Жан Вальжан
| Жан Вальжан | |
|---|---|
| фр. Jean Valjean | |
 Ілюстрація Гюстава Бріона до роману «Знедолені», 1862 рік | |
| Творець: | Віктор Гюго |
| Твори: | Знедолені (1862) |
| Стать: | чоловіча |
| Національність: | француз |
| Раса: | європеоїдна |
| Вік: | 46-63 років |
| Дата народження: | 1769 |
| Дата смерті: | 1832 |
| Родина: | Жанна Вальжан (сестра) |
| Діти: | Козетта (прийомна донька) |
| Рід занять: | політик |
| Прототип: | Ежен Франсуа Відок |
| Роль виконує: | Жан Габен (1958), Жорж Жере (1972), Ліно Вентура (1982), Жан-Поль Бельмондо (1995), Ліам Нісон (1998), Жерар Депардьє (2000), Г'ю Джекмен (2012) |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Жан Вальжа́н (фр. Jean Valjean) — головний герой, протагоніст роману Віктора Гюго «Знедолені». Колишній каторжанин, засуджений на дев'ятнадцять років за крадіжку хліба для сім'ї своєї сестри. Жан Вальжан, а також інспектор поліції Жавер, що невідступно йшов за ним, стали архетипічними персонажами світової літератури[1]. У романі Вальжан також відомий як 24601, дядечко Мадлен, 9430, Ультим Фошлеван, пан Леблан та Урбен Фабре.
Жан Вальжан народився у 1769 році в Фавролі, одній з провінцій департаменту Ена. Його батьки померли, коли він був ще дитиною, і його забрала до себе старша сестра Жанна. Чоловік Жанни помер у 1794 році, залишивши її з сімома дітьми. Взимку 1795 року, коли запаси провізії закінчилися, а один з синів Жанни важко захворів, Вальжан вкрав буханець хліба у місцевого булочника. Його засудили на п'ять років і відправили до в'язниці в Тулон, де він отримав номер 24601. За чотири спроби втечі, які він зробив у 1800 році (незадовго до фактичного закінчення терміну свого ув'язнення), 1802, 1806 та 1809 роках, йому в цілому додали дванадцять років, а також ще два роки за опір при арешті після другої втечі. Відбувши дев'ятнадцять років, він був звільнений, проте отримав так званий жовтий паспорт з відмітками, що свідчать про тюремне ув'язнення його власника. Згідно із законом, ув'язнені не могли вибирати собі місце проживання, і Жана Вальжана було відправлено до Понтарльє.
Вийшовши з в'язниці, Вальжан став ізгоєм через свій паспорт, який свідчив про те, що він колишній злочинець, хоча у той час сам Вальжан признавався, що роки в компанії запеклих злочинців його самого зробили таким. Єдиним, хто поставився до нього як до доброчесної людини, став єпископ дінський Мірієль, зустріч з яким змінює внутрішній світ Вальжана. Єпископ не видав Вальжана, коли той вкрав з його будинку родинне срібло, і сказав поліції, що сам віддав його йому. Після цього Вальжан розкаявся, ставши чесною та гідною людиною[2].
Звільнившись від жовтого паспорта, Вальжан вирішує почати життя з чистого аркуша, і під чужим ім'ям засновує у місті Монтрей свою швацьку фабрику, яка дуже скоро стає головним підприємством міста. Ще одна зустріч — зустріч із помираючою дівчиною Фантіною, яка раніше працювала на його фабриці і була звільнена з його вини, знову міняє життя Вальжана. Після її смерті він бере на себе роль батька юної Козетти, доньки Фантіни.
Протилежність Вальжана — інспектор Жавер. Відданий своїй справі та талановитий поліцейський, Жавер, свого роду капітан Ахав в «Мобі Діку» Германа Мелвілла — одержимий думкою упіймати Жана Вальжана і бачить його виключно найнебезпечнішим злочинцем. Не дивлячись на те, що Жан Вальжан — головний персонаж роману, він уперше з'являється тільки в другій книзі першої частини.
Прототипом Жана Вальжана вважається Франсуа Відок — французький злочинець, що багато разів побував у в'язницях, який потім здійснив успішну кар'єру в поліції і був широко відомий своєю громадською діяльністю й добродійністю. Гюго співпрацював із Відоком в роботі над оповідання «Клод Ге» та повістю «Останній день засудженого до смерті». У «Знедолених», зокрема, з біографії Відока запозичено епізод з кошиком/возом: у 1828 році він врятував одного з працівників паперової фабрики, піднявши важкий кошик на плечі. Жан Вальжан так само рятує одного з городян, піднявши на плечі віз, яким його придавило.
