Ліси Албанії
Ліси Албанії — увесь комплекс лісових масивів на території Албанії (28,7 тис. км²), що становить майже 25 % площі країни, тоді як 1980 року цей показник сягав 1282 тис. га (47 %)[1][2][3]. У лісовому фонді країни на хвойні породи припадає лише 149 тис. га (12 % деревостою в 1980 році), а на листяні — 1,13 млн га (88 %). Загальний запас промислової деревини оцінюється в 80 млн м³[1]. Найбільші лісові масиви займають гірські північні, північно-східні й південно-східні околиці країни. За деревостоєм ліси Албанії поділяються на: високі — 46 %, молоді — 29 %, чагарники — 25 %. Головні породи: різноманітні види дубів — 32 %, бук — 17 %, сосни — 17 %, ялиця — 2 %, широколисті породи — 34 %.
Близько 70 % території Албанії займають Албанські Альпи: Північні (Проклетіє) з висотами до 2692 м і Південні, між якими лежить Центральний масив, розчленований долинами річок. Узбережжя Адріатичного моря на заході переважно низовинне, на півдні — гористе (гори Люнгара, Малакастра, Гріба, Чіка, Дембелі, Люнджерія); уздовж узбережжя — горбиста приморська низовина[2].
Клімат узбережжя й західних схилів гір, обернених до моря, субтропічний середземноморський з жарким сухим літом і відносно теплою (середні температури не опускаються нижче -5 °C) вологою зимою. Для східних регіонів країни властивий помірний морський клімат. Пересічна температура липня +24…+25 °C, січня +3…+9°C. Кількість атмосферних опадів сильно коливається на місцевості й залежить від експозиції схилів — від 500 до 2500 мм на рік, максимум припадає на осінь[2].
Лісовий покрив країни можна умовно, в залежності від висоти над рівнем моря й експозиції схилів, розділити на 3 пояси[1].
- Прибережний пояс тягнеться від узбережжя в глиб країни до висот 300 м на півночі й 900 м на півдні. Рослинні формації представлені типовим середземноморським маквісом, тобто поєднанням вічнозелених чагарників з широколистяними породами дерев: дуб кам'яний (Quércus ílex), верес деревовидий (Erica arborea), суничник дрібноплодий (Arbutus andrachne), маслина (Olea europaea), юдине дерево (Cercis siliquastrum), олеандр (Nerium oleander), фісташка (Pistacia), держидерево (Paliurus spina-christi)[1]. Завдяки людині в цьому поясі дуже поширені фруктові дерева: гранат (Punica), апельсин (Citrus sinensis), мигдаль (Prunus dulcis), фундук (Corylus avellana), яблуня (Malus).
- Дубовий пояс охоплює схили гір на висотах від 300 до 1000 м на півночі й від 900 до 1200 м на півдні. Це передусім мішані широколистяні дубові ліси: дуб густий (Quercus frainetto), австрійський (Q. cerris), пухнастий (Q. pubescens) і македонський (Q. trojana)[1]. У цьому поясі албанці так само розводять багато фруктових порід, що й в прибережному, додаючи до них волоський горіх (Juglans regia) і каштан їстівний (Castanea sativa).
- Буковий пояс представлений високопродуктивними лісовими угрупованнями мішаних й виключно букових лісів на висотах від 1000 до 1600 м на півночі й від 1200 до 1800 м на півдні. У мішаних лісах цього поясу хвойні породи представлені ялицею македонською (Abies borisii-regis) і грецькою (A. cephalonica), тисом ягідним (Taxus baccata), сосною румелійською (Pinus peuce) та панцирною (P. heldreichii), яка зустрічається у верхньому поясі до висоти 2100 м[1].
-
Мішані ліси півночі -
Дубовий гай -
Сосни на узбережжі -
Ялицеві ліси півдня
Середня продуктивність лісів країни досить низька — 62 м³/га, тільки 30 % лісів можуть становити господарське значення для лісозаготівлі[1].
Після другої світової війни із запровадженням планової економіки в Албанії лісове господарство перейшло до рук держави. За комуністичних часів щорічний обсяг лісозаготівлі становив 2,5 млн м³[1]. Були зведені підприємства деревообробної промисловості, налагоджений випуск меблів, скипидару, ацетону, спирту. Такі деревообробні підприємства були відкриті в Шкодері, Тирані й Ельбасані, а також на місцях лісових рубок. Північний кластер лісової промисловості був створений на лівому березі Дрина: Кабаші, Фуша-е-Аресіт, Крюезіу, Шемрія; південний кластер у Черменіці й Яблониці Мокрій: Бідза, Стеблева, Хотолішті, Пишнаші, Наградець[2].
За часів державної планової економіки в Албанії велось цілеспрямоване покращення продуктивності лісових масивів: висаджувались австрійський дуб, румелійська та панцирна сосни; для осушення заболочених низовин висаджувався евкаліпт[1].
Через інтенсивний перевипас скотини на гірських схилах, зведення лісових масивів масово стали ширитись ерозія та зсуви ґрунту. Щоб запобігти цим негативним руйнівним явищам на небезпечних схилах висаджуються лісозахисні смуги.
У прибережній смузі з теплим лагідним середземноморським кліматом висаджувались плантації маслин.
Лісовим господарством займається Міністерство лісів та внутрішніх вод Албанії.
