Енгельберт Дольфус

Енгельберт Дольфус
Енгельберт Дольфус
нім. Engelbert Dollfuß
	Енгельберт Дольфус
Федеральний канцлер Австрії
	20 травня 1932 — 25 липня 1934
Попередник	Карл Буреш
Наступник	Курт Шушніг
Народився	4 жовтня 1892; Тексінгталь, Австро-Угорщина
Помер	25 липня 1934[…] (41 рік); Відень, Федеративна держава Австрія
Похований	Engelbert Dollfuss's graved
Відомий як	політик, дипломат, адвокат, військовослужбовець
Місце роботи	Федеральний уряд Австрії
Країна	Австрія
Alma mater	Віденський університет
Політична партія	Вітчизняний фронт
У шлюбі з	Альвін Дольфус
Діти	Eva Dollfussd
Релігія	Католик
Нагороди
	Кавалер Великого хреста ордена Христа
	Медіафайли у Вікісховищі

Е́нгельберт До́льфус (нім. Engelbert Dollfuß Німецька: [ˈɛŋəlbɛɐ̯t ˈdɔlfus]; 4 жовтня 1892 Тексінг, Нижня Австрія — 25 липня 1934, Відень, Австрія) — австрійський політичний діяч, лідер Християнсько-соціальної партії. Канцлер Австрії (1932—1934), прихильник незалежності Австрії. Вбитий прихильниками аншлюсу з гітлерівською Німеччиною.

Один із найменших на зріст відомих державних очільників у світі: зріст — 1,48 метра.

Біографія

Народився 4 жовтня 1892 року в Тексінгу, Нижня Австрія. У 1927 році заснував Сільськогосподарську палату Нижньої Австрії. Став міністром сільського господарства Австрії.

1932 року став канцлером і міністром іноземних справ Австрії. Активно протидіяв політиці аншлюсу, що проводив Гітлер. Дольфуса приваблював італійський фашизм, і у своїй боротьбі з Гітлером він заручився підтримкою Італії.

1933 року Дольфус забороняє австрійську нацистську партію. Муссоліні також радив йому заборонити і ліві партії. Дольфус встановлює в країні однопартійний режим.

Повстання в Відні

Криза 1929—1933 років призвела до збідніння населення. Це викликало незадоволення, особливо у лівих. 12 лютого 1934 соціалісти та анархісти підняли повстання в Лінці, яке того ж дня поширилося й на Відень. Урядові війська й загони самооборони Хеймвер націлили артилерію на робочі квартали, щоб налякати повсталих. Але відбулася перестрілка, у якій загинуло близько 1000 осіб. У травні 1934 року було прийнято нову конституцію.

Убивство

Австрійські нацисти, яких підтримував Берлін, почали масовий терор і саботаж, вбивали чи били прихильників Дольфуса. Раніше вислані нацисти почали повертатись. Очільниками змовників були Артур Зейсс-Інкварт, Ернст Кальтенбруннер і Оділо Глобочник.

25 липня 1934 року 154 члени 89-го штандарту СС, перевдягнені в однострої австрійської армії, увірвалися до федеральної канцелярії й застрелили Дольфуса пострілом у горло з відстані у пів метра. За кілька кварталів звідти інші нацисти захопили радіостанції й оголосили про те, що Дольфус пішов у відставку^[4]. Проте змовники діяли невміло й урядовим військам на чолі з міністром юстиції Куртом фон Шушнігом вдалося придушити заколот. А коли Муссоліні висунув 4 дивізії на перевал Бреннер, Гітлер відмовився від планів захопити Австрію.

Після смерті Дольфуса влада перейшла до його заступника доктора Курта фон Шушніга, теж прихильника незалежності Австрії. Спираючись на «Вітчизняний фронт» (фашистську організацію, створену Дольфусом у 1933 році), новий канцлер спробував зміцнити державу, але досягти оздоровлення економіки йому не вдалося.

Нагороди

Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 3-го класу з мечами і військовою відзнакою
Медаль «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) з мечами — нагороджений двічі
Медаль за хоробрість (Австро-Угорщина)
Військовий Хрест Карла — нагороджений двічі
Медаль «За поранення» (Австро-Угорщина)
Пам'ятна військова медаль (Австрія) з мечами
Орден Христа, великий хрест (Португалія)

Література

Кривонос Р. Л. Дольфус // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. / Редкол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.: Знання України, 2004. — Т. 1. — 760 с. — ISBN 966-316-039-Х

Примітки

↑ ^а ^б ^в Deutsche Nationalbibliothek Record #118526561 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
d:Track:Q27302 d:Track:Q36578
↑ ^а ^б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
d:Track:Q19938912 d:Track:Q54837 d:Track:Q193563
↑ SNAC — 2010.
d:Track:Q29861311
↑ Shirer, William (2011). "The Rise and Fallof the Third Reich / A History of Nazi Germany" (English) . NY: Simon&Shuster. с. 315. ISBN 978-1-4516-5168-3.

