Елеонора Катерина Пфальц-Цвайбрюкенська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Елеонора Катерина Пфальц-Цвайбрюкенська
нім. Eleonore Katharine von Pfalz-Zweibrücken-Kleeburg
Народилася17 травня 1626(1626-05-17)[1][2]
Stegeborg Castled, комуна Седерчепінг, лен Естерйотланд, Швеція
Померла3 березня 1692(1692-03-03)[1][2] (65 років)
Остергольц-Шармбек, Німеччина
ПохованняMarktkirche St. Dionysd
КраїнаНімеччина
Діяльністьправителька
Знання мовнімецька
РідВіттельсбахи
БатькоЙоганн Казимир Пфальц-Цвейбрюкенськийd
МатиКатаріна Шведська
Брати, сестриМарія Єфросинія Цвайбрюккенська, Крістіна Магдалена Пфальц-Цвайбрюкен-Клеєбурзька, Adolph John I, Count Palatine of Kleeburgd і Карл X Густав
У шлюбі зFrederick, Landgrave of Hesse-Eschweged
ДітиJuliana of Hesse-Eschweged, Крістіна Гессен-Ешвегеська і Charlotte von Hessen-Escheweged[3]

Елеонора Катерина Пфальц-Цвайбрюкенська (нім. Eleonore Katharine von Pfalz-Zweibrücken-Kleeburg; 17 травня 1626 — 3 березня 1692) — двоюрідна сестра і прийомна сестра шведської королеви Христини та сестра короля Швеції Карла X. Після вступу її брата на престол (1654) вона та її брати й сестри вважалися королівськими принцесами та принцами Швеції.[4] Як дружина Фрідріха, ландграфа Гессен-Ешвеге (1617–1655), вона бстала ландграфинею Гессен-Ешвеге, а після смерті чоловіка виконувала обов’язки регентки та адміністраторки його земель (1655–1692).[5]

Біографія

[ред. | ред. код]

Елеонора народилася в замку Штегеборг в Естерґетланді, Швеція, у сім'ї принцеси Катаріни Шведської та Йоганна Казимира, графа Палатина фон Цвайбрюккен-Клебурга. Її мати була старшою зведеною сестрою шведського короля Густава Адольфа і дочкою короля Карла IX. Її батьки, які були двоюрідними родичами, жили в Швеції з 1622 року, а Елеонора та її брати і сестри, в тому числі її сестра Марія Єфросинія, виросли в Швеції як прийомні брати і сестри своєї двоюрідної сестри, королеви Швеції Христини. Елеонора була лише приблизно на сім місяців старша за Христину і мала того самого вчителя Йоганнеса Маттіа.

Переговори про її шлюб з Фрідріхом Гессен-Ешвегським, сином Моріса, ландграфом Гессен-Кассельським, почалися в 1643 році. Ландграф був двоюрідним братом обох її батьків і на дев'ять років старший за неї. Процес переговорів був важким, але остаточно завершився в червні 1646 року. Батько подарував їй статок у 20 000 гульденів. Шлюб відбувся в замку Три Корони у Стокгольмі 6 вересня 1646 року.

Після весілля Елеонора зізналася перед чоловіком, «на колінах», що мала роман з французьким лютністом і актором на ім'я Бесон з французького придворного театру Антуана де Больє і вагітна його дитиною.[6][7] Фредерік вирішив поводитися так, ніби нічого не сталося, і приховати це. Але подія стала відомим скандалом. Бесон написав Елеонорі твір, який надіслав їй разом із листом від 28 лютого 1647 року, але вона віддала його своєму братові; цей документ нині зберігається в Стегеборзькій колекції.[6] У 1648 році вона називала головну фрейліну королеви Маргарету Браге своїм «найдорожчим захистом», ймовірно тому, що Маргарета Браге захищала її, коли вона народила позашлюбну дитину.[8]

