Обід (колесо)
О́бід (прасл. *obodъ від ранішого *obvodъ, пов'язаного з *obvesti)[1] — зовнішня частина колеса, на яку зазвичай надівають шину[2].
Також ободами (збірн. обіддя) називають обручі бондарних виробів[2].
У дерев'яного колеса обід є одним з основних складових, разом з маточиною, спицями і шиною. Найдавніші археологічні свідчення існування коліс з ободом і спицями належать до Андроновської культури (близько 2000 р. до н. е.).
Ободи дерев'яних коліс можуть бути двох типів: складені з окремих вигнутих колодок (в Україні вони називаються ба́грами[3][4][5] або дзвонами[4][6] або дзвоняками[4][5][7][8][9]), і гнуті з цілого бруса (вживаний для цього тонкий в'язовий стовбур звався обе́лець)[10]. Колодки-багри для складених коліс виточувалися по лекалах, у них просвердлювали глухі отвори для спиць, після чого вони насаджувалися на спиці у спеціальному верстаті. Для гнуття суцільних ободів стельмахи використовували спеціальний верстат, що звався «пеньок»[11] (інша назва — «машина»). Він складався з масивного відрізка стовбура («пенька»), що обертався на підставці, у центрі нього знаходилося скоба («вухо»). У вухо вставлявся кінець повідні́ — довгого важеля, прави́ла[12] (це слово в 1920-х було запропоноване для позначення привода)[13]. Оброблений брус розпарювали в парні — землянці з піччю і чаном для води. Застосовували і сухопарний спосіб: замочували брус на кілька годин у воді, потім клали сиру деревину на багаття, розведене в ямі й прикрите дерном. Розпарену заготовку обода кріпили нерухомо одним кінцем між підставкою та стовбуром, а другим за допомогою кужби (мотузки чи жердини з гаком)[14] прив'язували до повідні. Повертаючи вручну чи за допомогою упряжних тварин повідню з прикріпленою до неї заготовкою, поступово згинали майбутній обід навколо стовбура в кільце. Частіше за все гнули заготовку в бік серцевини, рідше — у бік заболоні. Кінці обода («заворотичі») з'єднували разом, зв'язували дротом (раніше — ликом) і залишали приблизно на півгодини остигнути. Потім обід обстругували рубанками та скобелями, із внутрішнього боку просвердлювали коловоротом глухі отвори для спиць. Після з'єднання обода зі спицями й маточиною на його зовнішню поверхню натягали шину — сталевий обруч, прибиваючи її шиналями — спеціальними цвяхами[15], і додатково укріпляли 4-5 вірвантами («урвантами»)[16][17] — металевими скобами, прибитими цвяхами — заволічками[18][19] чи лютами[20].
Обід — частина автомобільного колеса, на якій монтується і на яку опирається шина. У сучасних автомобільних колесах обід слугує зв'язним елементом між шиною і диском, з яким часто об'єднується в одне ціле.
Обід — частина велосипедного колеса, яка спицями кріпиться до маточини колеса (втулки). На обід монтується велосипедна шина.
На залізничному транспорті обід — частина колеса, що безпосередньо контактує з рейкою. Має вигляд потовщення по краю диска з одною чи двома ребордами (також відомі як «гребені»), що забезпечують поздовжню фіксацію колеса на рейці. Поверхня обода із зовнішнього боку колеса називається зовнішньою гранню обода, з внутрішнього — внутрішньою гранню; поверхня, що стикається з поверхнею рейки — поверхнею кочення. На безбандажних (суцільнокатаних і суцільнолитих) колесах обід і диск виконують одним цілим, з однієї заготовки. На бандажних обід (бандаж) виготовляється окремо й жорстко кріпиться до диска. Існували й спицеві залізничні колеса: обід у них кріпився до маточини масивними спицями, які заміняли диск.
З усіх частин колеса перебуває в найбільш складних умовах навантаження саме обід, зокрема, його поверхня кочення. Обід зазнає зносу внаслідок постійного тертя об рейку, піддається розтяжним напруженням і утворенню тріщин від нерівномірного нагрівання і остигання. Зносостійкість обода визначає термін служби колеса. Знос виникає на поверхні кочення, а також на ребордах внаслідок тертя об гальмову колодку (якщо застосовується гальмування по ободі). Іноді складнощі виникають через нерівномірний знос обода. Через тертя гальмових колодок в ободі можуть виникнути несприятливі розтяжні напруження, а також тріщини; останні здатні спричинити руйнування колеса. Метал, використовуваний для обода, повинен мати велику міцність, ударну в'язкість, зносостійкість[21][22].
-
Обід дерев'яного колеса -
Обід залізничного колеса -
Обід автомобільного колеса -
Обід велосипедного колеса -
Виготовляння складеного обода
- ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 4 : Н — П / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. ; ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко. — 656 с. — ISBN 966-00-0590-3.
- ↑ а б Обід // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Багор [Архівовано 5 грудня 2020 у Wayback Machine.]. // Словарь української мови. Т. 1. — Кіѣвъ, 1907.
- ↑ а б в Дзендзелівський Й. О. Програма для збирання матеріалів до лексичного атласу української мови. — К.: Наукова думка, 1984. — 308 с. — С. 68.
- ↑ а б Rad-fahrer. // В. Кміцикевич. Нїмецько-український словар. — Чернівці, 1912. — С. 404.
- ↑ У Словнику української мови (11 томів, 1970—1980) та Словарі української мови (1907) слово у такому значені відсутнє, але воно трапляється у СУМ у статті Маточина [Архівовано 23 січня 2021 у Wayback Machine.] у цитаті з твору І. Франка «У кузні».
- ↑ Косяк. // І. Шелудько, Т. Садовський. Російсько-український словник технічної термінології. — Київ, 1928.
- ↑ Felge // В. Кміцикевич. Нїмецько-український словар. — Чернівці, 1912. — С. 175.
- ↑ Косяк. // Бурячок А., Демський М., Якимович Б. Русско-украинский словарь для военнослужащих — K.: Варта, 1995. — 384 c. ISBN 5-7707-7108-9
- ↑ Обелець // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ Пеньок // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ Повідня // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ Прибор паровпускной — Привод двухконный // Словник технічної термінології (загальний) / за редакцією І. Шелудька і Т. Садовського. — К. : Державне видавництво України, 1928.
- ↑ Кужба // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ Шиналь // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ Вірвант // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ Урвант // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ Заволічка // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ О. М. Жам, Т. В. Грудевич. Створення та діяльність каретного двору Н. П. Гусакова в місті Переяславі Полтавської губернії (кін. ХІХ – поч. ХХ ст.) // Вісник НТУ «ХПІ». — 2014. — № 30 (1073). — ISSN 2079-0074. Архівовано з джерела 28 травня 2018. Процитовано 27 травня 2018.
- ↑ Лют // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ Железнодорожные колеса. Архів оригіналу за 28 травня 2018. Процитовано 27 травня 2018.
- ↑ Колеса вагонов. Архів оригіналу за 20 травня 2018. Процитовано 27 травня 2018.