Премія імені Леоніда Вишеславського
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
Літературна премія імені Леоніда Вишеславського «Планета поета» — щорічна премія в галузі сучасної літератури, пов'язаної з Україною, на вшанування пам'яті видатного поета Леоніда Вишеславського (1914–2002).
Заснована 2007 р. його нащадками — донькою Іриною Вишеславською та онуком Глібом Вишеславським, поетами — Дмитром Бураго, Петром Осадчуком. Назва премії пов'язана з малою планетою, відкритою у 1979 р. і названою на честь поета — «Вишеславія». Присуджується щороку за досягнення у філософській ліриці в номінаціях — «Українська мова» і «Російська мова». До складу журі входять засновники премії та лауреати попередніх років. Крім лауреатів у жанрі поезії, визначаються дипломанти за літературознавчі розвідки, спогади, переклади.
- Петро Осадчук (Київ), за збірки поезій «Чорні метаморфози» та «Відкрите море душі».
- Дмитро Бураго (Київ), за книгу поезій «Поздние времена» .
- Ігор Лапінський (Київ), за збірку поезій «З невидимого космосу».
- Олександр Кабанов (Київ), за книгу «Стихи».
- Еліна Свенцицька (Донецьк), за збірку «Білий лікар».
- Володимир Пучков (Миколаїв), за книгу «Штрафная роща».
- Світлана Йовенко (Київ), за збірки поезій «Безсмертя ластівки» та «Любов і смерть».
- Наталія Горбаневська (Париж), за книги «Русский-русский разговор» та «Развилки».
- Григорій Фалькович (Київ), за збірку віршів «На перетину форми і змісту…».
- Олексій Зарахович (Київ), за книгу «Река весеннего света».
- Василь Герасим'юк (Київ), за книгу «Смертні в музиці».
- Сергій Соловйов, (АР Крим), за збірку поезій «В стороне».
- Ніна Опанасенко (Біла Церква), за есе «… І чую ваше сердечне».
- Ніна Турбал (Львів), за книгу поезій «Палитра жизни».
- Марина Доля (Київ), за книгу віршів «Сиротские песни».
- Вадим Теплицький (Бат-Ям, Ізраїль), за літературознавчу розвідку «Поэт с планеты Вышеславия»
- Вышеславская, Ирина. «Планета поэта» и Ассоциация любителей поэзии Леоніда Вишеславського // Соты: литературно–художественное издание. — К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2012. — С. 184—187.