Перейти до вмісту

Лідія Ланч

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ланч.
Лідія Ланч
англ. Lydia Lunch
Лідія Ланч у 2005 році
Ім'я при народженніангл. Lydia Anne Koch
Народилася02.16.1959
Рочестер (Нью-Йорк)
Країна США
ДіяльністьСпівачка, акторка, поетеса, музикантка, письменниця, перформансистка, фотографка
Галузьпоезія[1]
Знання мованглійська
Членство8-Eyed Spyd[1] і Teenage Jesus and the Jerksd[1]
Роки активності1976 — тепер. час
НапрямокNo Wave Cinemad і Cinema of Transgressiond
ЖанрNo wave[1], панк-рок[1], dark jazzd[1], пост-панк, Індастріал, авангардна музика і розмовний жанр
IMDbID 0526120
Сайтlydia-lunch.net

Лідія Ланч (англ. Lydia Lunch, уроджена Лідія Енн Кох англ. Lydia Anne Koch; нар. 2 червня 1959 Рочестер, Нью-Йорк) — американська співачка, поетеса, письменниця, актриса та ораторка. Почала свою кар'єру під час авангардного нью-йоркського ноу-вейв-руху 1970-х років та прославилася у першу чергу як співачка та гітаристка Teenage Jesus and the Jerks. Практикувалася також як фотографка, актриса, письменниця та поетеса. У сфері літератури найбільш відома як авторка двох романів — «Incriminating evidence» і «Paradoxia: A Predator's Diary».

Її робота, як правило, включає провокаційну та конфронтаційну подачу шумової музики та підтримує антикомерційну етику, діючи незалежно від великих лейблів і дистриб'юторів. The Boston Phoenix назвали Ланч одною із десяти найвпливовіших виконавців 1990-х років. Її співпраця з Sonic Youth під назвою «Death Valley '69» була названа веб-журналом Kerrang! однією з «50 найзлісніших пісень усіх часів»

Біографія

[ред. | ред. код]

Початок творчої кар'єри: Teenage Jesus & The Jerks та No New York

[ред. | ред. код]

Відомості про дитинство та юність Ланч досить мізерні та суперечливі. Згідно з напівавтобіографічним романом «Paradoxia: A Predator's Diary», в дитинстві Лідія була спокушена власним батьком[2]. У шістнадцять років вона покинула свій дім і переїхала до Нью-Йорка . Там вона оселилася в сквоті в Нижньому Іст-Сайді, де на той час перебували багато андеграундних поетів і музикантів. Дівчину «взяли під опіку» Мартин Рев[en] та Алан Вега[en] з Suicide[3]. Там вона отримала прізвисько «Ланч» за те, що часто крала сніданки для своїх друзів[4]. Згодом воно стане її «офіційним» псевдонімом. Під впливом свого нового оточення вона зібрала власну групу, яку назвала Teenage Jesus and the Jerks[en] . Ансамбль виконував вкрай мінімалістичну і при цьому агресивну музику, їхні пісні будувалися на найпростіших конструкціях, що тонули в різкому гітарному шумі, а концерти, як правило, тривали не довше п'ятнадцяти хвилин . Радикальність форм пояснювалася протестом проти застигаючих догм рок-музики і панк-року зокрема: при тому, що Ланч визнавала певний вплив на свою творчість CBGB-сцени (за її словами, саме творчість цих музикантів багато в чому спонукала її на втечу з дому[5]), загалом панк здавався їй надто «традиційним», застарілим і нудним: «Ідея була в тому, щоб — як висловилися пізніше Sonic Youth — «вбити своїх кумирів». Все, що тоді впливало на мене — будь то Патті Сміт, The Stooges, лу-рідівський Berlin, — здавалося надто традиційним. У свої часи все це було чудово, але настав момент для чогось радикальнішого», — згадувала вона пізніше[3]. «Техніку» гри Лідія освоїла самостійно, після того, як хтось із мешканців сквота віддав їй зламану гітару: «Кому взагалі цікаві акорди, всі ці стандартні послідовності, заїжджені до смерті? Я можу грати на гітарі ножем, пивною пляшкою… Скло дає найкращий звук. Я досі не знаю жодного гітарного акорду»[3] . Деякий час у групі складався друг Ланч саксофоніст Джеймс Ченс, але незабаром вона вирішила «звільнити» його, вирішивши, що його гра була занадто емоційною, тоді як їй хотілося холоднішого і різкішого звучання[3][6]. Після цього Ченс заснував власний проект, James Chance and the Contortions[en]. Крім Лідії, залишившимися учасниками The Jerks стали басист Рек і барабанщик Бредлі Філд, які пізніше були замінені Гордоном Стівенсоном і Джимом Склавуносом[en], відповідно.

