Жіноча справа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жіноча справа
фр. Une affaire de femmes
Жанрдраматичний фільм[1][2][3] і воєнний фільм
РежисерКлод Шаброль[1][2][…]
ПродюсерMarin Karmitzd
СценаристКлод Шаброль і Colo Tavernier O'Hagand
У головних
ролях
Ізабель Юппер[2][4][…], Франсуа Клюзе[4][5][3], Марі Трентіньян[2][6][…], Домінік Блан[2][3], Nils Tavernierd[2][5][3], Lolita Chammahd[2], Danid[2], François Maistred, Anne-Marie Étienned, Caroline Bergd, Клод Шаброль, Évelyne Didid, Fabienne Chaudatd, Franck de Lapersonned, Henri Attald, Jacques Brunetd, Жан-Клод Лекаd, Jean-Michel Noireyd, Lise Royd, Madeleine Maried, Marie Buneld[2], Myriam Davidd, Pierre Martotd, Pierre-François Duméniaudd, Sylvie Fleppd, Тома Шаброльd, Valérie Leboutted, Vincent Gauthierd, Мішель Бон[7] і Jean-Marc Roulotd[7]
ОператорЖан Раб'є
КомпозиторMatthieu Chabrold
ХудожникFrançoise Benoît-Frescod
Дистриб'юторPFA Filmsd і Netflix
Тривалість108 хв.
Мовафранцузька
Країна Франція
IMDbID 0096336

Жіноча справа (фр. Une affaire de femmes) — французький драматичний воєнний фільм Клода Шаброля, випущений у 1988 році. Це екранізація однойменної книги, написаної адвокатом Франсісом Шпінером[fr] і опублікованої у видавництві «Éditions Balland[fr]».

Його натхненно реальною історією Марі-Луїзи Жиро[fr], однієї з останніх жінок, яких гільйотинували у Франції.

Сюжет

[ред. | ред. код]

Під час німецької військової адміністрації в окупованій Франції під час Другої світової війни Поль Латур є військовополоненим у Німеччині, а його дружина Марі живе з двома дітьми в убогій квартирі. Сусідка, чоловік якої теж у Німеччині, завагітніла і намагається зробити аборт. Марі їй успішно допомагає. До неї приходять інші жінки, і вона починає брати за це плату.

Під час розмови з Полем, після його звільнення, вона розповідає, що ворожка бачила «нічого, крім хороших речей» у її майбутньому, разом із багатьма жінками, яких вона не хотіла згадувати. Марі зізнається, що хоче стати відомою співачкою. Однак вона втратила любов до свого чоловіка, який був поранений і намагається залишитися на роботі, а також відкидає його грубі та різкі сексуальні домагання.

Хоча він не може знайти роботу, він винаймає більшу квартиру за її намовляннями. Марі продовжує свій незаконний бізнес і дозволяє повіям користуватися своїми спальнями протягом дня. Коли один з абортів закінчується погано, жінка помирає, а її зневірений чоловік покінчує життя самогубством. Марі оклигує від трагедії та наймає служницю, щоб допомогти. Вона відвідує вчителя музики, який каже їй, що в неї чудовий голос.

Вона також починає роман із колаборантом і пропонує покоївці підвищення зарплати, якщо вона переспить з Полем. Поль незадоволений цією домовленістю, і після того, як він повертається додому раніше і стає свідком того, як Марі та її коханець сплять разом, надсилає анонімний донос до поліції, попереджаючи їх про її незаконні дії.

Нещодавно прийнятий закон режиму Віші, спрямований на забезпечення дотримання моралі та зупинення скорочення населення, зробив аборт злочином, який є зрадою. Марі засуджують до страти та гільйотинують.

Акторський склад

[ред. | ред. код]

Виробництво

[ред. | ред. код]

Походження історії

[ред. | ред. код]

Марі-Луїза Жиро[fr], матір сімейства, яка народилася 17 листопада 1903 року, була гільйотинована вранці 30 липня 1943 року у дворі в'язниці Ла-Рокетт[fr] у Парижі за те, що зробила 27 абортів у регіоні Шербур.

Зйомки

[ред. | ред. код]

Зйомки фільму проходили в Дьєппі, в районі фр. «bout du quai».

Сприйняття

[ред. | ред. код]
У цій Марі, яку Юппер грає як жінку, яка втікає, є боваріанський дух: вона рятується від бідності, похмурості, свого чоловіка, якого вона не любить, і, нарешті, реальності свого маленького бізнесу. Шаброль чудово висвітлює її суперечливість, її сліпоту. З іншого боку, він нещадний до петенівської Франції, її лави зрадників, висунутих як судді-гаранти честі нації. Дуже чудовий дует Шаброль-Юппер.

Відзнаки

[ред. | ред. код]
Дата Відзнака Категорія Номінант Результат
29 серпня — 9 вересня 1988 45-й Венеційський кінофестиваль[it] Кубок Вольпі за найкращу жіночу роль Ізабель Юппер[n 1] Перемога
Золотий Чік за найкращий фільм Клод Шаброль Перемога
Премія критиків Bastone Bianco Перемога
Золотий лев Номінація
21-29 жовтня 1988 Міжнародний кінофестиваль у Вальядоліді Найкраща актриса Ізабель Юппер Перемога
4 березня 1989 Сезар Найкраща режисура Клод Шаброль Номінація
Найкраща жіноча роль Ізабель Юппер Номінація
Найкраща жіноча роль другого плану Марі Трентіньян Номінація
16 грудня 1989 Премія Асоціації кінокритиків Лос-Анджелеса 1989[en] Найкращий фільм іноземною мовою Клод Шаброль[n 2] Перемога
14 січня 1990 Премія спільноти кінокритиків Нью-Йорка 1989[en] Найкращий фільм іноземною мовою Жіноча справа Перемога
20 січня 1990 Золотий глобус[en] Найкращий фільм іноземною мовою Клод Шаброль Номінація
26 лютого 1990 Національна рада кінокритиків США 10 Кращих іноземні фільми Жіноча справа 1-е місце
Найкращий фільм іноземною мовою Перемога

Навколо фільму

[ред. | ред. код]

Бомба зі сльозогінним газом, використана 8 жовтня 1988 року католиками-фундаменталістами в кінотеатрі Монпарнас під час показу фільму, спричинила смерть глядача від зупинки серця[8]. Вирок, виголошений героїнею Марі, коли її засудили, викликав скандал («Радуйся, Маріє, повна лайна, плід утроби твоєї гнилий»).

Коментарі

[ред. | ред. код]
  1. Разом із Ширлі Мак-Лейн за мадам Сусацька[en].
  2. Разом із Теренсом Девісом[en] за Далекі голоси, натюрморти[en].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б http://www.imdb.com/title/tt0096336/
  2. а б в г д е ж и к http://www.ofdb.de/film/17788,Eine-Frauensache
  3. а б в г http://www.filmaffinity.com/en/film200212.html
  4. а б в http://www.interfilmes.com/filme_17685_Um.Assunto.de.Mulheres-(Une.affaire.de.femmes).html
  5. а б в г http://www.allocine.fr/film/fichefilm_gen_cfilm=4018.html
  6. http://www.virtual-history.com/movie/film/26500/une-affaire-de-femmes
  7. а б ČSFD — 2001.
  8. L'association intégriste Centre Charlier se défend d'être à l'origine de l'attentat. lemonde.fr. 01/11/1988.

Посилання

[ред. | ред. код]