Очікує на перевірку

Філіп-Жозеф Салазар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Філіп-Жозеф Салазар
фр. Philippe-Joseph Salazar
Народився1955[1]
Касабланка, Марокко
Країна Франція
Діяльністьфілософ, semiologist, викладач університету, льотчик
Галузьфілософія[2] і риторика[2]
Alma materВища нормальна школа
Науковий ступіньдоктор[d][3] (1983) і доктор[d][4] (1992)
Науковий керівникМарк Фюмаролі[4] і Мішель Маффесолі[5]
ВчителіРолан Барт, Моріс Дюверже, Жорж Баландьє і Емануель Левінас
Знання мовфранцузька[6][2] і англійська[2][7]
ЗакладУніверситет Кейптауна і Міжнародний коледж філософії
Нагороди

Філіп-Жозеф Салазар (фр. Philippe-Joseph Salazar; 10 лютого 1955, Касабланка) — французький філософ і філолог[8], аналітик риторики політичного переконання і політичної влади, одна з ключових фігур так званого риторичного повороту (Rhetorical turn) в гуманітарних науках Франції і США в 1990-2000-і роки.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в Марокко. Ліцеїст в Касабланці, Тарбі, Тулузі, Парижі (Ліцей Людовика Великого). З 1974 року відвідував семінари Жака Дерріди в Еколь Нормаль, Ролана Барта у Вищій школі соціальних наук (по семіології опери), писав у Сорбонні диплом у Моріса Дюверже з політичних наук та у Еммануеля Левінаса по філософії. Входив до групи випускників Еколь Нормаль, близьких до Жоржа Дюмезіля.

Співпрацював з Жоржем Баландьє і Луї Альтюсером, його докторською дисертацією з соціальної та культурної антропології (1984) керували Жорж Баландьє і Мішель Маффесолі. Розвивав ідеї Марка Фюмаролі про роль усного слова в культурі і політиці класичної епохи (XVII ст.), а також в ісламській цивілізації (Мухаммад), в польському месіанізм (Адам Міцкевич). Публікувався у журналі лаканівського гуртка «La Cause freudienne», журналі Філіпа Соллерс «L'Infini».

Обраний деканом філологічного факультету Кейптаунського університету (1993—1996), заснував там Центр досліджень риторики (1994 рік)[9]. Трансформував ідеї Фюмаролі стосовно сучасної ситуації в африканських країнах, політиці апартеїду, риториці расизму, міжнародних відносин та ін. З 1994 року співпрацював з Барбарою Кассен, досліджуючи взаємозв'язку риторики і політики.

У 1998 року очолив програму Риторика і демократії в Міжнародному філософському коледжі. Співпрацював з Марселем Детьєном в розробках по антропології мови. Виступав з доповідями в Росії (2001, МДУ та СПбДУ), Польщі, Швеції, Словенії, Угорщини, Італії, Марокко, Великій Британії, Канаді, США. Входить до редакційної ради авторитетних міжнародних журналів «Quarterly Journal of Speech» і «Philosophy and Rhetoric». З 2006 року керує книжкової серією «Сили переконання» в паризькому видавництві «Klincksieck».

У 2001 дав серію публічних лекцій по філософії і риторики в МГУ і СПбДУ.

Книги

[ред. | ред. код]
  • Idéologies de l'opéra. Paris: PUF, 1980
  • L'intrigue raciale. Essai de critique anthropologique. Paris: Méridiens Klincksieck, 1989
  • Le Culte de la voix au au XVII-e siècle. Formes esthétiques de la parole à l'âge de l'imprimé. Paris; Genève: Champion; Slatkine, 1995
  • Afrique du Sud. La révolution fraternelle. Paris: Hermann, 1998.
  • La Divine Sceptique. Éthique et rhétorique au XVII-e siècle. Tübingen: Gunter Narr Verlag, 2000.
  • Parole démocratique. Entames rhétoriques. Paris: Collège international de philosophie, Les Papiers du Collège, 2001.
  • An African Athens. Rhetoric and the Shaping of Democracy in South Africa. Mahwah: London: Lawrence Erlbaum Associates, 2002
  • L'Art de parler. Anthologie de manuels d'éloquence. Paris: Klincksieck, 2003
  • (Ed.) François de La Mothe Le Vayer. De la patrie et des étrangers et autres traités sceptiques. Paris: Desjonquères, 2003
  • Amnistier l'apartheid. Paris: Le Seuil, 2004
  • (Ed.) Adam Mickiewicz, Les Slaves, Cours du Collège de France 1842. Paris: Klincksieck, 2005
  • Mahomet. Paris: Klincksieck, 2005
  • Truth and Reconciliation in South Africa. The Fundamental Documents, with Erik Doxtader. Cape Town: New Africa Books / David Philip, 2008
  • L'hyperpolitique. Une passion française: technologies rhétoriques de la domination. Paris: Klincksieck 2009 (Ed.)
  • Women's Rhetoric. Argumentative Strategies, with Brigitte Mral and NIcole Bjorg. Åstorp: Retorikförlaget 2009 (Ed.)
  • Gender Rhetoric: North-South, with Jairos Kangira. Windhoek, Namibia: PolyPress 2010
  • Paroles de Leaders.Decrypter le discours des puissants. Paris. Bourin Editeur, 2011
  • De l'Art de Sèduire l'èlecteur indècis. Paris. Bourin, 2012
  • Rhetoric in South America. AfricaRhetoric Publisher, 2013
  • Lesa Humanidad (con Claudia Hilb y Lucas Martin). Katz Editores. Madrid, 2014
  • Words are Weapons. Inside ISIS's Rhetoric of Terror, Yale UP, 2017
  • La Déroute Des Idées. Appel à la Résistance. Piranha. Paris, 2021.
  • Suprémacistes. Enquête Mondiale sur les Gourous de la Droite Identitaire. Paris. Plon, 2020.

Визнання

[ред. | ред. код]

Довічний член (1995) і Distinguished професор риторики (2004) Кейптаунського університету. Має вищу відзнаку Національного фонду досліджень Африки (2007). Лауреат премії Фонду Гаррі Оппенгеймера (2008).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Національна бібліотека Франції — 1537.
  2. ↑ а б в г Чеська національна авторитетна база даних
  3. ↑ Agence bibliographique de l'enseignement supérieur (France) Système universitaire de documentation — Montpellier: ABES, 2001.
  4. ↑ а б http://www.sudoc.fr/012395676
  5. ↑ http://www.sudoc.fr/006791565
  6. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  7. ↑ CONOR.Sl
  8. ↑ Confession of a Sometime Opium Eater, Philosophy and Rhetoric, Vol. 45, No. 3, 2012, pp. 335-342.
  9. ↑ Rhetoric Africa 2012. rhetoricafrica.org. Процитовано 14 липня 2022.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Філіп-Жозеф_Салазар&oldid=36918158