Піклорам
| Піклорам | |
|---|---|
| |
| Систематична назва | 4-аміно-3,5,6-трихлоро-2-піридинкарбонова кислота |
| Інші назви | Picloram Tordon Grazon |
| Ідентифікатори | |
| Номер CAS | 1918-02-1 |
| Номер EINECS | 217-636-1 |
| KEGG | C14310 |
| Назва MeSH | D03.066.707.523 |
| ChEBI | 34922 |
| RTECS | TJ7525000 |
| SMILES | C1(=C(C(=NC(=C1Cl)Cl)C(=O)O)Cl)N[1] |
| InChI | InChI=1S/C6H3Cl3N2O2/c7-1-3(10)2(8)5(9)11-4(1)6(12)13/h(H2,10,11)(H,12,13) |
| Властивості | |
| Молекулярна формула | C6H3Cl3N2O2 |
| Молярна маса | 241,46 |
| Зовнішній вигляд | порошок від білого до вохряного кольору[2] |
| Тпл | 218,5 |
| Розчинність (вода) | 430 мг·л−1[2] |
| Небезпеки | |
| ГДК (Україна) | Швейцарія: 10 мг·м−3 (пил)[3] |
| ЛД50 | 8200 мг·кг−1 (пацюк, орально)[4] |
| ГГС піктограми | 
|
| ГГС запобіжних заходів | P305+P351+P338 |
| R-фрази | R36/37 |
| S-фрази | S26, S36 |
| Головні небезпеки | H319 |
| NFPA 704 |
 0
0
0
|
| Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа) | |
| Інструкція з використання шаблону | |
| Примітки картки | |
Піклорам — хлорпохідна піколінової кислоти, системний гербіцид із групи піридинів, використовується для контролю деревних рослин. Також ефективний проти широкого спектра широколистих бур'янів, хоча більшість трав стійкі до його дії[5].
Піклорам можна розпорошувати на листя, вводити у вигляді ін'єкцій, наносити на порізи рослин, або помістити біля основи рослини, де він може просочуватися до коріння. Поглинений листям, стеблом або корінням, піклорам поширюється по всій рослині.
Піклорам спочатку розробила близько 1964 року компанія Dow Chemical у військових цілях (як дефоліант, тобто як хімічну зброю для знищення рослинності). Під час війни у В'єтнамі він входив до складу хімічної зброї Агент Вайт — суміші 2,4-дихлорфеноксиоцтової кислоти (2,4-D) і піклораму (продається окремо як Tordon 101). Агент Вайт застосовувався, щоб підсилити дію Агента Оранж, раніше створеного британськими військовиками під час війни в Малайї. Значну кількість цих гербіцидів американські ВПС розбризкали в місцевих лісах (див. Операція «Ranch Hand»)[6].
Горючий порошок від білого до вохряного кольору, слабко розчиняється у воді (430 мг/л при 25 °С). За температури 190 °С починає розпадатися на хлористий водень, оксиди азоту, окис і двоокис вуглецю. За різними даними, речовина може зберігатися в ґрунті від двох до трьох років[2].
Піклорам є селективним гербіцидом із системними властивостями, легко поглинається корінням і листям. Ефекти аналогічні ауксинам (наприклад, індол-3-оцтовій кислоті). Впливаючи на РНК і біосинтез білку, він порушує гормональний баланс рослини і може викликати проблеми поділу і подовження клітин. Типові симптоми: спотворення і спайки стебел і листя, деформації придаткових коренів.
Піклорам помірно токсичний для очей і лише злегка токсичний при попаданні на шкіру[5]. Немає задокументованих випадків отруєння людини піклорамом, тому симптоми гострого отруєння складно схарактеризувати.
Піклорам є найстійкішим зі своєї сім'ї гербіцидів[7]. Він не адгезується ґрунтом і може вимиватися в ґрунтові води, де його часто виявляють. Розкладається в ґрунті і воді переважно завдяки дії мікроорганізмів. У гідробіонтах накопичується слабо.
Садівникам, які використовують гній як добриво, слід переконатися, що тварини не паслися на пасовищі, обробленому піклорамом, оскільки препарат зберігає отруйну здатність навіть у гної.
Щодо професійного впливу, Управління з охорони праці встановило допустиму межу впливу в 15 мг/м3 загальної експозиції і 5 мг/м3 за респіраторної експозиції для восьмигодинної робочої зміни[8].
- ↑ PICLORAM
- ↑ а б в Шаблон:GESTIS.
- ↑ Шаблон:SUVA-MAK
- ↑ Extension Toxicology Network: Picloram Pesticide Information Profile, Pesticide Management Education Program, Корнелльський університет.
- ↑ а б Picloram Pesticide Information Profile [Архівовано 29 серпня 2020 у Wayback Machine.], Pesticide Management Education Program, Cornell University.
- ↑ Committee to Review the Health Effects in Vietnam Veterans of Exposure to Herbicides; Institute of Medicine. [1] — National Academies Press[en], 1994. — С. 89—90. — ISBN 978-0-309-55619-4. Архівовано з джерела 17 червня 2021
- ↑ Consumer Factsheet on: PICLORAM [Архівовано 29 вересня 2006 у Wayback Machine.], U.S. Environmental Protection Agency
- ↑ NIOSH Pocket Guide to Chemical Hazards [Архівовано 24 червня 2021 у Wayback Machine.], Centers for Disease Control and Prevention