Кінний портрет
| Ця стаття є частиною серії з теми |
| Портрет |
|---|
.jpg) |
| Положення людини |
| Історія[fr] та жанри |
| Портретні галереї |
| Конкурси та премії |
| Див. також |
Кінний портрет — вид парадного портрета, в композиції якого портретована особа зображується верхи на коні[1][2].
У європейському живопису кінний портрет склався в XVI ст., в епоху Ренесансу, коли були напрацьовані канонічні форми цього виду портрета. Кінний портрет отримав значне поширення в XVII ст. в мистецтві бароко. Кінними зображувалися здебільшого володарі (монархи) та воєначальники-переможці, які поставали перед звичайним глядачем недосяжними героями[3].
Вершник, як правило, зображувався на гарцюючому (здибленому) коні[4].
Одним з найвідоміших таких романтизованих образів є надзвичайно популярний для свого часу портрет першого консула Бонапарта на перевалі Сен-Бернар (1800) пензля Жака-Луї Давіда, п'ять версій цієї картини написав він сам, а ще декілька її копій створили інші художники (Жан-Батіст Мозес, Жорж Руже та ін.).
- ↑ Equestrian Portrait // National Gallery, London, Website: The Glossary. Архів оригіналу за 4 серпня 2016. Процитовано 6 травня 2017.
- ↑ Сорока А. В. Портрет: учеб. — метод. пособие / А. В. Сорока. — Тольятти: Изд-во ТГУ, 2013. — 52 с. — С. 10.
- ↑ Чежина Ю. И. Образы всадниц в русской культуре XVIII века. К типологии конного портрета // Актуальные проблемы теории и истории искусства: сб. науч. статей. Вып. 2. / Под ред. А. В. Захаровой. — СПб.: НП-Принт, 2012. — 584 с. — С. 382.
- ↑ Чежина Ю. И. Образы всадниц в русской культуре XVIII века. К типологии конного портрета // Актуальные проблемы теории и истории искусства: сб. науч. статей. Вып. 2. / Под ред. А. В. Захаровой. — СПб.: НП-Принт, 2012. — 584 с. — С. 382—383.