У 1978 році Teenage Jesus and the Jerks виступили на андеграундному рок-фестивалі в Artists Space[en], на якому був присутній Брайан Іно. За запрошенням Браяна вони взяли участь у записі культової збірки No New York, що зафіксувала народження авангардної нью-йоркської сцени, відомої тепер як No Wave (крім них, для альбому записалися James Chance and the Contortions, Mars та DNA[en] Арто Линдсея[en]). Наступного року Teenage Jesus and the Jerks розпалися.

Сольна кар'єра

[ред. | ред. код]

Після розпаду Teenage Jesus and the Jerks Ланч зібрала групу Beirut Slump, яка проіснувала, проте, недовго — під цим заголовком був випущений лише один сингл. Наступним, більш помітним її проектом стала група 8 Eyed Spy[en] , що відроджувала і в той же час пародувала стандарти свомп-року. У репертуар 8 Eyed Spy входили як кавер-версії пісень Creedence Clearwater Revival, Jefferson Airplane і навіть Капітана Біфхарта, так і оригінальні композиції. Паралельно з цим Лідія продовжувала зніматися в кіно у андеграундних режисерів, таких як Скотт и Бет Би[en] та Вивьен Дик[en]. У 1980 році вийшов її перший сольний альбом, Queen of Siam, витриманий у більш «м'якому», порівняно з попередніми роботами, джазовому стилі. Одночасно Ланч активно співпрацює з іншими андеграундними музикантами, серед яких — No Trend, Sonic Youth, Swans, Einstürzende Neubauten, Foetus, Die Haut, Марк Алмонд та інші. На початку 1980-х років вона зближується з колом The Birthday Party і організує з Ніком Кейвом та Роландом С. Говардом «готичний» проект Honeymoon in Red[en] . Однойменний альбом був записаний у 1982 році, але випущений лише через п'ять років. Пізніше Роланд С. Говард співпрацював з Ланч під час запису альбому Shotgun Wedding .

З середини 1980-х Ланч починає регулярно випускати записи з читанням своїх віршів (т. зв. spoken word). Іноді до неї приєднуються такі музиканти та поети, як Іксін Червенка (X), Майкл Джира, Генрі Роллінз, Х'юберт Селбі та інші. Приблизно в цей час вона засновує власний лейбл Widowspeak Productions, на якому будуть випускатися її власні альбоми, а також записи дружніх груп (саме тут, наприклад, вперше виходить ретроспектива Mars).

Наприкінці 1980-х — на початку 1990-х років Ланч, Кім Гордон та Седі Мей організують групу Harry Crews. Окрім іншого, гурт виступає з піснями «She's In A Bad Mood» Sonic Youth і «Orphans» Teenage Jesus and the Jerks. У 1990 році виходить їх єдиний альбом Naked in the Garden Hills, названий за назвою книги письменника Гарри Крюса[en] , на честь якого і отримав своє ім'я гурт.

У 1997 році Лідія випускає подвійний альбом Matrikamantra («Мати всіх звуків»), витриманий у стилі дарк-ембіент.

У 2004 році, після перерви довжиною у шість років, у Ланч виходить альбом Smoke in the Shadows[en], на якому вона експериментує з хіп-хопом та нуар-джазом. У записі взяв участь Нельс Клайн з Wilco . Альбом був вітально зустрінутий критиками. Наприкінці 2000-х років вона збирає гурт Big Sexy Noise, що виконує шумовий хард-рок. Перший альбом гурту включає в себе пісню Gospel Singer, написану у співавторстві з Кім Гордон, і кавер на Kill Your Sons Лу Ріда.

У наш час Лідія Ланч виступає з супергрупою Retrovirus, до складу якої входять Альгис Кизис[en] Кізіс (Swans, Foetus), Боб Берт (Sonic Youth, Pussy Galore), Визел Уолтер[en] The Flying Luttenbachers[en]).

Інша діяльність

[ред. | ред. код]

Кіно

Ланч знялася у двох фільмах режисерів Скотта Бі та Бет Бі. У «Чорній скриньці» вона зіграла домінатрикс, а у «Вихрі» вона зіграла приватного детектива на ім'я Енджел Пауерс. Протягом цього часу вона також знялася в ряді фільмів Вів'єн Дік, включно з «У неї була зброя напоготові» (1978) і «Красуня стає звіром» (1979), де грала разом з Пет Плейс. У 2011 році «Ланч» з'явився у фільмі «Мутанти: панк, порно, фемінізм» режисерки Віржині Деспент, в якому також знімаися Енні Спринкл і Кетрін Брейлат. Вона також була сценаристом, режисером і знімалася в андеграундних фільмах, іноді співпрацюючи з андеграундним режисером Ніком Зеддом і фотографом Річардом Керном.

