Шиподзьобові
| Шиподзьобові | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Шиподзьоб бурий (Acanthiza pusilla)
| ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
Роди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Шиподзьобові[1] (Acanthizidae) — родина горобцеподібних птахів, що включає 15 родів і 66 видів. Всі вони є ендеміками Австралазії: Австралії, Нової Гвінеї, Нової Зеландії й островів Тихого океану на схід до Самоа.
Більшість птахів цієї родини мають невеликі розміри й компактну будову, тонкий дзьоб, довгі ноги і короткий хвіст. Вони непримітного забарвлення: оливкового, сірого або коричневого, хоча деякі представники родини мають яскраво-жовті плями. Найбільшим представником родини є попутник (Pycnoptilus floccosus), а найменшим — короткодзьобий ріроріро, або короткодзьобик.
За класифікацією Сіблі — Алквіста, шиподзьобові вважалися підродиною Acanthizinae в родині діамантицевих (Pardalotidae). Однак молекулярно-генетичні дослідження спростували таку класифікацію. Більшість систематиків, зокрема Міжнародна спілка орнітологів визнають шиподзьобових як окрему родину (Acanthizidae), як і щетинкодзьобових (Dasyornithidae), яких раніше відносили то до шиподзьобових, то до діамантицевих.[2]
За класифікацією, утвердженою Міжнародним орнітологічним конгресом, виділяють 15 родів і 66 видів:[3]
- Підродина Pachycareinae Schodde & Christidis, 2014[4]
- Pachycare — 1 вид (рід монотиповий)
- Oreoscopus — 1 вид (рід монотиповий)
- Підродина Шиподзьобні (Acanthizinae Bonaparte, 1854)
- Острівний кущовик (Acanthornis) — 1 вид (рід монотиповий)
- Короткодзьобий ріроріро (Smicrornis) — 1 вид (рід монотиповий)
- Пустковик (Calamanthus) — 3 види
- Куреник (Hylacola) — 2 види
- Попутник (Pycnoptilus) — 1 вид (рід монотиповий)
- Рудогорлий пустковик (Pyrrholaemus) — 2 види
- Оригма (Origma) — 3 види
- Жовтогорлий кущовик (Neosericornis) — 1 вид (рід монотиповий)
- Aethomyias — 6 видів
- Кущовик (Sericornis) — 8 видів
- Ріроріро (Gerygone) — 19 видів, 1 вимерлий
- Шиподзьоб (Acanthiza) — 14 видів
- Білолобик (Aphelocephala) — 3 види
Раніше всередині родини шиподзьобових виділяли дві підродини: Кущовичні (Sericornithinae) і Шиподзьобні (Acanthizinae). Однак молекулярно-генетичне дослідження не підтвердило такого спростували таку класифікацію. Більшість родів було перенесено до підродини Шиподзьобні (Acanthizinae), натомість два роди: Oreoscopus і Pachycare були виділені в підродину Pachycareinae.[5]
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gardner, Janet; Trueman, John (2010). Phylogeny and evolution of the Meliphagoidea, the largest radiation of Australasian songbirds. Molecular Phylogenetics and Evolution. 55 (3): 1087—1102. doi:10.1016/j.ympev.2010.02.005. PMID 20152917. Архів оригіналу за 17 лютого 2018. Процитовано 26 червня 2021.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2019). Bristlebirds, pardalotes, Australasian warblers. World Bird List Version 9.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 29 грудня 2021. Процитовано 21 January 2019.
- ↑ Richard Schodde, Leslie Christidis. Relicts from Tertiary Australasia: undescribed families and subfamilies of songbirds (Passeriformes) and their zoogeographic signal. „Zootaxa”. 3786 (5), s. 503, 2014. doi:10.11646/zootaxa.3786.5.1 [] помилка: {{lang}}: немає тексту (допомога).
- ↑ Janet L.Gardner, John W.H.Trueman, Daniel Ebert, Leo Joseph und Robert D. Magratha: Phylogeny and evolution of the Meliphagoidea, the largest radiation of Australasian songbirds. In: Molecular Phylogenetics and Evolution. (DOI:10.1016/j.ympev.2010.02.005)
- Christidis, L., and W.E. Boles. 1994. The taxonomy and species of Birds of Australia and its territories. R.A.O.U. Monograph 2: 1–112.
- del Hoyo, J.; Elliot, A. & Christie D. (editors). (2007). Handbook of the Birds of the World. Volume 12: Picathartes to Tits and Chickadees. Lynx Edicions. ISBN 978-84-96553-42-2
- Mason, Ian J. & Schodde, Richard. 1999. The Directory of Australian Birds: Passerines. ISBN 978-0-643-06456-0
- Sibley, C.G., and J.E. Ahlquist. 1990. Phylogeny and Classification of Birds: A Study in Molecular Evolution. Yale Univ. Press, New Haven, CT. ISBN 978-0-300-04085-2
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |