Швейцарська народна партія
 | |
| Країна | .svg){kind=small} Швейцарія |
| Голова партії | Марсель Детлінг |
| Члени у Федеральній раді | Альберт Рьошті Гі Пармелен |
| Засновник | Крістоф Блохер |
| Дата заснування | 22 листопада 1971 |
| Штаб-квартира | Brückfeldstrasse 18 CH-3001, Берн |
| Ідеологія | націонал-консерватизм правий популізм економічний лібералізм євроскептицизм |
| Молодіжна організація | Молода ШНП |
| Кількість членів | 90,000 (2015)[1] |
| Місць у Національній раді | 62 / 200 |
| Місць у Раді кантонів | 6 / 46 |
| Офіційний колір (кольори) | Зелений |
| Девіз | Швейцарська якість, партія середнього класу |
| Офіційний сайт | svp.ch |
.svg)
Швейцарська народна партія (нім. Schweizerische Volkspartei; романш. Partida populara Svizra; ШНП), також відома як Демократичний союз центру (фр. Union democratique du centre; італ. Unione Democratica di Centro; ДСЦ) — правопопулістська націонал-консервативна політична партія у Швейцарії. Офіційний день утворення партії — 22 вересня 1971, однак передісторія партії починається 1917 року, коли була утворена Цюрихська селянська партія. У 1971 році відбулося об'єднання Партії селян, бюргерів і ремісників[2] і Демократичної партії кантонів Гларус і Граубюнден. Партія та її попередники входить в уряди з 1959 року.
Швейцарська народна партія у своїй політиці держиться консерватизму, економічного лібералізму та євроскептицизму, дотримується націоналістичного напрямку. Одні з головних пріоритетів діяльності ШНП — обмеження імміграції та захист нейтралітету Швейцарії. Партія також виступає за зниження податків, державних витрат[3]. У 1992 вона була фактично єдиним противником приєднання Швейцарії до Європейської економічної спільноти (ЄЕС) серед партій і добилася проведення референдуму з цього питання, на якому громадяни країни відкинули ідеї приєднання до ЄЕС.
Останнім часом ШНП завойовує найбільшу кількість голосів виборців у порівнянні з іншими партіями: на виборах у 1999, 2003 роках партія перемагала. На парламентських виборах у жовтні 2007 ШНП отримала 29% голосів і завоювала 62 місця з 200 в Національній раді (парламенті) країни багато в чому завдяки активній діяльності члена партії Крістофа Блохера. Такої кількості голосів не вдавалося завоювати жодній партії з 1919 року[4] після введення пропорційної виборчої системи. Часто націоналістичні гасла партії находять підтримку у населення у зв'язку з дуже великою кількістю іноземців в країні (приблизно 1/4 усього населення Швейцарії — іноземці).
За ініціативою Швейцарської народної партії 29 листопада 2009 у країні відбувся референдум про заборону будівництва в країні мінаретів, що «сприяє ісламізації країни». У результаті 59% виборців підтримали заборону на будівництво мінаретів[5].
На референдумі 28 листопада 2010 за пропозицію Народної партії громадяни Швейцарії 53% підтримали ідею автоматичної депортації іноземців, визнаних винними в важких злочинах: убивство, зґвалтування, пограбування, торгівлю наркотиками.[6]
- ↑ The Swiss Confederation — A Brief Guide. Federal Chancellery. 2015. с. 18. Архів оригіналу (PDF) за 20 грудня 2016. Процитовано 14 грудня 2016.
- ↑ Белая Европа: Швейцарские националисты укрепляют позиции. Архів оригіналу за 9 листопада 2011. Процитовано 29 листопада 2010.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 29 вересня 2017. Процитовано 29 листопада 2010.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ На выборах в Швейцарии победили противники иммиграции. Архів оригіналу за 1 лютого 2010. Процитовано 29 листопада 2010.
- ↑ Жителі Швейцарії підтримали заборону на будівництво мінаретів
- ↑ Швейцарці підтримали автоматичну депортацію злочинців. Архів оригіналу за 29 листопада 2010. Процитовано 29 листопада 2010.
- svp.ch
- «Political Map of Switzerland» «Hermann, M. und Leuthold, H. (2003): Die politische Landkarte des Nationalrats 1999—2003. In: Tages-Anzeiger, 11. Oktober, 2003, Zürich.»
| Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво | |
|---|---|
| Тематичні сайти | |
| Словники та енциклопедії | |
| Нормативний контроль |
