Питання
Пита́ння — форма думки, виражена в мові пропозицією, яку виголошують або пишуть, коли хочуть що-небудь запитати, тобто отримати інформацію, що цікавить. В українській мові, якщо питання виголошують, то використовують питальну інтонацію, а якщо пишуть, то в кінці ставлять знак питання і використовують питальні частки: чи, не… чи, що, як, чи що, то хіба, невже, що якщо, а, так, правда, чи не так, так, але ж, чи не так, вірно; питальні займенникові слова: хто, що, який, який, чий, який, скільки, як, де, куди, звідки, коли, чому, навіщо, наскільки. За допомогою цих засобів будь-яка непитальна пропозиція може стати питанням або перезапитом. Задаючи питання зазвичай чекаємо відповіді. Виняток становить лише риторичне питання, на яке відповідь не потрібна.
У деяких мовах питальні пропозиції мають строго певний порядок слів. Наприклад, в англійській мові в питанні спочатку йде присудок (або його допоміжна частина), а потім підмет. В українській мові такого строгого порядку немає, і співбесідник дізнається, що це питання, по інтонації (у розмові) або по знаку питання (у листі).
- Відкрите питання
- Закрите питання
- Напівзакрите питання
- Роз'яснююче питання
- Контрольне питання
- Непряме питання
- Альтернативне питання
- Контактне питання
- Пробне питання
- Риторичне питання
- Питання // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — С. 478. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
- Запитання // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 382-383.
- Пряме питання // Енциклопедичний словник класичних мов / Л. Л. Звонська, Н. В. Корольова, О. В. Лазер-Паньків та ін. ; за ред. Л. Л. Звонської. — 2-ге вид. випр. і допов. — К. : ВПЦ «Київський університет», 2017. — С. 429. — ISBN 978-966-439-921-7.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Питання
 | Ця стаття не містить посилань на джерела. (червень 2014) |