забив 11-12 м'ячів, що допомогло Протасову стати третім бомбардиром турніру^[1].

1985 року виступав за ЦСКА, що вилетів з Вищої ліги роком раніше. У тому сезоні став найкращим бомбардиром, відзначившись 29 разів в 40 матчах. Проте, команді не вдалося напряму вийти у вищу лігу, і необхідно було грати у перехідному турнірі. Після провалу двох перших ігор Шмарова відрахували з команди та відправили в казарму. Армійську службу проходив до 31 грудня 1985, після чого демобілізувався.

Після ЦСКА на рік повернувся до Воронежа. Разом з командою повинен був повернутися у вищу лігу, але в одній з вирішальних ігор проти московського «Локомотива» команда була «вбита» суддями — «Факелу» не зарахували 3 забитих м'ячі, і воронежці програли 0:2^[1].

1987 року Валерій зважився на перехід в московський «Спартак», в якому успішно відіграв 5 років, двічі ставши чемпіоном, відзначившись у заключному матчі чемпіонату 1989 року на останній хвилині «золотим голом» у ворота київських «динамівців»^[2].

1991 року виїхав до Німеччини, де три сезони відіграв за «Карлсруе СК». Грав спочатку в нападі, потім — ліворуч в півзахисті. З його передач часто забивав Сергій Кір'яков. В останній рік Вінфрід Шефер ставив Шмарова вже в оборону, що, внаслідок, призвело до відходу гравця з команди. 1995 року перейшов в «Армінію» (Білефельд), яка за підсумками сезону вийшла з регіональної оберліги в другу Бундеслігу. Однак сезон нічого не дав, і після цього Шмаров вирішив повернутися в Росію.

1995 року московський «Спартак» викупив контракт гравця і оперативно заявив його на чемпіонат. Сезон 1995 в «Спартаку» видався вдалим: 16 м'ячів в 20 матчах (3-тє місце в суперечці бомбардирів і національне чемпіонство). Проте в наступному сезоні 1996 року після кількох ігор сезону, не знайшовши порозуміння з новим головним тренером Георгієм Ярцевим, поїхав грати в Південну Корею в «Чоннам Дрегонс», де провів всього 3 місяці (хоча контракт уклав на 1,5 року)^[3].

З 1997 по 2001 рік виступав за рідний клуб, який балансував між першим та вищим дивізіоном. Закінчив свою кар'єру 2002 року в тульському «Арсеналі» у Другому дивізіоні, причому в «Арсеналі» одночасно виступав і його 17-річний син Денис Шмаров. 25 травня 2003 року у Воронежі відбувся прощальний матч між «Факелом» та «Спартаком». Відіграв за обидві команди по тайму та відзначився чотирма голами^[4].

Виступи за збірну

23 серпня 1989 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної СРСР в товариській грі проти збірної Польщі (1:1), відігравши перший тайм. Наступного року зіграв ще у двох товариських матчах.

Тренерська робота

Після закінчення кар'єри гравця протягом трьох місяців керував новосибірським «Чкаловцем-1936», пройшов навчання у Вищій школі тренерів (ВШТ).

З 2006 по 2008 рік керував воронезькою командою «ФЦШ-73», яка провела спочатку два сезони в ЛФЛ (МОА Чорнозем'є), потім один сезон у Другому дивізіоні (зона «Центр») першості Росії. З листопада 2008 року по червень 2009 року був головним тренером клубу «Факел-Воронеж».

Статистика виступів

Статистика виступів за збірну

Статистика матчів і голів за збірну — СРСР

Дата	Місто	Господарі	Результат	Гості	Турнір	Голи	Примітки
23/08/1989	Любін (Польща)	Польща	1 – 1	СРСР	товариський матч	-	46'
16/05/1990	Рамат-Ган	Ізраїль	3 – 2	СРСР	товариський матч	-
29/08/1990	Москва	СРСР	1 – 2	Румунія	товариський матч	-	46'
Усього		Матчів	3		Голів	0