Шлюб був описаний як нещасливий. Фрідріх брав участь у війні свого шурина в Польщі, де був розстріляний у 1655 році. Елеонора більше не виходила заміж. Кажуть, вона була надто збентежена скандалом з Бесоном, щоб повернутися до шведського двору, тому вона вважала за краще жити у своєму феодальному володінні Остерхольці, де заснувала аптеку та найняла першого вчителя та лікаря міста. Елеонора була адміністраторкою і регенткою володінь свого чоловіка в Священній Римській імперії. Вона відправила свою дочку Юліану на виховання до шведського королівського двору, де вона вважалася потенційною нареченою Карла XI, поки вона не завагітніла в 1672 році. Фактично Елеонора відвідала Швецію кілька разів: у 1661, 1674 та 1681 роках. Під час її візиту в 1674 році Лоренцо Магалотті описав її як «злу, марнославну, дивну, горду та меланхолічну жінку», яка більшу частину свого часу проводила у побожних поклоніннях.[6]

Елеонора померла в Остергольці, Бремен (сьогодні Німеччина) і похована в Altstädter Kirche («церква Старого міста») в Ешвеге, де зараз стоїть Marktkirche («Ринкова церква»).

Деякі з її відомих нащадків - Вільгельм II, німецький імператор; Микола II Російський імператор; королева Сполученого Королівства Вікторія; Чарльз, принц Вельзький; і нинішній король Швеції Карл XVI Густав.

Діти

[ред. | ред. код]
  • Маргарет (Ерфурт, 31 березня 1647 — Ерфурт, 19 жовтня 1647).[a]
  • Крістіна (Кассель, 30 жовтня 1649 — Беверн, 18 березня 1702), одружена у 1667 році з Фердинандом Альбертом I, герцогом Брауншвейг-Люнебург-Беверна.
  • Єлизавета (Ешвеге, 7 квітня 1650 — Ешвеге, 27 квітня 1651).
  • Юліана (Ешвеге, 14 травня 1652 — Голштейн, 20 червня 1693), потенційна наречена Карла XI Шведського; вийшла заміж у 1680 році за Йоганна Якоба Маршана, барона Лілієнбургського.
  • Шарлотта (Ешвеге, 3 вересня 1653 — Бремен, 7 лютого 1708), заміжня вперше в 1673 році з принцом Августом Саксен-Вайсенфельським (сином герцога Августа ), а вдруге, в 1679 році з Джоном Адольфом, графом Бентхайм-Текленбурзьким (розлучена у 1693 році).
  • Фрідріх, спадковий принц Гессен-Ешвеге (Ешвеге, 30 листопада 1654 — Ешвеге, 27 липня 1655).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Probably she was the child product of the affair with the lute-player. According to historiography, Eleonora Catherine confessed the affair to her husband at the beginning of 1647, when the pregnancy could no longer be concealed.

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #1034716794 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б в Eleonora Catharina — 1917.
  3. ↑ Lundy D. R. The Peerage
  4. ↑ Ulf Sundberg in Kungliga släktband, Historiska media, Lund, 2004, ISBN 91-85057-48-7 p. 281
  5. ↑ Women in Power : 1640-1700. Архів оригіналу за 2 лютого 2015. Процитовано 22 квітня 2022.
  6. ↑ а б в Eleonora Catharina in Riksarkivet.se [Архівовано 6 червня 2014 у Wayback Machine.] (in Swedish) [retrieved 11 June 2014].
  7. ↑ Frederick of Hesse-Eschwege : News from the "great Fritz" in Weser Kurier.de [Архівовано 6 червня 2014 у Wayback Machine.] (in German) [retrieved 11 June 2014].
  8. ↑ Fabian Persson (1999). Servants of Fortune. The Swedish court between 1598 and 1721. Lund: Wallin & Dalholm. ISBN 91-628-3340-5 p. 171

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Елеонора_Катерина_Пфальц-Цвайбрюкенська&oldid=41171459