Перейти до вмісту

Малорита

Координати: 51°47′50″ пн. ш. 24°04′51″ сх. д. / 51.79722° пн. ш. 24.08083° сх. д. / 51.79722; 24.08083
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

місто Малорита
біл. Маларыта

Транслітерація назви Malaryta
Герб Малорити
Основні дані
51°47′50″ пн. ш. 24°04′51″ сх. д. / 51.79722° пн. ш. 24.08083° сх. д. / 51.79722; 24.08083
Країна Білорусь Білорусь
Область Берестейська область
Район Малоритський
Засновано 1566
Перша згадка 1566
Статус з 1970 року
Населення 11 751 (2009[1])
Площа 7 км²
Часовий пояс час у Білорусі
Поштовий індекс 225910
Телефонний код +375-1651
Висота 151 м
Транспорт, відстані
Найближча залізнична станція Малорита
До Мінська
 - фізична 331 км
До обласного центру
 - фізична 52 км
Малорита. Карта розташування: Білорусь
Малорита
Малорита
Малорита. Карта розташування: Берестейська область
Малорита
Малорита
Малорита (Берестейська область)
Мапа
CMNS: Малорита у Вікісховищі

Малори́та (біл. Малары́та пол. Małoryta) — місто в Берестейській області Білорусі, районний центр Малоритського району. Розташоване за 52 км від Берестя, на річці Малорита. Залізнична станція на магістралі Ковель — Берестя. Належить до української етнічної території та є частиною Берестейщини.

Географія

[ред. | ред. код]

Клімат

[ред. | ред. код]

Клімат у населеному пункті вологий континентальний («Dfb» за класифікацією кліматів Кеппена)[2]. Опадів 550 мм на рік[2]. Найменша кількість опадів спостерігається в лютому й сягає у середньому 27 мм[2]. Найбільша кількість опадів випадає в липні — близько 74 мм[2]. Різниця в опадах між сухими та вологими місяцями становить 47 мм[2]. Пересічна температура січня — -5,0 °C, липня — 18,5 °C[2]. Річна амплітуда температур становить 23,5 °C[2].

Клімат
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
Середній максимум, °C −2 −0,5 4,8 13,2 19,3 22,3 24,0 23,2 18,4 12,4 5,1 0,1 11,7
Середня температура, °C −5 −3,7 1,1 8,3 13,8 16,8 18,5 17,7 13,4 8,3 2,6 −2,4 7,4
Середній мінімум, °C −7,9 −6,8 −2,5 3,5 8,3 11,4 13,0 12,3 8,5 4,3 0,1 −4,8 3,3
Норма опадів, мм 29 27 30 39 54 68 74 63 53 36 40 37 550
Джерело: Climate-Data.org (англ.)

Історія

[ред. | ред. код]

Як свідчать археологи, територія Малорити населялася людиною в ще IX—VIII тисячолітті до нашої ери. У 1566 році з'явилася перша згадка про королівський маєток в селі Рита Мала — в акті ревізії Берестейського повіту королівства Ягелонів. У 1768—1790 роках тут працювали металургійна мануфактура і мідний завод. У 1795, внаслідок другого поділу Речі Посполитої, Малорита відійшла до складу Російської імперії. Катерина II подарувала село Малорита, у якому жило 136 чоловіків і 124 жінки, генералу-лейтенанту Миколі Ланському.

У 1860 році Малорита відносилася до володінь поміщика Нефедовіча, і поселення нараховувало 540 осіб (261 чоловічої, 279 жіночої статі). Діяла православна церква. В 1862 році в Малориті відкрили народне училище. В 1878 році почався рух по Берестейсько-Київській залізниці. В 1886 році в селі було 62 двори, 749 мешканців, працювали волосне управління, 3 магазини, трактир, за півверсти від села розташовувалася залізнична станція. У народному училищі навчалося 29 хлопчиків і 3 дівчинки. Згідно з переписом 1897 року, було 203 двори, 1275 мешканців (з них 227 євреїв — 15,3 %), у народному училищі навчалося 60 учнів. У 1905 році було 1097 жителів, працювало відділення зв'язку.

У той час частина населення займалися землеробством, частина була зайнята в ткацькій, деревообробній, ковальській та інших промисловостях, а частина займалися дрібною торгівлею або сплавом лісу. В місті був шпалопросочувальний завод (20 робітників), цегельний завод (4 робітники), вітряний млин. Діяв лісопильний завод з двома лісопильнями, який в 1901 році належав С. Кагану і мав 18 найманих робітників, а з 1907 року — М. Л. Опатовському. У 1914 році лісопильний завод мав 41 робітників.

