Культурний релятивізм

Культу́рний релятиві́зм — ствердження рівноправності всіх типів культур, відмова від виділених систем культурних цінностей.

Прихильники культурного релятивізму проголошують ідею неможливості порівняння культурних типів різних народів, вимірювання їх єдиним масштабом, оскільки кожна культура — це унікальна система цінностей, непорівнянних між собою. Кожна культура повинна розглядатися як закрита система специфічних форм існування.

Як напрямок в етнології, школа культурного релятивізму виникла на межі 40-50-х років XX століття як негативна реакція на європейський етноцентризм, який вбачав у неєвропейських народах насамперед риси варварства і дикості. Основні ідеї культурного релятивізму були сформульовані Францом Боасом, який перший висловив думку про самоцінність окремих культур. Їх розвинули і підтримали Алфред Кребер, Рут Бенедикт, Мелвілл Герсковіц, розробивши в підсумку ідею культурного релятивізму.

Основні положення

• Всі культури мають рівні права на існування незалежно від рівня їхнього розвитку.
• Цінності кожної культури відносні і виявляють себе тільки в рамках і межах цієї культури.
• Європейська культура є лише одним зі шляхів культурного розвитку. Інші культури унікальні й самобутні через власні шляхи розвитку.
• Для кожної культури характерні різні етнокультурні стереотипи поведінки, які становлять основу системи цінностей культури.

Див. також

• Інкультурація
• Моральний релятивізм

Джерела

• Юрій М. Ф. Етнологія: Навчальний посібник. — К.: Дакор, 2006. — 360 с. ISBN 966-8379-12-8

Посилання

• Культурний круг [Архівовано 9 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — 1960. — Т. 3, кн. VI : Літери Ком — Ле. — С. 788. — 1000 екз.
• Релятивізм // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 313.