Монастирські жестові мови

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Монастирські жестові мови
Поширена вЄвропа, США
КласифікаціяМова жестів
Офіційний статус
Державнанемає
Офіційнанемає
Коди мови
ISO 639-3mzg[1]

Монастирські жестові мови вперше зафіксовані в Х столітті, і з того часу використовувалися у християнських споглядальних монастирях. Сьогодні продовжують використовуватися в бенедиктинських, траппістських та цистерціанських монастирях. При цьому в окремих орденах використовуються різні мови.

Особливості

[ред. | ред. код]

У чернечому середовищі жестові мови є основним засобом спілкування, але при цьому їхня граматика рудиментарна, а кількість жестів вкрай обмежена (деякі жести залишаються незмінними впродовж століть). Хоча ченці практично не користуються звуковою мовою, в однонаціональних монастирях вона робить значний вплив на мову жестів. Так, серед цистерціанців США для позначення прийменників for 'для' і to 'до' використовуються знаки для схожі співзвучних числівників four 'чотири' і two 'два'[2].

Діалекти

[ред. | ред. код]
  • бенедиктинський діалект
    • клюнійський варіант
  • англо-саксонська монастирська мова жестів (мертва)
  • августинська діалект (мертва)
    • дублінський варіант (мертва)
    • ранньокатедральний варіант (мертва)
    • паризький варіант (мертва)
  • цистерціанський діалект
  • траппістський діалект

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Documentation for ISO 639 identifier: mzg. Архів оригіналу за 23 листопада 2015. Процитовано 26 березня 2015.
  2. Жестовые языки. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 26 березня 2015.