Костянтин Розетті
| Костянтин Розетті | |
|---|---|
 | |
| Народився | 2 червня 1816[1] Бухарест, Румунія |
| Помер | 8 квітня 1885[1] (68 років) Бухарест, Румунія |
| Поховання | цвинтар Беллу |
| Країна |  Румунія |
| Діяльність | письменник, журналіст, політик, актор, офіцер, другий лейтенант, поліціянт, перекладач, типограф, підприємець |
| Alma mater | Saint Sava Colleged[2] |
| Знання мов | румунська[1] і англійська[2] |
| Заклад | National Theatre Bucharest "Ion Luca Caragiale"d[2] |
| Посада | член Палати депутатів Румунії[d], член Сенату Румунії[d], прем'єр-міністр Румунії[d], Minister of Internal Affairsd, President of the Chamber of Deputies of Romaniad, President of the Chamber of Deputies of Romaniad і President of the Chamber of Deputies of Romaniad |
| Партія | Національна ліберальна партія (Румунія)[2] |
| Батько | Count Alexandru Rusetd[3] |
| Мати | Elena Obedeanud[3] |
| У шлюбі з | Марія Розеттіd[2] |
| Діти | Вінтіле Розеттіd і Mircea C. A. Rosettid |
Костянтин Олександру Розетті (рум. Constantin Alexandru Rosetti; 2 червня 1816, Бухарест — 8 квітня 1885, там же) — румунський поет і патріот.
Служив в армії, потім заснував в Бухаресті книжкову торгівлю. Його переклади ознайомили румунське суспільство з творами Байрона, Вольтера, Ламартина й ін.
Під час революції в дунайських князівствах 1848 був членом революційного комітету та піддався арешту, але вже через день був звільнений народом; був начальником поліції в Бухаресті, потім секретарем тимчасового уряду та, нарешті, директором в міністерстві внутрішніх справ. У цей же час видавав демократичну газету. Коли вибухнула реакція, втік до Парижу, де діяв у пресі в інтересах своєї партії. Повернувшись на Батьківщину, був недовго міністром народної освіти. Як член палати та редактора газети «Romanul» сміливо обстоював ліберальні принципи.
У 1866, після повалення князя Александра Кузи та до оголошення нової конституції, знову займав пост міністра народної освіти.
З 1877 був президентом палати депутатів, а в 1881-1882 — міністром внутрішніх справ.