З вересня 1915 по березень 1918 Малорита окупована військами кайзерівської Німеччини. З 1918 року у складі УНР. В 1921–1939 роках територія Малоритського району в результаті Ризького мирного договору відійшла до складу Польщі. У 1939 році в Малоритській гміні діяли 5 шкіл, навчання в яких велося тільки польською мовою. В Малориті були відкриті 2 бібліотеки.

Меморіал загиблим від нацизму
Меморіал загиблим від нацизму

24 вересня 1939 року 143-тя стрілецька дивізія і 32-а танкова бригада після короткого бою зайняли Малориту, у районі якої були взяті в полон близько 6000 польських військовослужбовців, серед яких опинилися моряки Пінської флотилії.[3] В січні 1940 року був утворений Малоритський район у складі Берестейської області Білоруської Радянської Соціалістичної Республіки. На теренах Малоритщини діяло ОУН що належало до Берестейського надрайону "Круча" - провідник Михайло Березовський («Євген»).

В червні 1941 року Малорита окупована німецько-нацистськими військами. В місті було створено гетто, куди звозили євреїв з інших сусідніх населених пунктів Білорусі, Польщі, України (близько 2800 осіб). Почалися розправи. Коли 20 липня 1944 року, частини першого Білоруського фронту разом з партизанами зайняли Малориту, вони не знайшли в місті жодного єврея.

У 1959 році населення Малорити становило 3,4 тис. мешканців. 25 грудня 1962 року Малоритський район був ліквідований; Малорита була в складі Берестейського району. Малоритський район знову утворений 6 січня 1965 року. У грудні 1970 року Малориті надано статус міста. Тут була розташовувана ракетна база[4]. З 1991 року в незалежнішій Білорусі.

В Малориті працюють підприємства харчової промисловості. В районній програмі три проєкти: реконструкція консервно-овочесушильного комбінату і хлібозаводу та освоєння унікального крейдового родовища за 22 кілометри від Малорити. В результаті розробки родовища під селом Хотислав повинен з'явитися суперсучасний будівельний холдинг.

Населення

[ред. | ред. код]

За переписом населення Білорусі 2009 року чисельність населення міста становила 11 751 особа[1].

Національність

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною національністю за даними перепису 2009 року[5]:

Національність Осіб Відсоток
білоруси 10285 87,52 %
українці 730 6,21 %
росіяни 653 5,56 %
поляки 20 0,17 %
національність не вказана 9 0,08 %
узбеки 7 0,06 %
національність не повідомлена 6 0,05 %
цигани 5 0,04 %
азербайджанці 4 0,03 %
молдовани 4 0,03 %
німці 4 0,03 %
дві та більше національності 4 0,03 %
татари 3 0,03 %
литовці 3 0,03 %
чуваші 3 0,03 %
євреї 2 0,02 %
лезгини 2 0,02 %
вірмени 1 0,01 %
казахи 1 0,01 %
мордва 1 0,01 %
греки 1 0,01 %
башкири 1 0,01 %
марійці 1 0,01 %
хорвати 1 0,01 %
Разом 11751 100 %

Освіта

[ред. | ред. код]

Система освіти представлена 17 середніми школами, 3 базовими, 8 початковими, 20 дитячими садками.

Релігія

[ред. | ред. код]

У центрі міста, біля річки Рита, стоїть Свято-Миколаївська церква, будівництво якої відноситься до 1900—1907 років.

ЗМІ

[ред. | ред. код]
  • Малоритська районна газета «Голас часу».

Відомі особистості

[ред. | ред. код]

Народилися

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Belarus. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 2 жовтня 2019. Процитовано 23 січня 2020. (англ.)
  2. ↑ а б в г д е ж Malaryta climate: Average Temperature, weather by month, Malaryta weather averages. Climate-Data.org. Процитовано 17 січня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) (англ.)
  3. ↑ В.Бешанов. Червоний бліцкриг. Архів оригіналу за 1 червня 2017. Процитовано 2 січня 2018.
  4. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 14 грудня 2008. Процитовано 23 грудня 2008.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  5. ↑ Ethnic composition of Belarus 2009. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 14 січня 2016. Процитовано 23 січня 2020. (англ.)

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Малорита&oldid=43489655