П'єр Андреа Саккардо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
П'єр Андреа Саккардо
Народився23 квітня 1845(1845-04-23)[2][3][…]
Тревізо, Венето, Італія[1]
Помер11 лютого 1920(1920-02-11)[1] (74 роки)
Падуя, Венето, Італія[1]
Країна Королівство Італія
Діяльністьботанік, професор, міколог
Галузьботаніка
Alma materПадуанський університет
Знання мовіталійська[2][5]
ЗакладПадуанський університет
ЧленствоКоролівська академія наук і літератури в Гетеборзіd і Туринська академія наук[1]
ДітиДоменіко Саккардоd

П'єр Андреа Саккардо (Pier Andrea Saccardo; 23 квітня 1845, Тревізо — 12 лютого 1920, Падуя) — італійський ботанік і міколог.

Біографія

[ред. | ред. код]
П'єр Андреа Саккардо

Саккардо навчався у ліцеї у Венеції, а потім у технічному інституті Падуанського університету, де в 1867 році отримав ступінь доктора. Він був помічником Роберто де Візіані (1800—1878), італійського ботаніка, натураліста та вченого.[6] Потім у 1869 році став професором природничої історії в Падуї. У 1876 році заснував мікологічний журнал Michelia, який опублікував багато його ранніх мікологічних робіт. У 1879 році став професором ботаніки і директором ботанічних садів університету до 1915 року. Для свого гербарію він зібрав близько 70 000 зразків грибів, які охоплювали понад 18 500 різних видів. Гербарій досі зберігається в університеті.[7]

Наукова діяльність Саккардо майже повністю зосереджена на мікології. Свою першу книгу він написав у 1864 році (коли йому було 19 років), Flora Montellica: Introduction to the flora Trevigiana. У 1872 році опублікував Mycologiae Venetae Specimen, в якому описав близько 1200 видів грибів.[8] Він опублікував понад 140 статей про Deuteromycota (недосконалі гриби) і Pyrenomycetes. Він був найбільш відомим завдяки збірнику Sylloge, що містив вичерпний список усіх назв, які використовувалися для грибів. Sylloge досі є єдиною працею такого роду, яка була водночас вичерпною для ботанічного царства грибів і досить сучасною. Саккардо також розробив систему класифікації недосконалих грибів за кольором і формою спор, яка стала основною системою, яка використовувалася до класифікації за допомогою аналізу ДНК .

Шкала хромотаксії

[ред. | ред. код]
Шкала хромотаксії Саккардо

Саккардо запропонував цю колірну шкалу в 1894 році для стандартизації назв кольорів зразків рослин.

Вибрані видання

[ред. | ред. код]

Незамінною в історії мікології є його головна праця Sylloge fungorum omnium hucusque cognitorum (Падуя, 1882–90, у дев'яти томах), за якою слідує видання 1931 року у 25 томах.

Книги

[ред. | ред. код]
  • Prospetto della Flora Trivigiana (Venice 1864)
  • Bryotheca Tarvisina (Treviso 1864)
  • Della storia e letteratura della Flora Veneta (Milan 1869)
  • Sommario d'un corso di botanica (3rd ed., Padua 1880)
  • Musci Tarvisini (Treviso 1872)
  • Mycologiae Venetae specimen (Padua 1873)
  • Mycotheca Veneta (Padua 1874–79)
  • Michelis, commentarium mycologicum (Padua 1877 to 1882, 2 volumes.)
  • Fungi italici autographie delineati et colorati (Padua 1877–86, with 1,500 tables)

Особисте життя

[ред. | ред. код]

У нього був син Доменіко Саккардо (1872—1952) і дочка Неффе Франческо Саккардо (1869—1896).[6]

Таксони названі ним і на його честь

[ред. | ред. код]

Саккардо був одним із найплідніших систематиків в історії грибів. Для однієї книги він описав близько 1200 видів грибів, у тому числі 52 нових для науки.[8]

Він також описав 3 види рослин;[9]

Його шанували в назві різних родів і видів;

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д www.accademiadellescienze.it
  2. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ SNAC — 2010.
  4. ↑ Ottaviani A. Dizionario Biografico degli Italiani — 2017. — Vol. 89.
  5. ↑ CONOR.Sl
  6. ↑ а б Burkhardt, Lotte (2022). Eine Enzyklopädie zu eponymischen Pflanzennamen [Encyclopedia of eponymic plant names] (pdf) (German) . Berlin: Botanic Garden and Botanical Museum, Freie Universität Berlin. doi:10.3372/epolist2022. ISBN 978-3-946292-41-8. Процитовано 27 січня 2022.
  7. ↑ Forin, Niccolò; Nigris, Sebastiano; Voyron, Samuele; Girlanda, Mariangela; Vizzini, Alfredo; Casadoro, Giorgio; Baldan, Barbara (31 серпня 2018). Next Generation Sequencing of Ancient Fungal Specimens: The Case of the Saccardo Mycological Herbarium. Front. Ecol. Evol. doi:10.3389/fevo.2018.00129.
  8. ↑ а б Pier Andrea Saccardo, mycologist: brief biography. www.first-nature.com. Процитовано 8 жовтня 2022.
  9. ↑ Saccardo, Pier Andrea | International Plant Names Index. www.ipni.org. Процитовано 8 жовтня 2022.
  10. ↑ Antennaria rectangularis Sacc. | Plants of the World Online | Kew Science. Plants of the World Online (англ.). Процитовано 8 жовтня 2022.
  11. ↑ Saccardia - Search Page. www.speciesfungorum.org. Species Fungorum. Процитовано 8 жовтня 2022.
  12. ↑ Saccardoella - Search Page. www.speciesfungorum.org. Species Fungorum. Процитовано 8 жовтня 2022.
  13. ↑ Saccardinula - Search Page. www.speciesfungorum.org. Species Fungorum. Процитовано 8 жовтня 2022.
  14. ↑ Pasaccardoa Kuntze. Plants of the World Online (англ.). Процитовано 8 жовтня 2022.
  15. ↑ Species Fungorum - Names Record. www.speciesfungorum.org. Процитовано 8 жовтня 2022.
  16. ↑ Saccardophytum Speg. | Plants of the World Online | Kew Science. Plants of the World Online (англ.). Процитовано 8 жовтня 2022.
  17. ↑ Saccardomyces - Search Page. www.speciesfungorum.org. Species Fungorum. Процитовано 8 жовтня 2022.
  18. ↑ Phaeosaccardinula - Search Page. www.speciesfungorum.org. Species Fungorum. Процитовано 8 жовтня 2022.
  19. ↑ Neosaccardia Mattir. www.gbif.org (англ.). Процитовано 8 жовтня 2022.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=П%27єр_Андреа_Саккардо&oldid=40623946