Очікує на перевірку

Міжнародна конвенція про захист усіх осіб від насильницьких зникнень

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Міжнародна конвенція про захист усіх осіб від насильницьких зникнень

     Держави-учасниці     Підписано, але не ратифіковано     Не підписант
АбревіатураCPED
ТипБагатостороння угода[en]
Підготовлено29 червня 2006[1]
Підписано20 грудня 2006
МісцеПариж, Франція
Чинність23 грудня 2010
Умови20 ратифікацій (стаття 39 конвенції)
Підписанти98 держав
Сторони71 держава
ЗберігаєтьсяСекретаріат ООН (секція договорів)[2]
Статусчинний
Моваанглійська, арабська, іспанська, китайська, російська та французька
СайтКомітет з питань насильницьких зникнень[3]
Дата20 грудня 2006
Засідання61-ша сесія[4]
КодA/RES/61/177 (Документ)
ПредметМіжнародна конвенція про захист усіх осіб від насильницьких зникнень
РезультатУхвалена консенсусом[5]

Міжнаро́дна конве́нція про за́хист усі́х осі́б від наси́льницьких зни́кнень — конвенція ООН, прийнята в 2006 році. Набрала чинності 23 грудня 2010 року, через 30 днів після того, як число країн-учасниць досягло 20.

Загальні положення

[ред. | ред. код]

Метою конвенції є захист від насильницьких зникнень, котрі визначається в статті 2 наступним чином:

арешт, затримання, викрадення чи позбавлення волі в будь-якій іншій формі представниками держави чи особами або групами осіб, які діють з дозволу, за підтримки чи за згодою держави, при подальшій відмові визнати факт позбавлення волі або приховування даних про долю чи місцезнаходження зниклої особи, унаслідок чого цю особу залишено без захисту закону.

У статті 1 конвенції також говориться:

Жодні виключні обставини, якими б вони не були, чи то стан війни або загроза війни, внутрішня політична нестабільність чи інший надзвичайний стан, не можуть слугувати виправданням насильницького зникнення.

Комітет з насильницьких зникнень

[ред. | ред. код]

Для контролю за виконанням конвенції повинен бути створений Комітет з насильницьких зникнень у складі десяти експертів, які обираються на чотири роки з можливість однократного переобрання.

До функцій комітету належать:

  • розгляд доповідей, котрі кожна держава-учасниця повинна подати упродовж двох років з моменту набрання чинності Конвенції для цієї країни (стаття 29);
  • надіслання рекомендацій державам-учасницям для виявлення та захисту зниклих осіб (стаття 30);
  • розгляд повідомлень про порушення Конвенції державою-учасницею, які надійшли від приватних осіб або інших держав-учасниць (статті 31, 32);
  • відвідування держав-учасниць з їх дозволу за наявності відомостей про вчинення цією державою дій, що завдають суттєвої шкоди положенням Конвенції (стаття 33);
  • доведення питання про широку або систематичну практику насильницьких зникнень у будь-якій з держав-учасниць до відома Генеральної Асамблеї ООН (стаття 34);
  • подання щорічної доповіді про свою роботу (стаття 36).

Див. також

[ред. | ред. код]

Список приміток

[ред. | ред. код]
  1. United Nations General Assembly, Session 61, Document 53. Report of the Human Rights Council — First and second special sessions A/61/53 [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.], page 13.
  2. International Convention for the Protection of All Persons from Enforced Disappearance (англ.). Збірник договорів ООН. Архів оригіналу за 19 липня 2019. Процитовано 12 жовтня 2016.
  3. The Core International Human Rights Instruments and their monitoring bodies (англ.). ООН. Процитовано 22 серпня 2024.
  4. Resolutions adopted by the General Assembly at its 61st session (англ.). Бібліотека імені Дага Гаммаршельда. Процитовано 22 серпня 2024.
  5. International Convention for the Protection of All Persons from Enforced Disappearance : resolution / adopted by the General Assembly (англ.). Цифрова бібліотека ООН. Процитовано 22 серпня 2024.

Джерела

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. Definition of key terms used in the UN Treaty Collection (англ.). Збірник договорів ООН. Процитовано 2024-06-31.