Гірські ліси країни з прадавніх часів населяють люди, які вже 10 тис. років тому знищували їх вогнем задля очищення території під землеробство. За античних часів Епір стає одним з центрів тогочасної людської цивілізації, але із закінченням епохи античності ці землі не зазнавали значного впливу від людської діяльності. Впродовж XIX століття ситуація докорінно змінилась, ландшафти зазнали суттєвих змін: збільшення поголів'я овець спричинювало тяжкі наслідки перевипасу, розвиток сільського господарства спричинював зведення лісів. Зміни ведення господарства місцевим населенням, разом із зростанням населення і політичної нестабільності в регіоні призвели до значного знеліснення і ерозії ґрунтів[4].
За часів народно-демократичної влади (1966 року) було створено мережу з 11 національних парків, декотрі з них задля збереження цінних букових, ялицевих та соснових гірських лісів, чагарників середземноморського узбережжя:
- національний парк Дажті (алб. Parku Kombëtar Dajti) на горі Дажті (найвища вершина хребта Круя, що на північний схід від Тирани) на площі 29,2 тис. га задля збереження соснових середземноморських лісів.
- національний парк Люра (алб. Parku Kombëtar Lura) на площі 1,3 тис. га задля збереження мішаних лісів з буку та чорної європейської сосни навколо гірського озера Люра.
- національний парк Логара (алб. Parku Kombëtar i Llogorasë) на площі 1 тис. га задля збереження соснових лісів гір Люнгара.
- національний парк Теті (алб. Parku Kombëtar Thethi) на площі 2,6 тис. га задля збереження гірських лісів Північно-Албанських Альп.
- національний парк Валбона (алб. Parku Kombëtar Lugina e Valbonës) в долині однойменної річки на площі 8 тис. га задля збереження унікальних лісових рефугіумів Північно-Албанських Альп.
- національний парк Дренова (алб. Parku Kombëtar Drenova) на площі 1,4 тис. га задля збереження ялицевих лісів Південно-Албанських Альп.
У 1990-2000-х роках колишня мережа охоронюваних територій була реорганізована, деякі резервати було закрито, створено нові, змінений режим і площа старих:
- 1996 року національний парк Томорі (алб. Parku Kombëtar i Malit të Tomorrit) на площі 24,7 тис. га задля збереження гірських лісів гір Томорі.
- 1996 року національний парк перевалу Штаме (алб. Parku Kombëtar i Qafë Shtamës) на площі 2 тис. га задля збереження гірських соснових лісів перевалу Штаме хребта Круя.
- 1999 року національний парк Преспа (алб. Parku Kombëtar Liqeni i Prespës) на площі 27,7 тис. га цінних лісів навколо гірського озера Преспа.
- 2008 року національний парк Караваста (алб. Parku Kombëtar Laguna e Karavastasë) в лагуні Караваста на площі 22,2 тис. га задля збереження прибережних середземноморських соснових лісів, місць міграцій та гніздування водоплавних птахів згідно Рамсарської конвенції.
- 2008 року Ялицеві ліси Хотова (алб. Bredhi i Hotovës) поблизу Фрашері на площі 34,3 тис. га задля збереження ділянок ялицевих лісів на півдні Албанії.
Через політичну нестабільність та економічні негаразди відбувається надмірний тиск на лісові біотопи. Швидка й інтенсивна деградація лісів у вигляді незаконних рубок, численних пожеж, браконьєрства, неконтрольованого збору рослинної сировини призвели до екологічної катастрофи — площа продуктивних лісів за 1990-2000-ні роки зменшилась вдвічі[4][3]. За рік в найбіднішій країні Європи вирубується в середньому 2,5 млн дерев. На початку 2016 року влада Албанії ввела мораторій на будь-які рубки дерев у лісах на 10 років[3].
- ↑ а б в г д е ж и к Букштынов А. Д., 1981.
- ↑ а б в г Албанія [Архівовано 24 листопада 2016 у Wayback Machine.] / Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- ↑ а б в Не рубайте, мужики! // Закон і бізнес. — 2016. — № 8 (Закон і бізнес). Архівовано з джерела 21 квітня 2016. Процитовано 3 квітня 2016.
- ↑ а б (англ.) Pindus Mountains mixed forests. [Архівовано 13 квітня 2016 у Wayback Machine.] — World Wildlife Fund, 16 травня 2014.
- (нім.) Hovart L., Ellenberg H., Glavac V. Vegetation Sudosteuropas. Jena, 1974, 768 p.
- (нім.) Walter H. Die Vegetation Osteuropas, Nord- und Zentralasiens. Stuttgart, 1974, 452 p.
- (рос.) Байтин А. А., Логинов Н. В., Столяров Д. П. Лесоустройство в зарубежных странах. — М., 1964. — 270 с.
- (рос.) География лесных ресурсов земного шара. — М., 1960. — 666 с.
- (рос.) Букштынов А. Д., Грошев Б. И., Крылов Г. В. Леса. — М. : Мысль, 1981. — 316 с. — (Природа мира) — 100 тис. прим.
- (англ.) (алб.) Agjencia Kombëtare e Zonave të Mbrojtura [Архівовано 27 листопада 2015 у Wayback Machine.] — Національне агентство Албанії з природоохоронних територій.
 Албанія в темах | ||
|---|---|---|
| Політика |  | |
| Природа | ||
| Історія |
| |
| Економіка | ||
| Населення | ||
| Культура | ||
