Сураж (Підляське воєводство)
| Сураж Suraż | ||||
|---|---|---|---|---|
| ||||
 | ||||
| Основні дані | ||||
| 52°57′ пн. ш. 22°57′ сх. д. / 52.950° пн. ш. 22.950° сх. д. | ||||
| Країна |
 Польща | |||
| Регіон | Підляське воєводство | |||
| Столиця для | Q9272724? (колишній муніципалітет) | |||
| Магдебурзьке право | 16.IX.1445 | |||
| Площа | 33,86 км² | |||
| Населення | ▼ 980 (2022) | |||
| · густота | 29 (2008[1]) осіб/км² | |||
| Водойма | р. Нарев | |||
| Телефонний код | (48) 85 | |||
| Часовий пояс | UTC+1 і UTC+2 | |||
| Номери автомобілів | BIA | |||
| GeoNames | 757751 | |||
| OSM | ↑3092523 ·R (Ґміна Сураж) | |||
| SIMC | 0923510 | |||
| Поштові індекси | 18-105 | |||
| Міська влада | ||||
| Вебсайт | www.umwp-podlasie.pl/bip/suraz | |||
| Мапа | ||||
 | ||||
|
| ||||
|
| ||||
 Сураж у Вікісховищі | ||||
Су́раж (підляський говір Сураж), (пол. Suraż) — місто в північно-східній Польщі, на річці Нарев. Належить до Білостоцького повіту Підляського воєводства.
.jpg)
Історики вказують на містечко поруч із Більськ-Підляським та Наревом як на один із населених пунктів північної окраїни Галицько-Волинського князівства (Дорогичинської землі) в часи короля Данила і за Литовсько-руської доби.[2] Археологічні дані свідчать про існування Суража не пізніше межі XII- XIII століття.[3]
Дорогичинська земля почала оформлюватися ще в ХІ ст., коли формувався кордон Русі (Берестейщини) з Мазовією, ятвягами та Литвою. В цей же час оформився кордон найзахідніших руських земель з Польщею, який протягом ХІ-XIV ст. суттєво не змінювався. Кордон з польською Мазовією починався на р. Нарві. Найбільш висунутим на північний-захід руським городищем тут був Сураж розташований на лівому березі Нарви, біля гирла р. Лізи. Починаючи з ХІ ст. між р. Боброю та Нарвою простягалася лісиста прикордонна територія, яку взяла під охорону низка давньоруських городищ. Окрім Суража тут закладаються городища в Зайончках над р. Нарвою, Бранську над р. Нурцем та Більську (суч. Більську-Підляському). Поновлюється життя на колишньому племінному городищі в Гацьках. Більшість з цих городищ також охороняла з півночі північний захід Берестейщини – майбутню Дорогичинську землю від ятвягів та литвинів. З мазовецького боку тут знаходилися натомість два городища – Візна біля впадіння р. Бобри до Нарви і Сьвенцьк. Ці городища закладалися як проти русінів так і ятвягів[4].
Городище в Суражі - є так звана Замкова гора - одне з найпотужніших давньоруських городищ на Підляшші. За своїми характеристиками воно є порівнювальним до Дорогичина. Городище розташовано в південній частині міста Сураж, близько 50 м на схід від вул. Rynek Kościelny на невеликому пагорбі над р. Нарва. Вал городища має форму нерегулярного овалу і пробігає краєм невеликого пагорбу, загальна площа якого нараховує близько 0,6 га. Вважається, що городище було оточено ровом, заповненим водою з Нарви. Найновіші дані розкопок показали, що городище в Суражу постало в XII ст. Наразі показано, що це городище заклали русини. Про це свідчить і час постання городища і знайдені на ньому артефакти. Однак через деякий час мешканці його залишили[5][4].
Після відносно сприятливого періоду для поселення у Х-ХІІІ ст., на Підляшшя прийшов час виснажливих воєн. Це призвело до припинення життя на довгий час в поселеннях на Верхній Нарві і назавжди у верхній частині суч. Біловезької та Ладської Пущі. Старе руське населення на Підляшші утрималося переважно в околицях найбільших міст – Дорогичина, Більська, Бранська та Суража, що визначали майбутню межу руського та мазовецького ареалів в наступних XIV-XV ст. На захід і північ від цих пунктів натомість простягалися пустки[6][4].
Наступний етап використання городища в Суражі розпочався в XIV ст., коли тут було збудовано дерев’яний литовський замок. Перша письмова згадка про Сураж походить вже з Литовського періоду. 1392 р. замок був спалений хрестоносцями. В XV ст. Сураж виконував роль столиці Суражської землі. Передгороддя дало початок місту локованому на магдебурзькому праві в 1445 р. В цей час на місці городища було зведено мурований замок, який був знищений під час шведського «потопу»[5][4].
У Суражу у XVI ст. була «ляцька» частина на лівому та «руська» на правому березі Нарви[6][4].
За переписом 1897 року кількість мешканців становила 1599 осіб (813 чоловічої статі та 786 — жіночої), з яких , 368 — юдейської, 1157 — римо-католицької[7].
Перша церква під назвою Преображення Господнього існувала у Суражі до 1560 року. Крім неї існувала також церква Петра і Павла та св. Івана. В 1792 році давню Преображенську церкву розібрали, а на її місці звели нову.[8] В 1867 році коло неї звели нову церкву Преображення, яка зазнала пошкоджень під час Першої світової війни та згодом була знищена під час акції Ревіндикації.
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[9][10]:
| Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 489 | 106 | 326 | 57 |
| Жінки | 511 | 112 | 277 | 122 |
| Разом | 1000 | 218 | 603 | 179 |
- ↑ Населення, площа та густота за даними Центрального статистичного офісу Польщі. Powierzchnia i ludność w przekroju terytorialnym w 2007. [1].
- ↑ Кордуба М. Північно-Західна Україна. Відень -, 1917. - С. 22
- ↑ askanis J. Badania archeologiczne w woj. Białostockim w latach 1945–1963 // Rocznik Białostocki. – 1965. – No 5. – S. 97–123.
- ↑ а б в г д Парнікоза, Іван. Дорогичин – Данилова твердиня на Підляшші. Прадідівська слава. Українські пам’ятки (українська) . Микола Жарких. Процитовано 24.06.2022.
- ↑ а б Городище в Суражу
- ↑ а б Борисенко В. та ін. Холмщина і Підляшшя. Історико-етнографічне дслідження. – К.: Родовід. – 1997.- 383 с.
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-47. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
- ↑ S. Borowik, Nie ma już parafii w Surażu, Przegląd Prawosławny, nr 3 (201), marzec 2002.
- ↑ GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.