Посилання

Долльфусс // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
http://dic.academic.ru/dic.nsf/dic_diplomatic/491/ [Архівовано 10 квітня 2017 у Wayback Machine.]

Попередник:
Карл Буреш

Федеральний канцлер Австрії
1932—1934

Наступник:
Курт Шушніг

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q36524_citetype_Q17152639_citetype_Q1172284"_data-entity-id="Q36578"><i_class="wef_low_priority_links">[[:Німецька_національна_бібліотека|Deutsche_Nationalbibliothek]]</i>_[http://d-nb.info/gnd/118526561/_Record_#118526561]_//_Gemeinsame_Normdatei<span_class="wef_low_priority_links">_—_2012—2016.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q27302]][[d:Track:Q36578]]</div>-1] а ^б ^в Deutsche Nationalbibliothek Record #118526561 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
d:Track:Q27302 d:Track:Q36578

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q36524_citetype_Q7094076_citetype_Q27031827_citetype_Q595971"_data-entity-id="Q19938912"><i_class="wef_low_priority_links">[[:Національна_бібліотека_Франції|Bibliothèque_nationale_de_France]]</i>_BNF:_платформа_відкритих_даних<span_class="wef_low_priority_links">_—_2011.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q19938912]][[d:Track:Q54837]][[d:Track:Q193563]]</div>-2] а ^б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
d:Track:Q19938912 d:Track:Q54837 d:Track:Q193563

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q8513_citetype_Q35127_citetype_Q36524_citetype_Q194166"_data-entity-id="Q29861311">SNAC<span_class="wef_low_priority_links">_—_2010.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q29861311]]</div>-3] SNAC — 2010.
d:Track:Q29861311

[4] Shirer, William (2011). "The Rise and Fallof the Third Reich / A History of Nazi Germany" (English) . NY: Simon&Shuster. с. 315. ISBN 978-1-4516-5168-3.

[1]

[2]

[4]

п о р Міністри закордонних справ Австрії
Перша Республіка	Віктор Адлер Отто Бауер Карл Реннер Міхаель Майр Йоганн Шобер Вальтер Брайскі Леопольд Геннет Альфред Грюнбергер Генріх Матея Рудольф Рамек Ігнац Зайпель Ернст Штреєрувіц Йоганн Шобер Ігнац Зайпель Йоганн Шобер Карл Буреш Енгельберт Дольфус Стефан Таушиц Егон Бергер-Вальденег Курт Шушніг Гвідо Шмідт Вільгельм Вольф
Друга республіка	Карл Грубер Леопольд Фіґль Бруно Крайський Луйо Тончіц-Соріньї Курт Вальдгайм Рудольф Кірхшлегер Еріх Бєлка Віллібальд Пар Ервін Ланц Леопольд Грац Петер Янкович Алоїс Мок Вольфганг Шюссель Беніта Ферреро-Вальднер Урсула Пласнік Міхаель Шпінделеггер Себастьян Курц Карін Кнайсль Александер Шалленберг Міхаель Лінгарт Александер Шалленберг

п о р Федеральні канцлери Австрії
Перша республіка	Карл Реннер • Міхаель Майр • Йоганн Шобер • Вальтер Брайскі • Йоганн Шобер • Ігнац Зайпель • Рудольф Рамек • Ігнац Зайпель • Ернст Штреєрувіц • Йоганн Шобер • Карл Вагуїн • Отто Ендер • Карл Буреш • Енгельберт Дольфус • Курт Шушніг • Артур Зейсс-Інкварт
Окупація Австрії	Карл Реннер • Леопольд Фіґль • Юліус Рааб
Друга республіка	Юліус Рааб • Альфонс Горбах • Йозеф Клаус • Бруно Крайський • Фред Зіновац • Франц Враніцкі • Віктор Кліма • Вольфганг Шюссель • Альфред Гузенбауер • Вернер Файманн • Крістіан Керн • Себастьян Курц • Брігітте Бірляйн • Себастьян Курц • Александер Шалленберг • Карл Негаммер