Перейти до вмісту

Ктезифон

Координати: 33°05′37″ пн. ш. 44°34′51″ сх. д. / 33.093611° пн. ш. 44.580833° сх. д. / 33.093611; 44.580833
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ктезифон
33°05′37″ пн. ш. 44°34′51″ сх. д. / 33.093611° пн. ш. 44.580833° сх. д. / 33.093611; 44.580833
Країна Ірак
РозташуванняАшурістанd
Типстародавнє містоd і археологічна пам'ятка
Площа30 км²
Дата заснування120-ті до н. е.

Ктезифон. Карта розташування: Ірак
Ктезифон
Ктезифон
Ктезифон (Ірак)
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі
Мапа

Ктезифон (Ктесифон), також Тайсафун, Мадаїн (грец. Κτησιφῶν (Ktēsiphōn), пехл. Tyspwn, перс. تیسفون (Tisfun), араб. قطسيفون (Qaṭaysfūn), вірм. Տիզբոն (Tizbon)) — колишнє місто в Месопотамії на березі Тигру, яке було столицею Парфянського царства та літньою столицею імперії Сассанідів.

Географія

[ред. | ред. код]

Руїни міста лежать в сучасному Іраку, 35 км на південь від Багдаду.

На протилежному березі Тигру знаходилося інше місто, центр елліністичної культури, Селевкія.

Історія

[ред. | ред. код]

З I століття до н. е. до початку III ст. — зимова резиденція Аршакидів — царів Парфії. З II ст. н. е. Ктезифон неодноразово завойовували римляни.

З 226/227 — столиця держави Сасанідів й одне з найбільших і найбагатших міст на Близькому Сході.

У 630-х захоплений і зруйнований арабами.

Селевкія-Ктезифон був центром несторіанства, яке до VI століття вийшло з контактів із ортодоксальним християнством, але почало набувати поширення в Південній та Східній Азії. Престол несторіанського патріархату було перенесено до Багдаду близько 751 року.

Пам'ятки

[ред. | ред. код]

На східному березі Тигра збереглися залишки сасанідського царського палацу Так-Касра (обпалена цегла; датується III або V ст.) з гігантським склепінчастим айваном (тронна зала; проліт арки 25, 63 м). Фасад був оздоблений ярусами аркатур. Розкопками виявлені фрагменти стукової декорації.[1][2][3][4]

Галерея

[ред. | ред. код]


Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Пигулевская Н. В., Міста Ірану в ранньому середньовіччі, М.- Л., 1956;
  2. Кинджалів Р. В., Луконін В. Г., Пам'ятники культури Сасанідського Ірану, Л., 1960;
  3. Загальна історія архітектури, т. 1, М., 1970, з, 314-47;
  4. Reutner O., Die Ausgrabungen der Deutschen Ktesiphon-Expedition im Winter 1928—1929, [В., 1930].