Етна (італ.Etna або Mongibello, сиц.Muncibbeḍḍu) — діючий андезито-базальтовий стратовулкан на острові Сицилія висотою від 3 326 до 3 357 метрів[4]. Найвищий та найактивніший вулканЄвропи. Точно вказати його висоту важко, оскільки вона постійно змінюється внаслідок вивержень і викидів шлаків. Площа підошви вулканічної споруди становить близько 1 250 км².
Етна — діючий вулкан, розташований на східному узбережжі Сицилії поряд із містами Мессіна й Катанія. Це найвищий нині діючий вулкан в Європі. Його висота змінюється з кожним виверженням. На цей час вулкан Етна на 22 м нижчий, ніж був 1865 року.
Вулкан Етна — найвища гора Італії, що розташована південніше від Альп. Він охоплює територію площею понад 1 250 км².
Селяни з навколишніх поселень іноді називають Етну лат.vipera — гадюка, через те що під час вивержень лавові потоки знищують житло і врожай.
Етна — найактивніший вулкан в Італії. Він перевершує найближчого свого «конкурента» — вулкан Везувій — у понад 2 рази. Назва Етна походить від арабського і в перекладі означає «Гора вогню». Згідно з різними даними, в горі Етна розташовано від 200 до 400 вулканічних кратерів. У середньому що три місяці один із них викидає потоки лави. Що 150 років виверження руйнує одне з селищ, розташованих поруч із вулканом.
Етна розташована на стику двох тектонічних плит: Африканської та Євразійської. Африканська плита безперервно дрейфує в бік Євразійської, занурюючись під неї. Виверження Етни, як і будь-якого іншого стратовулкана, пов'язані з розплавленням у зоні субдукції тектонічної плити, яка йде вниз. Рух Африканської плити під Євразійську піднімає останню з утворенням гірських масивів Сицилії. Розплавлена магма сягає поверхні Землі через тріщини в Євразійській плиті, однією з яких є вулканічний канал Етни.
У місці зіткнення цих двох плит сформувалося багато активних вулканів: Санторіні, Везувій, Стромболі, Вулькано, Етна. Вулканічна діяльність Етни розпочалася приблизно пів мільйона років тому виверженнями, які відбувалися нижче від рівня моря щодо давньої берегової лінії Сицилії[6]. 300 000 років тому вулканізм перемістився на північний захід від центрального конуса Етни, а 170 000 років тому — на сучасне місце.
Низка вивержень (як експансивних, так і вибухових) створила стратовулкан. Збільшення висоти вулкана переривалося великими виверженнями, які спричиняли обвал вершини і формування кальдери.
Близько 35 000-15 000 років тому виверження Етни були вибуховими. Виверження зумовлювали формування гігантських пірокластичних потоків, що залишили після себе великі пласти лави. Попіл від цих вивержень поширювався іноді на 800 км і далі. Його сліди можна знайти поблизу сучасного Риму.
Приблизно 6 000 років тому східний схил гори відколовся і впав у море. Зсув залишив велику улоговину, відому як Валле-дель-Бове (Долина Вола). Автори дослідження, опублікованого 2006 року, вважають, що обвал східного схилу спричинив утворення гігантського цунамі, сліди якого можна знайти в різних місцях Східного Середземномор'я. Ймовірно, цунамі було причиною масової втечі жителів з поселення Атліт-Ям (Ізраїль), що перебуває тепер нижче від рівня моря[7].
На вершині вулкана розташовані чотири постійно живі кратери: найстаріший центральний 3 346 м, потім північно-східний, що «народився» 1911 року, Бокка Нуова утворилася 1968 року та наймолодший — південно-східний 1971 року (виверження 2008 року).
Тривалий час вулкан Етна був відомий під іншою назвою — Моджібелло. Місцеві жителі і нині називають його так.
Основні виверження Етни за своєю силою і потужністю:
1614 року відбулося найдовше за часом виверження — воно тривало 10 років.
1981 року навколо вулкана створили національний заповідник. Через постійну активність ООН назвала Етну «Вулканом десятиліття»[8]. У червні 2013 року вулкан Етну додали в список об'єктів світової спадщини ЮНЕСКО[9]. Коли Етна заспокоюється, місцеве населення влаштовує на ній фестивалі блюзової музики.
1983 року виверження тривало 131 день. Вчені намагалися змінити напрямок потоку лави, використовуючи метод локального вибуху, однак це їм не дуже вдалося.
1991 року сталося нове виверження, яке тривало 473 дні. Учені знову намагалися змінити напрямок лавового потоку тим же методом локального вибуху. Ця спроба була більш вдалою.
2001 року відбулося потужне виверження: на південному схилі зруйнувалася канатна дорога, було закрито аеропорт Катанії. 2002 відбулося виверження на північному схилі: відкрилися багато жерл, розташованих в ряд; зруйновано багато туристичних місць. Далі сталося виверження на південному схилі. У 2008 виверження тривало понад 400 днів.
21 лютого2022 року сталося чергове виверження вулкана Етна: стовп вулканічного попелу піднявся на висоту 11 тис. м, а південно-східний вітер проніс високий і щільний стовп попелу через східне сицилійське місто Катанію, що призвело до закриття аеропорту в ньому[11].
22 травня2023 року вулкан Етна активізувався, місцевий аеропорт призупинив роботу. Вулкан засипав товстим шаром попелу злітно-посадкову смугу летовища та кілька міст, зокрема Катанію[12].
12 листопада2023 року вулкан активізувався, викидаючи потоки лави фонтанами заввишки 4,5 км над рівнем моря[13].
2 грудня2023 року сталося нове виверження вулкана Етна: з південно-східного кратера вулкану вивергся фонтан лави та шлейф диму на значну висоту[14].
Ілюстрація з книги Джузеппе Рекуперо "Природнича та загальна історія Етни", 1815«Етна» — назва поетичного трактату, який розповідає про виверження вулкана. Він був написаний між 55 р. до н. е. і 79 роком н. е.
Згідно з античною легендою, під вулканом живе стоголовий велетень Тифон, ув'язнений тут з волі Зевса.
Під час виверження 1971 року була зруйнована не тільки канатна дорога до вершини, а ще й астрономічна обсерваторія.
Останнє сильне виверження почалося влітку 2001 року. Тоді потік лави зупинився всього за 4 км від міста Ніколозі, виверження тривало до 2002 року.
На початку грудня 2015 р. на Сицилії почалося виверження вулкана Етна, яке вже назвали одним з найбільших за останні 20 років[15]
↑ абВисота вулканів зазвичай змінна. Багато джерел вказують 3 350 м, проте зазначають, що це оцінка. Вказані тут дані узгоджені з даними SRTM та взяті з 2005 GPS survey [Архівовано 24 серпня 2020 у Wayback Machine.].
↑Martin-Schutz, Alicia. Mt. Etna. Архів оригіналу за 25 лютого 2013. Процитовано 24 лютого 2020.
↑Pareschi, M. T.; Boschi, E. & Favalli, M. (2007), Holocene tsunamis from Mount Etna and the fate of Israeli Neolithic communities, Geophysical Research Letters, 34 (16): L16317, Bibcode:2007GeoRL..3416317P, doi:10.1029/2007GL030717
Італія[2]
Етна у Вікісховищі
