Орбітальна станція «Мир»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Орбітальна станція «Мир»
Орбітальна станція «Мир»
NSSDC ID1986-017A
екіпаж3
дата запуску20 лютого 1986 – 23 квітня 1996
космодромм №200 і м №81(інші мови), Байконур
LC-39
Космічний центр імені Кеннеді
схід з орбіти23 березня 2001
05:59 UTC
статусзгоріла під час падіння на Землю
маса129 700 кг
довжина19 м
ширина31 м
висота27,5 м
об’єм376 м³
тиск1 атм.
апогей374 км
перигей354 км
нахил орбіти51,6°
швидкість~7,7 км/с
орбітальний період89,1 хв
діб з екіпажем4594
обертів86 331
пройдена відстань~3 638 470 307 км

«Мир» («Салют-8») — радянська (пізніше російська) орбітальна станція, що являла собою складний багатоцільовий науково-дослідний комплекс. Базовий блок було виведено на орбіту 20 лютого 1986 року. Потім протягом 10 років один за одним було пристиковано ще шість модулів. У період 1986—2000 рр. станцію відвідало 15 експедицій, з них 14 — міжнародних. Усього на станції працювали 104 космонавти з 12 країн. «Мир» відпрацювала утричі довше спочатку встановленого строку. 23 березня 2001 року станція була затоплена у водах Тихого океану.

Історія

[ред. | ред. код]
Світлина орбітальної станції «Мир» 24 вересня 1996 року

Проєкт станції став визначатися 1976 року, коли НВО «Енергія» видало «Технічні пропозиції зі створення вдосконалених довгострокових орбітальних станцій». У серпні 1978 року було випущено ескізний проєкт нової станції. У лютому 1979 року розгорнулися роботи зі створення станції нового покоління, почалися роботи над базовим блоком, бортовим і науковим устаткуванням. Але до початку 1984 року всі ресурси було кинуто на програму «Буран», і роботи над станцією виявилися практично замороженими. Допомогло втручання секретаря ЦК КПРС Григорія Романова, що поставило завдання завершити роботи зі станції до XXVII з'їзду КПРС.

Базовий блок було виведено на орбіту 20 лютого 1986 року. Потім протягом 10 років один за одним було пристиковано ще шість модулів.

З 1995 року станцію стали відвідувати іноземні екіпажі. Станцію відвідало 15 експедицій, з них 14 — міжнародних за участю космонавтів Сирії, Болгарії, Афганістану, Франції (5 разів), Японії, Великої Британії, Австрії, Німеччини (2 рази), Словаччини, Канади.

У рамках програми ««Мир — Шаттл»(інші мови) було здійснено сім короткочасних експедицій відвідування за участі корабля «Атлантіс», одна — за участі корабля «Індевор» і одна — за участі корабля «Діскавері», під час яких на станції побувало 44 астронавти.

Усього на станції працювали 104 космонавти з 12 країн.

Наприкінці 1990-х років на станції почали виходити з ладу різні прилади та системи. Через деякий час уряд РФ, посилаючись на дорожнечу подальшої експлуатації та незважаючи на численні проєкти порятунку станції, вирішив затопити «Мир». Станція відпрацювала утричі довше спочатку встановленого строку. Її було затоплено в спеціальному районі у південній частині Тихого океану 23 березня 2001 року.

Рекорди станції:

  • Валерій Поляков — безперервне перебування в космосі протягом 438 діб (1995 рік).
  • Шеннон Лусід — рекорд тривалості космічного польоту серед жінок — 188 діб (1996 рік).
  • За кількістю експериментів — 23 000.

Будова

[ред. | ред. код]
Блоки станції «Мир»

Всі модулі, крім стикувального, доставлено ракетою-носієм «Протон».

Базовий блок

[ред. | ред. код]

Базовий блок 17КС №12701 був призначений для забезпечення діяльності екіпажу чисельністю до шести чоловік і управління комплексом «Мир» зі змінною конфігурацією. Був зібраний на Землі у квітні 1985 року, з 12 травня 1985 року він піддавався численним випробуванням на монтажному стенді. У результаті блок було істотно дороблено, особливо його бортову кабельну систему. Виведено на орбіту 20 лютого 1986 року. Нагадує орбітальну станцію серії «Салют».

Всередині кают-компанія, дві індивідуальні каюти, герметичний відсік із центральним постом керування й засобами зв'язку. У стінці корпуса — портативна шлюзова камера. Зовні — 3 панелі сонячних батарей. Має шість стикувальних портів для з'єднання з вантажними кораблями й науковими модулями[1].

Модуль «Квант»

[ред. | ред. код]
Модуль «Квант» з ТКМ-Е

Виведено на орбіту 31 березня 1987 року й пристиковано до станції «Мир» 12 квітня 1987 року. Астрофізичний модуль ніс комплекс приладів для спостереження космічних рентгенівських джерел. «Квант» також дозволяв здійснювати біотехнологічні експерименти в галузі антивірусних препаратів і фракцій.

  • Маса 11 050 кг.
  • Довжина 5,8 м.
  • Максимальний діаметр 4,15 м.
  • Обсяг, що перебуває під атмосферним тиском, 40 м².
  • Площа сонячних батарей 1 м².
  • Вихідна потужність 6 КВТ.

