Стрілець (військове звання)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Стрілець.

Стрілець — первинне військове звання у деяких державах. Історичне військове звання в українських військах на початку ХІХ століття.

Військове звання Українських січових стрільців (1914—1918)

Найнижче військове звання українських січових стрільців, нижче за рангом ніж старший стрілець.

Українські січові стрільці, українське добровольче національне формування (легіон) у складі австро-угорської армії мало такі ж знаки розрізнення, як і інші підрозділи цісарського війська. Звання хоч і мали українську назву, але були порівняні до австро-угорських. Знаки розрізнення були на петлицях (для УСС синього кольору). Наприкінці 1916 року в Австро-Угорській імперії була введена нова форма, для якої не передбачалися кольорові петлиці, на комірі мундиру нашивалися вертикальні кольорові стрічки (для українського легіону жовта та блакитна стрічки).

У стрільця були «чисті» петлиці^[1].

Військове звання Української Галицької армії (1919-1920)

Найнижче військове звання в Української Галицької Армії. Нижче за рангом від старшого стрільця. Українська Галицька армія (УГА) регулярна армія Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР). Знаки розрізнення були введені Державним секретаріатом військових справ (ДСВС) Західної області УНР 22 квітня 1919 року і уявляли собою комбінацію стрічок на рукавах однострою та «зубчатки» на комірах. У стрільців на рукавах стрічок не було^[2]^[3].

Молодше звання

-

Українські січові стрільці
Стрілець

Старше звання

Старший стрілець

Молодше звання

-

Українська Галицька армія
Стрілець

Старше звання

Старший стрілець

Примітки

↑ Чмир М. Відзнаки військових звань українських збройних формувань 1917–1921 рр. Архів оригіналу за 5 лютого 2016. Процитовано 31 грудня 2016. [Архівовано 2016-02-05 у Wayback Machine.]
↑ Крип’якевич І.П., Гнатевич Б.П., Стефанів З. та інші Історія Українського війська. [Архівовано 6 лютого 2015 у Wayback Machine.] /Упорядник Якимович Б.З. — 4-те вид., змін. І доп. — Львів: Світ, 1992. — С. 532-535 — 712 с. — ISBN 5-7773-0148-7 (Львів; 1936; Вінніпег, 1953; Львів, 1992)
↑ Гнатевич Б.П., О. Думін. Українська Галицька армія // Історія Українського Війська. — Львів: Видання Івана Тиктора, 1936. — С. 533—535 (Репринтне видання: Київ, 1992)

Література

Ранґи військові // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3. — Т. 7. — С. 2466-2467.
Крип’якевич І.П., Гнатевич Б.П., Стефанів З. та інші Історія Українського війська. [Архівовано 6 лютого 2015 у Wayback Machine.] /Упорядник Якимович Б.З.—4-те вид., змін. І доп. —Львів: Світ, 1992. — 712 с. — ISBN 5-7773-0148-7 (Львів; 1936; Вінніпег, 1953; Львів, 1992)
Victor L.Konyago, Orest V.Ladyzhynsky, The Legion of Ukrainian Sich Riflemen Badges, Medals, and other items — Toronto,Canada: Shevchenko Scientific Society , Volume 41, 2006.—79 с

[:0-1] Чмир М. Відзнаки військових звань українських збройних формувань 1917–1921 рр. Архів оригіналу за 5 лютого 2016. Процитовано 31 грудня 2016. [Архівовано 2016-02-05 у Wayback Machine.]

[2] Крип’якевич І.П., Гнатевич Б.П., Стефанів З. та інші Історія Українського війська. [Архівовано 6 лютого 2015 у Wayback Machine.] /Упорядник Якимович Б.З. — 4-те вид., змін. І доп. — Львів: Світ, 1992. — С. 532-535 — 712 с. — ISBN 5-7773-0148-7 (Львів; 1936; Вінніпег, 1953; Львів, 1992)

[3] Гнатевич Б.П., О. Думін. Українська Галицька армія // Історія Українського Війська. — Львів: Видання Івана Тиктора, 1936. — С. 533—535 (Репринтне видання: Київ, 1992)

[1]

[2]

[3]