Канюк смугастогрудий
| Канюк смугастогрудий | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
| Morphnarchus princeps (Sclater, 1865) | ||||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||
| Leucopternis princeps P. L. Sclater, 1865 | ||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||
|
Каню́к смугастогрудий[3] (Morphnarchus princeps) — вид яструбоподібних птахів родини яструбових (Accipitridae)[4]. Мешкає в Центральній і Південній Америці. Це єдиний представник монотипового роду Смугастогрудий канюк (Morphnarchus). Традиційно смугастогрудого канюка відносили до роду Неотропічний канюк (Leucopternis), однак, за результатами низки молекулярно-філогенетичних досліджень, які показали поліфілітичність цього роду[5][6][7], його було переведено до відновленого роду Morphnarchus[8][9].
.jpg)
Довжина птаха становить 51-61 см, розмах крил 112–124 см, вага 1000 г. Довжина крила у самців становить 34,7–36,7 см, у самиць 35,1–38,8, довжина хвоста у самців 19,4–22,3 см, у самиць 20,2–22,7, довжина цівки 94–104 мм. Крила душе широкі, хвіст відносно короткий. Голова, верхня частина тіла, горло і груди майже повністю чорні, за винятком білої смуги зверху на хвості. Решта нижньої частини тіла і нижні сторони крил смугасті, чорно-білі. Нижня сторона хвоста сірувата. Очі темно-сині, восковиця і лапи жовті. У молодих птахів пера на шиї, спині і верхніх покривних перах крил мають вузькі білі края, очі жовті або карі. Голос — гучний, м'який, уривистий свист, іноді шивадка серія з 30-40 посвистів "ві-ві-ві".
Смугастогруді канюки мешкають в горах Коста-Рики і Панами, на західних і східних схилах Анд в Колумбії і Еквадорі, локально на крайньому північному заході Перу. 15 листопада 2005 року бродячого птаха спостерігали на крайньому півдні Нікарагуа[10]. Смугастогруді канюки живуть у вологих гірських і рівнинних тропічних лісів. Зустрічаються на висоті від 300 до 2500 м над рівнем моря, переважно на висоті від 900 до 1600 м над рівнем моря.
Смугастогруді канюки живляться зміями, ящірками, жабами, великими комахами, крабами, іноді також ссавцями і птахами. Вони чатують на здобич, сидячи на невисоко розташованій гілці, або ширяють у небі групами по два і більше птаха. Смугастогруді канюки рідко покидають ліс, однак можуть полювати на узліссях. Вони швидко і безшумно пересуваються в кронах дерев, перелітаючи з гілки на гілку. При обстеженні гнізда смугастогрудого канюка, знайденого в Еквадорі, дослідники виявили, що 48% здобичі птаха становили черв'яги Caecilia orientalis, а 35% — різноманітні змії[11]. Подальше дослідження показало, що смугастогруді канюки часто полюють на цих земноводних, особливо після дощів, коли черв'яги виповзають на поверхню[12].
- ↑ BirdLife International (2016). Morphnarchus princeps. Архів оригіналу за 18 квітня 2021. Процитовано 16 червня 2022.
- ↑ R. Ridgway. Diagnoses of some new genera of birds. „Smithsonian Miscellaneous Collections”. 72 (4), s. 2, 1920.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Hoatzin, New World vultures, Secretarybird, raptors. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 5 жовтня 2021. Процитовано 16 квітня 2022.
- ↑ Lerner, H. R.; Klaver, M. C.; Mindell, D. P. (2008). Molecular phylogenetics of the Buteonine birds of prey (Accipitridae) (PDF). The Auk. 125 (2): 304—315. doi:10.1525/auk.2008.06161. Архів оригіналу (PDF) за 31 серпня 2021. Процитовано 16 червня 2022.
- ↑ Raposo do Amaral, F. S. та ін. (2009). Patterns and Processes of Diversification in a Widespread and Ecologically Diverse Avian Group, the Buteonine Hawks (Aves, Accipitridae). Molecular Phylogenetics and Evolution. 53 (3): 703—715. doi:10.1016/j.ympev.2009.07.020. PMID 19635577.
- ↑ Raposo do Amaral FS, Miller MJ, Silveira LF, Bermingham E, Wajntal A (2006). Polyphyly of the hawk genera Leucopternis and Buteogallus (Aves, Accipitridae): multiple habitat shifts during the Neotropical buteonine diversification. BMC Evol. Biol. 6: 10. doi:10.1186/1471-2148-6-10. PMC 1413559. PMID 16464261.
{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) - ↑ Chesser, R. Terry та ін. (2012). Fifty-third Supplement to the American Ornithologists' Union Check-list of North American Birds (PDF). The Auk. 129 (3): 573—588. doi:10.1525/auk.2012.129.3.573. Архів оригіналу (PDF) за 29 серпня 2012. Процитовано 18 липня 2012.
- ↑ Remsen, J. V. Jr. та ін. A Classification of the Bird Species of South America. American Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 2 березня 2009. Процитовано 18 липня 2012.
- ↑ Claudia Múnera-Roldán, Martin L.Cody, Robin H. Schiele-Zavala, Bryan J.Sigel, Stefan Woltmann, Jørgen Peter Kjeldsen. New and noteworthy records of birds from south-eastern Nicaragua. „Bulletin of the British Ornithologists’ Club”. 127 (2), s. 154, 2007.
- ↑ Rudy A. Gelis, Harold F. Greeney. Nesting of Barred Hawk (Leucopternis princeps) in northeast Ecuador. „Ornitologia Neotropical”. 18, ss. 607–612, 2007.
- ↑ Harold F. Greeney, Rudy A. Gelis, W. Chris Funk. Predation on caecilians (Caecilia orientalis) by Barred Hawks (Leucopternis princeps) depends on rainfall. „Herpetological Review”. 39 (2), ss. 162–134, 2008.
- James Ferguson-Lees, David A. Christie: Raptors of the World. London: Christopher Helm, 2001. ISBN 0618127623.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |