Йосиф (патріарх Сербії)
| Патріарх Йосиф Патријарх Јосиф | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| 1848 — 1861 | ||
| Церква: | Православна церква Сербії | |
| Попередник: | Самуїл Маширевич | |
| ||
| 1842 — 1848 | ||
| Попередник: | Стефан (Станкович) | |
| ||
| 1833 — 1842 | ||
| Попередник: | Максим (Мануїлович) | |
| Наступник: | Стефан (Попович) | |
| ||
| 1829 — 1833 | ||
| Попередник: | Венедикт (Кральєвич) | |
| Наступник: | Пантелеймон (Живкович) | |
| Альма-матер: | Gymnasium of Karlovcid | |
| Діяльність: | священник | |
| Ім'я при народженні: | Ілія Раячич Илија Рајачић | |
| Народження: | 20 липня 1785 Лучане, Габсбурзька монархія | |
| Смерть: | 13 грудня 1861 (76 років) Сремські Карловці, Австрійська імперія | |
| Чернецтво: | 10.04.1810 | |
Патріарх Йосиф (серб. Патријарх Јосиф, у світі Ілія Раячич, серб. Илија Рајачић; 20 липня 1785 — 13 грудня 1861) — патріарх Карловацький, перший патріарх відновленого Сербського патріархату православної церкви.
Народився у сім'ї священика Луки. Спочатку відвідував школу у Бриньє, потім навчався у Загребі, Сремських-Карловцях та Сегеді, засвоїв дворічний курс філософії. Потім у Відні право та латину. Йому не вдалося завершити освіту, 1809 Австрія почала війну з Наполеоном, Ілія вступив до армії.
Після війни пішов із армії аби стати священиком, пішов до монастиря Гомір'є і 10 квітня 1810 став ченцем.[3]
1829 став єпископом Далматинським, будучи на цій посаді у 1833 зробив внесок у боротьбу із насадженням уніатства серед сербів.
5 липня 1833 став єпископом Врашським.
Серпень 1842 помер карловацький митрополит Стефан (Станкович), для виборів нового митрополита був зібраний Народно-церковний собор. У зв'язку з тим, що собор не обрав одну кандидатуру, імператор Автрії Фердинанд І вирішив, що новим митрополитом має стати Йосиф Раячич.[3]
1848 під час революції у Австрійській імперії серби зібралися у травні на народне віче у Сремських-Карловцях. Травнева скупщина оголосила створення сербської автономії — Сербської Воєводини, а Йосифа Раячича обрала головою керівництва та сербським патріархом.[4] Таким чином був відновлений сербський патріархат, який перервався після ліквідації в 1766 році Печського патріархату. Після придушення угорської революції австрійська влада перестала загравати з сербами і у 1849 замісто Сербської воєводини була утворена друга адміністративна одиниця — Воєводство Сербія та Темешварський банат. Після чого Йосиф Раячич став тільки духовним владикою.
Патріарх Йосиф зробив великий внесок у розвиток православної церкви в Австрійській імперії. У Сремських Карловцях, де була його резиденція, він заснував патріаршу бібліотеку та типографію, заснував музей та ботанічний сад, 1854 намагався заснувати університет.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Brozović D., Ladan T. Hrvatska enciklopedija — LZMK, 1999. — 9272 с.
- ↑ а б Serb Orthodox Church Eparchy of Dalmatia. (2004, 2007). Episkop JOSIF (Rajačić) patrijarh srpski (1848 - 1861) (серб.). Архів оригіналу за 14 листопада 2016.
{{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр:|description=(довідка) - ↑ Unity, Concord, and Homelands Defence. Архів оригіналу за 9 червня 2007. Процитовано 15 березня 2017.
- Јован Миросављевић, Бревијар улица Новог Сада 1745—2001, Нови Сад, 2002.
- Драго Његован, Присаједињење Војводине Србији, Нови Сад, 2004.