Сем Тейлор-Джонсон
 | Ця стаття в процесі редагування певний час. Будь ласка, не редагуйте її, бо Ваші зміни можуть бути втрачені. Якщо ця сторінка не редагувалася кілька днів, будь ласка, приберіть цей шаблон. Це повідомлення призначене для уникнення конфліктів редагування. Останнє редагування зробив користувач Шиманський Василь (внесок, журнали) о 05:17 UTC (2329 хвилин тому). |
| Сем Тейлор-Джонсон | ||||
|---|---|---|---|---|
.jpg) | ||||
| Ім'я при народженні | англ. Samantha Louise Taylor-Wood[4] | |||
| Народилася | 4 березня 1967[5][6][…] (57 років) Кройдон, Великий Лондон, Лондон[d], Англія, Велика Британія[8] | |||
| Громадянство | .svg){kind=small} Велика Британія[2][9] | |||
| Діяльність | кінорежисерка, фотографка, художниця-граверка, кінопродюсерка, телепродюсерка, режисерка, кінематографістка, візуальна мисткиня | |||
| Alma mater | Ґолдсмітсd | |||
| Роки діяльності | 1993 — тепер. час | |||
| У шлюбі з | Аарон Тейлор-Джонсон | |||
| Діти | Angelica Mara Joplingd[3], Jessie Joplingd[3], Wylda Rae Taylor-Johnsond[3] і Romy Hero Taylor-Johnsond[3] | |||
| Батьки | David Taylord[3] | |||
| IMDb | nm0853374 | |||
| Нагороди та премії | ||||
 | ||||
|
| ||||
 Сем Тейлор-Джонсон у Вікісховищі | ||||
Саманта Луїза Тейлор-Джонсон[10], OBE (англ. Samantha Louise Taylor-Johnson; уроджена Тейлор-Вуд; 4 березня 1967, Кройдон, Великий Лондон, Англія, Велика Британія) — британська кінорежисерка та художниця. Її режисерським повнометражним дебютом став фільм «Стати Джоном Ленноном» 2009 року, знятий на основі дитячих спогадів співака та автора пісень гурту The Beatles Джона Леннона. Вона входить до групи митців, відомих як «Молоді британські митці».
Саманта Тейлор-Вуд народилася в Кройдоні, що біля Лондона[11]. Її батько, Девід, покинув сім'ю, коли їй було дев'ять років[12]. Її мати, Джеральдін, — вчитель йоги та астролог. У неї є молодша сестра Ешлі та зведений брат по матері Крістіан.
Тейлор-Вуд виростала поблизу парку Стрітхем Коммон[en] на півдні Лондона, аж до розлучення її батьків[13]. Потім сім’я переїхала до старого шкільного будинку в Джарвіс-Брук[en] у Східному Сассексі, а Саманта пішла до громадського коледжу Бікон[en]. Пізніше вона відвідувала Ґолдсмітський коледж[en].
Тейлор-Вуд почала виставляти художні фотографії на початку 1990-х років. Одна співпраця з Генрі Бондом[en] під назвою «26 жовтня 1993 року[en]» показала, що Бонд і Тейлор-Вуд повторюють ролі Йоко Оно та Джона Леннона у композиції з фотопортрету, зробленого фотографом Енні Лейбовіц — за кілька годин до вбивства Леннона, у 1980 році[14].
У 1994 році вона показала багатоекранну відеороботу під назвою «Killing Time», у якій четверо людей виконували пантоміму під оперну партитуру. З цього моменту багатоекранні відеороботи стали основним напрямком її творчості. Починаючи з відеоробот «Travesty of a Mockery» та «Pent-Up» у 1996 році. Одна з перших персональних виставок Тейлор-Вуд у Великій Британії відбулася в галереї «Chisenhale»[en] у східному Лондоні[en] у вересні–жовтні 1996 року. Вона була номінована на щорічну премію Тернера[en] у 1998 році, але поступилася художнику Крісу Офілі[en]. Вона отримала премію «Ily Café» як найперспективніший молодий художник на Венеціанській бієнале 1997[en] року[15].
У 2000 році вона створила фотошпалери навколо риштувань лондонського універмагу Selfridges під час його реставрації; на муралі була зображена 21 культурна ікона, включаючи Елтона Джона, музиканта Алекса Джеймса та акторів Річарда Е. Гранта та Рея Вінстона. Пози фігур відсилали до відомих творів мистецтва минулого та нещодавніх фільмів[16]. Наступного року вона сфотографувала обкладинку та конверт для альбому Джона «Songs from the West Coast[en]» 2001 року.
У 2002 році Національна портретна галерея замовила Тейлор-Вуд зробити «Девіда»[en], відеопортрет Девіда Бекхема, якого вона зобразила сплячим. Вона, мабуть, найбільш відома своєю роботою під назвою «Чоловіки, що плачуть», у якій багато хто з голлівудських італ. glitterati плачуть, зокрема Робін Вільямс, Шон Пенн, Лоренс Фішберн і Пол Ньюман[17]. У 2006 році вона мала оглядову виставку в Балтійському центрі сучасного мистецтва[en] в Гейтсхеді, Англія[18].
У 2014 році відбулася нова фотовиставка Тейлор-Джонсон, присвячена приватній квартирі мадемуазель Шанель у галереї Саатчі. Серія з 34 фотографій під назвою «Другий поверх» зафіксувала приватні кімнати Коко Шанель на вулиці Камбон[fr], 31 у Парижі[19].
У серпні 2008 року її обрали режисером біографічного фільму «Стати Джоном Ленноном» про дитинство Джона Леннона. Говорячи про свій досвід роботи над фільмом у вересні 2010 року, вона сказала:
«Я подумала, що я занадто глибоко в цьому, і якщо я все зіпсую, я просто ніколи більше не зніму фільм, і мене охопила паніка. Я сіла у машину і сказала, що мені просто потрібно подзвонити цим продюсерам і вийти з цього. Я сіла у машину, вставила ключ у замок запалювання, і з радіо пролунав голос Леннона, і це було «(Just Like) Starting Over[en]». Це був один із тих моментів, коли я подумала, що це знак: добре, я це зроблю.». Оригінальний текст (англ.)«I thought, I'm in too deep and if I mess this up I'm just never gonna make a film again, and I went into a panic. I got into the car and said, I just have to call these producers and pull out. I got into the car and I put the key into the ignition and Lennon's voice came straight out of the radio and it was Starting Over. It was one of those moments where I thought it was a sign: OK I'm gonna do it.»[20]
29 жовтня 2009 року на заключному дні показів 53-го щорічного Лондонському кінофестивалі відбулася демонстарція фільму. Фільм вийшов у Великобританії на День подарунків у 2009 році, отримавши позитивні відгуки. 21 січня 2010 року вона була номінована на премію BAFTA, але програла Данкану Джонсу.
У її кіноінсталяції 2004 року «Strings» у галереї White Cube[en] артист балету Іван Путров був підвішений на джгуті над чотирма музикантами, які грали повільну частину з Другого струнного квартету Чайковського[ru], знятого в Crush Bar Королівського оперного театру[21]. У 2006 році вона доклалася до короткометражного фільму «Долина смерті» для британської версії «Дестриктований[en]». У липні 2006 року вона була призначена керуючим Британського інституту кіно[22].
- ↑ RKDartists
- ↑ а б Museum of Modern Art online collection
- ↑ а б в г д е Lundy D. R. The Peerage
- ↑ (unspecified title) — Rivista del Cinematografo.
- ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
- ↑ Sam Taylor-Wood — 2008.
- ↑ Benezit Dictionary of Artists — OUP, 2006. — ISBN 978-0-19-977378-7
- ↑ https://www.boijmans.nl/en/collection/artists/28998
- ↑ Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців — 1988.
- ↑ Samantha Louise TAYLOR-JOHNSON - Personal Appointments. beta.companieshouse.gov.uk. Процитовано 16 September 2020.
- ↑ Film4/MirageCV (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 12 August 2012. Процитовано 11 January 2013.
- ↑ Peter Wilson (26 December 2009). Sam Taylor-Wood: somewhere woman. The Australian. Процитовано 26 December 2009.
- ↑ Miranda Sawyer (11 November 2001). Miranda Sawyer meets Sam Taylor-Wood. The Observer. London. Процитовано 20 December 2011.
- ↑ Richard Corliss, "Nowhere Boy: Lennon and McCartney Before the Beatles," Time/CNN, 8 October 2010
- ↑ Sam Taylor-Wood, British (1967 – ). rogallery.com. Процитовано 8 September 2013.
- ↑ Sam Taylor-Wood & Sir Elton John in "Art and Celebrity" (2003). Art Design Café. Процитовано 22 January 2012.
- ↑ National Portrait Gallery – Portrait – NPG 6661; David Beckham ('David'). Npg.org.uk. Процитовано 22 January 2012.
- ↑ Hickling, Alfred (17 May 2006). Sam Taylor-Wood. The Guardian.
- ↑ Through Coco Chanel's keyhole with Sam Taylor-Johnson. The Telegraph. London. 22 July 2014. Архів оригіналу за 3 September 2014. Процитовано 28 August 2014.
- ↑ John Lennon | Lennon Sign Calmed Director Taylor-Wood. Contactmusic. 21 September 2010. Процитовано 22 January 2012.
- ↑ Burt, Ramsay. Sam Taylor-Wood – 'New Work' – Art exhibition at White Cube November 2004. Ballet Dance Magazine., accessed 2 March 2017.
- ↑ Barraclough, Leo (27 липня 2006). BFI taps three governors. Variety (амер.). Процитовано 31 березня 2024.
