Нонакорд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Великий (g3) та малий (k3) нонакорди.

Нонакорд — акорд який складається з п'яти різних звуків, розміщених за терціями, і охоплює обсяг нони[1] (наприклад: до, мі, соль, сі, ре). Позначається цифрою 9.

До початку XX століття в музикознавчій літературі нонакорди розглядались виключно як акорди побудовані на V ступені (М. Римський-Корсаков[2], Генріх Шенкер[3]) і розрізняли лише великий (з великої ноною, в натуральному мажорі) та малий (з малою ноною, в гармонічному мінорі та мажорі) нонакорди. Із обернень нонакорду Римський-Корсаков вважав застосовуваним лише третє (з септимою в басу)[2].

А. Шенберг (1910) розглядав натомість як домінантові, так і тонічні нонакорди та їх обернення[4]. Проте, на відміну від септакордів, обернення нонакорду не дістали окремих назв[1].

Різновиди нонакордів

[ред. | ред. код]

Домінантові нонакорди

[ред. | ред. код]

Домінантові нонакорди будуються як домінантсептакорд із додаванням до нього нони від басу[2]. В чотириголосному складі у нонакорді зазвичай проминається квінта[2][5]

Нонакорди розв'язуються у тризвук подібно до септакордів: септима і нона йдуть- вниз[4][5]. Квінтовий тон може розв'язуватися або вниз[5][2] або вгору[4]

Розв’язання нонакордів за А. Шенбергом
основний вид
в 1-му оберненні
в 2-му оберненні
в 3-му оберненні
Розв’язання I9
♯7 у S[4]
основний вид

6/9 акорд

[ред. | ред. код]
Тонічний мінор 6/9 акорд на до з підвищеним шостим градусом висхідного мелодійного мінору. [6]

Акорд 6/9 — це нонакорд із секстою замість септими, наприклад C 6/9 — це C,E,G,A,D. У джазі цей акорд вживається замість тоніки і не потребує розв'язання. Акорд 6/9 застосовується і в мінорі, проте секста зазвичай додається велика (дорійська). [7]

Акорди з доданою секундою

[ред. | ред. код]

В джазі також широко застосовується тризвук із доданою секундою.

Секунда є октавним еквівалентом нони, тому за звуковим складом цей акорд ідентичний нонакорду.

Використання

[ред. | ред. код]

Скрипкова соната Ля мажор Сезара Франка відкривається домінантовим нонакордом (E9) у партії фортепіано. Скрипка вступає у п'ятому такті по звуках арпеджіо цього акорду.

Сезар Франк Скрипкова соната ля мажор, початкові такти
Сезар Франк Скрипкова соната ля мажор, початкові такти

Початкова фраза Вальсу ре-бемоль мажор Ф. Шопена досягає кульмінації на домінантновому нонакорді:

Вальс Шопена в D ♭, соч. 64, № 1

У пісні «Лісовий цар» Ф. Шуберта використаний малий нонакорд (C7 ♭ 9) особливо ефективний для посилення драматизму та відчуття загрози.

<< \new ChordNames \chordmode {s2 s2 c1:7.9-} {\new Voice ="mel" {\key aes \major \time 4/4 r2 r4 c'' des''2 des''4. des''8 des'' c'' c''4 }} \new Lyrics {\lyricsto "mel" {Mein Va -- ter, mein Va -- ter __}} \new GrandStaff << \new Staff {\key aes \major \time 4/4 \tuplet 3/2 {r8 <c' c''> <c' c''>} \tuplet 3/2 {<c' c''> \f <c' c''> <c' c''>} \tuplet 3/2 {<c' c''> <c' c''> <c' c''>} \tuplet 3/2 {<c' c''> <c' c''> <c' c''>} \tuplet 3/2 {<c' c''> <c' c''> <c' c''>} \tuplet 3/2 {<c' c''> <c' c''> <c' c''>} \tuplet 3/2 {<c' c''> <c' c''> <c' c''>} \tuplet 3/2 {<c' c''> <c' c''> <c' c''>} \tuplet 3/2 {<c' c''> <c' c''> <c' c''>} \tuplet 3/2 {<c' c''> <c' c''> <c' c''>}} \new Staff {\clef bass \key aes \major \time 4/4 <aes,, aes,>4 r r <a, a>(<bes, bes>2) <g, g> <e, e>} >> >>
(Уривок з балади «Лісовий цар» Шуберта – посилання на уривок [Архівовано 20 листопада 2021 у Wayback Machine.])

