Крістобаль Альфтер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Крістобаль Альфтер
Основна інформація
Повне ім'яісп. Cristóbal Halffter Jiménez-Encina
Дата народження24 березня 1930(1930-03-24)[1][2][…]
Місце народженняМадрид, Іспанія
Дата смерті23 травня 2021(2021-05-23)[4][5] (91 рік)
Місце смертіВільяфранка-дель-Б'єрсо, Леон, Кастилія і Леон, Іспанія[6]
ГромадянствоІспанія
Професіїдиригент, композитор, викладач університету
ОсвітаМадридська консерваторія (1951)[7]
ВчителіConrado del Campod
Відомі учніManuel Balboa Rodríguezd
Жанриопера
ЧленствоБерлінська академія мистецтв, Європейська академія наук і мистецтв, Королівська академія витончених мистецтв Сан-Фернандо, Real Academia de Doctores de Españad і Баварська академія витончених мистецтв
ЗакладМадридська консерваторія
Нагороди

Крістобаль Альфтер Хіменес-Енсіаль (ісп. Cristóbal Halffter Jiménez-Encina; 24 березня 1930(19300324), Вільяфранка-дель-Б'єрсо23 травня 2021) — іспанський композитор і диригент, належить до «поколінню 1950-х років» (Луїс де Пабло, Кармело Бернаола та ін.).

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в забезпеченій музичній родині: брати його батька — Родольфо (1900—1987) і Ернесто Альфтер (1905—1989) — були великими композиторами. Дитинство (1936—1939) провів у Німеччині, де його батько служив директором фабрики в Фельберт. Після повернення родини до Мадриду навчався в Мадридській консерваторії у Конрадо дель Кампо (закінчив у 1951). Також брав уроки композиції у Олександра Тансмана та Андре Жоліве.

Працював на Національному радіо. У 1955—1963 керував оркестром Мануеля де Фальї. З 1961 викладав в Мадридській консерваторії, у 1964—1966 роках очолював її. Викладав у США і ФРН, у тому числі — на Міжнародних курсах річної музики в Дармштадті. У 1976—1978 очолював іспанську секцію Міжнародного товариства сучасної музики.

Живе у Вільяфранка-дель-Б'єрсо. Дружина — піаністка Марія Мануела Каро. Син, Педро Альфтер Каро (1971) — диригент та композитор.

Творчість

[ред. | ред. код]

Музика Альфтері синтезує класичні та народні традиції з пошуками інтернаціонального авангарду. Часто звертається до іспанської поезії, віршам Брехта.

Вибрані твори

[ред. | ред. код]
  • Scherzo для оркестру (1951)
  • Antífona Pascual для солістів, хору та оркестру (1952)
  • Концерт для фортепіано та оркестру (1953)
  • El beso de Judas (1954, музика до кінофільму)
  • Tres piezas для струнного квартету (1955)
  • Saeta (1955, балет)
  • Misa ducal (1956)
  • Introducción, fuga y final для фортепіано (1957)
  • Sonata для скрипки соло (1959)
  • El ladrón de estrellas (1959, опера для телебачення)
  • Jugando al toro (1959, балет)
  • Microformas для оркестру (1960)
  • Симфонія для трьох інструментальних груп (1963)
  • Cuatro canciones leonesas (1. El carbonero, 2. De campo, 3. De cuna, 4. La carbonerita de Salamanca) (1964)
  • Secuencias (1964)
  • Misa de la Juventud (1965)
  • Líneas y puntos для 20 духових та електроакустики (1966)
  • Cantata Symposium (1968)
  • Cantata «Yes, speak out» (1968)
  • Fibonacciana для флейти та оркестру (1969)
  • Noche pasiva del sentido для сопрано, двох ударників і 4-х магнітофонів (1970, на вірші Сан-Хуана де ла Крус)
  • Llanto por las víctimas de la violencia для камерної групи та електроакустики (1971)
  • Réquiem por la libertad imaginada (1971)
  • Pinturas negras (1972)
  • Gaudium et Spes-Beunza (1972)
  • Noche activa del espíritu для двох фортепіано та електроакустики (1973)
  • Platero y yo для хору дітей, оповідача, змішаного хору, інструментальної групи та магнітофонної стрічки (1974, за повістю Хуана Рамона Хіменеса)
  • Elegías a la muerte de tres poetas españoles (1975)
  • Officium defunctuorum для оркестру і хору (1979)
  • Tiento (1981)
  • Leyendo a Jorge Guillén (1982)
  • Sinfonía ricercata для органу та оркестру (1982)
  • Dona nobis pacem (1984)
  • Tres poemas de lírica española для баритона та оркестру (1986, на вірші Гутьерре де Сетін, Хорхе Манрике та Франсіско Кеведо)
  • Dortmunder Variationen для оркестру (1987)
  • Variaciones Dortmund II (1987)
  • Motetes (1989)
  • Preludio Madrid 92
  • Odradek для оркестру, присвячується Францу Кафку (1996)
  • Don Quijote (1999, одноактна опера за романом Сервантеса)
  • Adagio en forma de rondo для оркестру (2003)
  • Lázaro (2007, опера)

Нагороди

[ред. | ред. код]

Премія Італійського радіо та телебачення (1976). Золота медаль за заслуги в мистецтві (Іспанія, 1981). Національна музична премія Іспанії (1989).

Член Іспанської Королівської Академії витончених мистецтв (1983). Головний запрошений керівник Національного оркестру Іспанії (з 1989). Член Європейської академії наук і мистецтв (1997).

Примітки

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]