Модуль «Квант-2»

[ред. | ред. код]

Модуль дооснащення «Квант-2» (77КСД №17101, ЦМ-Д) запущено на орбіту 26 листопада 1989 року з пускової установки 39, 200-го майданчика космодрому Байконур за допомогою РН «Протон-К». Пристиковано 6 грудня 1989 року. Розробником і виробником модуля був ГКНПЦ ім. М.В. Хрунічева.

Модуль дооснащення, для додаткового комфорту космонавтів. Ніс устаткування, необхідне для життєзабезпечення станції. Зовні — дві поворотні сонячні батареї. «Квант-2» призначався для дооснащення комплексу «Мир» обладнанням, науковою апаратурою, а також для забезпечення виходу космонавтів у відкритий космос. Крім того, «Квант-2» використовувався для доставки на «Мир» вантажів.

Паливо, що залишився в баках модуля після стикування, використовувалося для корекцій орбіти станції і зміни її орієнтації.

Модуль «Кристал»

[ред. | ред. код]

Стикувальний-технологічний модуль «Кристал» (77 КСТ № 17201, ЦМ-Т) був запущений на орбіту 10 червня з пускової установки 39 200-го майданчика космодрому Байконур ракетою «Протон-К». Пристиковано 10 липня 1990 року. Усередині було наукове устаткування різноманітного призначення:

  1. Для дослідження одержання нових матеріалів в умовах невагомості. Це технологічні печі «Кратер-вм» і «Галлар», комплекс керування «Онікс», дзеркальна піч «Оптізон-1», експериментальні установки «Кристаллізатор-чск-1» і «Титус-чск-4», апаратура «Аліс-II».
  2. Для астрофізичних, геофізичних і технічних експериментів. Це гамма-телескоп «Букет», Уф-телескоп «Глазар-2», спектрометр «З», магнітний спектрометр «Марія-2»
  3. Для медичних і біологічних досліджень. До нього належать оранжерея «Світло» + FBI-2 і апаратури «Фертіль».
  4. Для дослідно-промислового виробництва напівпровідникових матеріалів,
  5. Для очищення біологічно активних речовин з метою отримання нових лікарських препаратів,
  6. Для вирощування кристалів різних білків і гібридизації клітин.

Паливо, що залишився в баках модуля після стикування, використовувалося для виконання корекцій орбіти станції і зміни її орієнтації.

Модуль «Спектр»

[ред. | ред. код]

Дослідницький модуль «Спектр» (77КСО №17301, ЦМ-О) був запущений 20 травня 1995 року з пускової установки 23 81-го майданчика космодрому Байконур ракетою «Протон-К». «Спектру» першому вдалося зістикуватися із станцією з першої спроби: 1 червня модуль причалив до осьового вузлу ПХВ (перехідний відсік). У ніч на 3 червня була виконана його перестиковка на нижній вузол ПХВ, після чого екіпаж ЕО-18 відкрив в нього люк.

Наукова апаратура «Спектра» призначалася для дослідження природних ресурсів Землі, верхніх шарів земної атмосфери, власної зовнішньої атмосфери орбітального комплексу, геофізичних процесів природного і штучного походження в навколоземному космічному просторі і в верхніх шарах земної атмосфери, космічного випромінювання, медико-біологічних досліджень, вивчення поведінки різних матеріалів в умовах відкритого космосу. «Спектр» приніс на «Мир» додаткові джерела електроенергії і використовувався для доставки вантажів.

Паливо, що залишився на «Спектрі» після стикування, використовувалося для проведення корекцій орбіти «Миру» і зміни його орієнтації.

Стикувальний модуль

[ред. | ред. код]

Стикувальний відсік (СВ, виріб 316ГК) був розроблений і виготовлений в РКК «Енергія» для стикувань шатлів до модуля «Кристал» без попередньої перестиковки з бічного на осьовий вузол ПХО Базового блоку «Миру».

Пристиковано 15 листопада 1995 року. Цей модуль доставив шаттл «Атлантіс» для забезпечення можливості стикування шаттлів зі станцією «Мир».

Модуль «Природа»

[ред. | ред. код]

Науково-дослідницький модуль «Природа» (77КСІ №17401, ЦМ-І) був запущений 23 квітня 1996 року й пристиковано 26 квітня 1996 року. 27 квітня була виконана його перестиковка на лівий бічний вузол ПХВ.

Основне призначення «Природи» — дослідження поверхні і атмосфери Землі, атмосфери в безпосередній близькості від «Миру», впливу космічного випромінювання на організм людини та поведінки різних матеріалів в умовах космічного простору, а також отримання в умовах невагомості особливо чистих лікарських препаратів. Крім того, модуль використовувався для доставки на «Мир» вантажів, а паливо, що залишилося в баках після стикування, для корекцій орбіти станції і зміни орієнтації.

Екіпажі

[ред. | ред. код]
станція «Мир» 12 червня 1998

Цікаві факти

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Базовый блок. НИИ ЦПК имени Ю.А.Гагарина.

Див. також

[ред. | ред. код]