Едвін Кребс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Едвін Герхард Кребс
англ. Edwin Gerhard Krebs
Народився6 червня 1918(1918-06-06)
Ленсінг, Айова, США
Помер21 грудня 2009(2009-12-21) (91 рік)
Сієтл, Вашингтон, США
Місце проживанняУрбана
Сіетл
КраїнаСША США
Діяльністьбіохімік, викладач університету, хімік, лікар
Alma materУніверситет Іллінойсу в Урбана-Шампейн (1940)
Washington University School of Medicined (грудень 1943)
Вашингтонський університет в Сент-Луїсі (1948)
Urbana High Schoold
Галузьбіохімія
ЗакладВашингтонський університет
ВчителіArda Greend[1]
ЧленствоНаціональна академія наук США[2]
Американська академія мистецтв і наук
Бельгійська королівська академія медицини
Нагороди Нобелівська премія з фізіології або медицини (1992)

Едвін Герхард Кребс (англ. Edwin Gerhard Krebs; 6 червня 1918(19180606), Ленсінг21 грудня 2009, Сієтл, Вашингтон, США) — американський біохімік, лауреат Нобелівської премії з фізіології або медицини 1992 рік «за відкриття, що стосуються оборотного білкового фосфорилювання як механізму біологічної регуляції».

Біографія

[ред. | ред. код]

Едвін Кребс народився в сім'ї пресвітеріанського пастора. У 1936 вступив до Іллінойського університету, а закінчивши, — здобув медичну освіту в медичній школі в Вашингтонському університеті в Сент-Луїсі (Сент-Луїс, Міссурі), в 1943. До 1946 року служив в військово-морських силах США. Після демобілізації Кребс продовжив наукову діяльність в біохімічній лабораторії Карла та Терези Корі, які отримали Нобелівську премію в 1947 році за дослідження перетворення глікогену, де він займався взаємодією протаміну та фосфорилази. Через два роки в 1948 Кребс вирішив продовжити заняття біохімією і почав працювати в Університеті Вашингтона в Сієтлі. У 1953 році разом з Едмондом Фішером, який приїхав до університету зі Швейцарії, став займатися дослідженням регуляції активності глікогенфосфорилази.

Науковці виявили, що серія реакцій, яку спричинюють гормони і кальцій, призводить до активації-інактивації цього глікогенфосфорилази. Активація-інактивація ферменту спричинюється його оборотним фосфорилюванням. Процес, який відкрили Фішер і Кребс, каталізується двома ферментами: протеїнкіназою та фасфатазою. Протеїнкінази (найпоширеніша з них — тирозинкіназа) переносять фосфатну групу з АТФ на гідроксильну групу ферменту. При цьому конформація ферменту змінюється і він стає каталітично активним. Потім білкова фосфатаза відщеплює фосфатну групу і фермент повертається в початкову неактивну форму. Виявилося, що таке циклічне регулювання ферментативної активності та відповідних метаболічних процесів надзвичайно широко поширене в природі.

У 1992 році за відкриття оборотного білкового фосфорилювання Фішер і Кребс отримали Нобелівську премію з фізіології або медицини.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Ogilvie M. B. The Biographical Dictionary of Women in Science: Pioneering Lives From Ancient Times to the Mid-20th CenturyRoutledge, 2003. — Vol. 1. — P. 525. — 798 p. — ISBN 978-1-135-96342-2
  2. NNDB — 2002.

Посилання

[ред. | ред. код]