Часто прототипом Вальжана називають реального каторжника Пітера Морена, який у 1801 році був засуджений до п'яти років тюремного ув'язнення за крадіжку буханця хліба[3].
Момент, коли Вальжан рятує матроса на «Оріоні», заснований на реальному випадку, хоча Гюго не був його свідком. Гюго майже в точності записав лист друга, змінивши лише кінцівку, де Вальжану вдається здійснити втечу. Декілька моментів біографії персонажа написано на основі власного досвіду письменника:
- У 1841 році Гюго врятував повію від арешту за напад, як і Жан Вальжан врятував Фантіну[4].
- 22 лютого 1846 року Гюго став свідком арешту людини, яка вкрала хліб. Розглядати це як джерело натхнення для біографії Вальжана і основи для роману не можна (роман було почато за кілька років до цього), проте виходячи з щоденникового запису письменника можна вважати, що сцена справила на нього незабутнє враження[4].
- У грудні 1851 року на барикадах сам Гюго приєднався до революціонерів проти Наполеона III, проте не взяв в руки зброї, а допомагав пораненим.
Число, присвоєне Вальжану на каторзі — 24601, може бути відсиланням до дня Св. Іоанна (24 червня)[5]. Примітний факт: на честь Жана Вальжана названо астероїд головного поясу 24601 Вальжан, і він має такий самий номер[6].
Жан Вальжан народився в тому ж році, що і Наполеон Бонапарт й роки його ув'язнення збігаються зі становленням влади Наполеона і наполеонівськими війнами (1796—1815)[7].
Студентське повстання, у якому Вальжан бере активну участь, засноване на Червневому повстанні 1832 року.
Усі екранізації книги носили однакова назва — «Знедолені».
| Рік екранізації | Режисер | Виконавець ролі Жана Вальжана | Країна |
|---|---|---|---|
| Альбер Капеллані | Генрі Клаусс |  Франція
| |
| Жан-Поль Ле Шануа | Жан Габен |  НДР, Франція,  Італія
| |
| Сандро Болчі | Гастоне Москін | Італія
| |
| Марсель Блюваль | Жорж Жере | Франція
| |
| Робер Оссейн | Ліно Вентура |  ФРН, Франція
| |
| Клод Лелуш | Жан-Поль Бельмондо | Франція
| |
| Білле Аугуст | Ліам Нісон | .svg){kind=small} Велика Британія, Німеччина,  США
| |
| Жозе Даян | Жерар Депардьє | Франція, Італія,  Іспанія
| |
| Том Гупер | Г'ю Джекмен | Велика Британія, США
|
- ↑ J Gale. Where history and Fiction Meet : Napoleone Bonaparte and Jean Valjean // Historical Figures in French Literature. — Rodopi, 1981. — С. 65-76. — ISBN 9051834713.
- ↑ Michael H. Hoffheime. Jean Valjean's Nightmare: Rehabilitation and Redemption in Les Miserables // McGeorge L. Rev. — McGeorge L. Rev. — Вип. 43. — С. 169.
- ↑ Venzac G. Les engines religieuse de Victor Hugo. — Paris, 1955.
- ↑ а б Victor Hugo. Choses Vues 1830-1848. — ISBN 2070402169.
- ↑ Anne Ubersfeld, Guy Rosa. Lire les misérable. — Collectif, Edition Corti, 1985. — С. 47. — ISBN 2714300863.
- ↑ Small-Body Database Lookup. ssd.jpl.nasa.gov. Процитовано 15 травня 2023.
- ↑ Roland Desné. Histoire, épopée et roman: Les Misérables à Waterloo. — Revue d'Histoire littéraire de la France. — Presses Universitaires de France, 1975. — С. 321-328.
- Жан Вальжан [Архівовано 3 травня 2015 у Wayback Machine.](англ.) на сайті Internet Movie Database
- Результати пошуку за запитом «Жан Вальжан» [Архівовано 28 лютого 2009 у Wayback Machine.](англ.) на сайті Internet Broadway Database
| Персонажі |  | |
|---|---|---|
| Кіно-екранізації | ||
| Інші адаптації |
| |
| Телевізійні адаптації | ||