Література

У 1997 році Lunch випустила Paradoxia, вільну автобіографію, в якій вона задокументувала своє молоде життя, сексуальну історію, досвід зловживання психоактивними речовинами та проблеми з психічним здоров'ям. Time Out New York дав йому схвалюючий відгук, тоді як Bookslut неоднозначно зробив висновок: «Читач має визначити, чи дослідження Ланч йде глибше, чи натомість це своєрідний літературний і філософський примус до повторення, відплата найбільших хітів від чоловіків-нігілістів, авантюристів і хроніків девіантності.» PopMatters назвав це «жорстоким, але нудним і передбачуваним цирком, щодо якого Ланч не виявляє жодних емоцій. Лише втома, схоже, змусила її зупинитися». Крім того, Ланч є автором як традиційних книг, так і коміксів разом із художником графічних романів Тедом МакКівером.

Фотографія

Як фотограф-аматор у 2014 році Ланч зняла серію фотографій з художницею Дарлою Тігарден з Остіна, штат Техас.

Дискографія

[ред. | ред. код]

Сольні альбоми

[ред. | ред. код]

Teenage Jesus and the Jerks

[ред. | ред. код]
  • No New York (збірка Брайана Іно, 1978)
  • Pink (EP, 1979)
  • Teenage Jesus and the Jerks (1979)
  • Everything (1995)
  • Shut Up and Bleed (2008)

8-Eyed Spy

[ред. | ред. код]
  • 8-Eyed Spy (1981); перевиданий як Luncheone (CD, 1995)
  • Live (аудіокасета, 1981)

Big Sexy Noise

[ред. | ред. код]
  • Big Sexy Noise (2009)
  • Trust the Witch (2011)

Спільні роботи

[ред. | ред. код]
  • «Some Velvet Morning», спільно з Роландом С. Говардом (12» EP, 1982)
  • «Thirsty Animal», спільно з Einstürzende Neubauten (1982)
  • «In Limbo», спільно з Терстоном Муром із Sonic Youth (1984)
  • «Death Valley '69», спільно з Sonic Youth (1984)
  • Heart Of Darkness[en] , спільно з No Trend (EP, 1985)
  • A Dozen Dead Roses, спільно з No Trend (LP, 1985)
  • The Drowning of Lucy Hamilton[en] , спільно з Люсі Хамілтон (вона ж China Berg з MARS) (LP, 1985)
  • «The Crumb», спільно з Терстоном Муром (1987)
  • Honeymoon In Red[en] , спільно з The Birthday Party (LP, 1987)
  • Stinkfist, спільно з Джимом Терлвеллом (він же Clint Ruin) (EP, 1987)
  • «Don't Fear the Reaper», спільно з Джимом Терлвеллом (він же Clint Ruin) (1991)
  • Shotgun Wedding[en] , спільно з Роландом С. Говардом (LP, 1991)
  • «A Girl Doesn't Get Killed by a Make Believe Lover …» cuz its Hot! «, Разом з My Life with the Thrill Kill Kult (1991)
  • Transmutation + Shotgun Wedding Live in Siberia, спільно з Роландом С. Говардом (1994)
  • Rude Hieroglyphics, спільно з Іксен Червенка (1995)
  • The Desperate Ones, спільно з Glyn Styler (1997)
  • York (First Exit to Brooklyn)[en] , спільно з Джимом Терлвеллом і The Foetus Symphony Orchestra[en] (1997)
  • Omar Rodríguez-López & Lydia Lunch, спільно з Омаром Родрігесом-Лопесом (EP, 2007)
  • „In Comfort“, спільно з Філіпом Петі (фр. Philippe Petit) (2011)
  • Twin Horses, спільно з Cypress Grove / Spiritual Front (LP, 2015)

Гостьова участь

[ред. | ред. код]

Die Haut

  • Der Karibische Western (12» EP, 1982)
  • Head On (1992)
  • Sweat (1992)

James White and the Blacks

  • Off White[en] (1979), під псевдонімом «Стелла Ріко» (Stella Rico)

Фільмографія

[ред. | ред. код]
  • The Right Side of My Brain («Права половина мого мозку») (1985)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е Бібліотека Конгресу — Library of Congress.
  2. ↑ Ланч, Лідія. Paradoxia: A Predator's Diary. — АСТ, 2006. — (Альтернатива)
  3. ↑ а б в г Simon Reynolds. Rip It Up and Start Again: Postpunk 1978-1984. — Penguin Books, 2006-02-17. — 708 с. — ISBN 978-1-101-20105-3.
  4. ↑ Lydia Lunch Through Years by Ada Calhoun. Архів оригіналу за 21 березня 2014. Процитовано 21 березня 2014.
  5. ↑ Интервью с Ланч на furious.com. Архів оригіналу за 29 грудня 2010. Процитовано 3 лютого 2011.
  6. ↑ Афиша Волна: «Бог был первым полицейским» – Архив. Афиша. 17 лютого 2014. Архів оригіналу за 29 квітня 2016. Процитовано 4 січня 2023.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Лідія_Ланч