У п'єсі «Присвята Рамо» Клода Дебюссі домінантові акорди використовуються в кульмінації у вигляді арпеджіо широкого діапазону:

К. Дебюссі. Присвята Рамо, фрагмент
К. Дебюссі. Присвята Рамо, фрагмент

Твір Карлхайнца Штокхаузена Stimmung (1968) для вокального секстету[8] починається з акорду, що складається з нот B ♭, F, B ♭, D, A ♭ і C.[9] За словами Ніколаса Кука,[10] З точки зору загальноприйнятої тональної гармонії, Stimmung можна розглядати як «домінантовий нонакорд, який піддається тембральним варіаціям. Ноти, які співають виконавці, є гармоніками №№ 2, 3, 4, 5, 7 і 9 відсутнього основного тону сі-бемоль».

Тонічні великі мажорні нонакорди зустрічаємо в композиціях «Ode to Billie Joe[en]» Боббі Джентрі та «Play That Funky Music[en]» гурту Wild Cherry[en].[11] У пісні «I Got You (I Feel Good) » Джеймс Браун використовує арпеджіо по звуках домінантового нонакорду впродовж 12 тактів.

Іншим прикладом використоання тонічного нонакорду є приспів у пісні Телоніуса Монка «Monk's Mood»[12]

Cmaj9 акорд
220x220пкс]]


Ряд нонакордів у п'єсі «Хмари» К. Дебюссі


Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Юрій Юцевич. Музика: словник-довідник. — Тернопіль, 2003. — 404 с. — ISBN 966-7924-10-6. (html-пошук по словнику, djvu)
  2. ↑ а б в г д М. Римський-Корсаков Практичний підручник гармонії [Архівовано 2 листопада 2021 у Wayback Machine.] / переклад Є. Дроб’язка.- Київ, 1948. - с.52
  3. ↑ Schenker, Heinrich (1980). Harmony, p. 190. ISBN 978-0-226-73734-8.
  4. ↑ а б в г Schoenberg, Arnold (1910). Theory of Harmony, pp. 346–347. University of California Press. First published in German as Harmonielehre in 1910. ISBN 9780520049444. Roman numeral analysis and arrows not included in the original.
  5. ↑ а б в И. Дубовский, С. Евсеев, И. Способин, В. Соколов. Учебник Гармонии [Архівовано 20 листопада 2021 у Wayback Machine.]. Москва: Музыка – 1965 г. - с.140
  6. ↑ Berg, Shelly (2005). Alfred's Essentials of Jazz Theory, Book 3, p. 90. ISBN 978-0-7390-3089-9.
  7. ↑ Jazz Lessons. Архів оригіналу за 16 травня 2021. Процитовано 20 листопада 2021.
  8. ↑ Stockhausen, Stimmung на YouTube
  9. ↑ Stimmung [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.], British Library
  10. ↑ Cook, Nicholas (1987). A Guide to Musical Analysis. London: J. M. Dent. с. 370.
  11. ↑ Stephenson, 2002, с. 83.
  12. ↑ Walter Everett (Autumn, 2004). "A Royal Scam: The Abstruse and Ironic Bop-Rock Harmony of Steely Dan", pp. 208–209, Music Theory Spectrum, vol. 26, no. 2, pp. 201–235.

Джерела

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Нонакорд&oldid=41301644