Домажліце
|
Координати 49°26′26.180449781206″ пн. ш. 12°55′47.2729414468″ сх. д. / 49.44061° пн. ш. 12.92980° сх. д.
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Домажліце (чеськ. Domažlice; нім. Taus) — місто у Пльзенському краї Чехії. Населення становить 11 000 жителів. Історичний центр міста добре зберігся і охороняється законом як пам'ятка.
Домажліце розташоване близько 44 км на південний захід від Пльзеня. Лежить на річці Радбуза, на передгір'ї Чеського лісу.
| Зміни населення | ||
|---|---|---|
| Рік | Населення | Зміна |
| 1869 | 7319 | — |
| 1880 | 7745 | +5.8% |
| 1890 | 8046 | +3.9% |
| 1900 | 7907 | −1.7% |
| 1910 | 8555 | +8.2% |
| 1921 | 8049 | −5.9% |
| 1930 | 9406 | +16.9% |
| 1950 | 8995 | −4.4% |
| 1961 | 7723 | −14.1% |
| 1970 | 9044 | +17.1% |
| 1980 | 11 256 | +24.5% |
| 1991 | 11 519 | +2.3% |
| 2001 | 11 048 | −4.1% |
| 2011 | 10 997 | −0.5% |
| 2021 | 10 872 | −1.1% |
Перша письмова згадка про поселення Домажліце міститься в грамоті князя Болеслава II від 993 року. Мета його існування була пов'язана з чесько — баварським кордоном і важливим торговим шляхом до Регенсбурга.[9]
Поруч із цим поселенням у 1265 році Оттокар II Богемський заснував укріплене королівське місто Домажліце[10] Місто включало королівський замок. Кордон із Баварією охороняли прикордонники, набрані з Ходів (слов'янських вільних землеробів), які оселилися в околицях Домажліце.[11]
Місто було передано Баварії в іпотеку в 1331 році і проіснувало до 1419 року (з деякими перервами). Під правлінням гуситів німці були вигнані з міста, і відтоді населення переважно складають чехи. У 1431 році Прокоп Великий переміг хрестоносців Священної Римської імперії в битві при Домажліце. У 15-16 століттях Домажліце часто переходило з рук в руки, але його значення зменшилося після закінчення Тридцятилітньої війни. Лише в 1770 році воно відновилося, головним чином завдяки інноваціям у текстильній промисловості.
До 1918 року місто було частиною Австрійської монархії, опинившись на австрійській стороні внутрішнього кордону Австро-Угорщини після Австро-Угорського компромісу 1867 року. Це був центр округу з такою ж назвою, бувши одним з 94 Bezirkshauptmannschaften (окружних центрів) у Богемії.[12]
У контексті чеського національного відродження Домажліце стало центральним місцем у 19 столітті. У той час це було найзахідніше етнічне чеське місто, дуже близько до кордону з Королівством Баварія. У місті 13 серпня 1939 року відбулося паломництво, яке переросло у велику чеську демонстрацію протесту проти німецької окупації та контролю над етнічним чеським протекторатом Богемії та Моравії .[13] Німецьке населення було виселене в 1945 році згідно з Потсдамською угодою.
У 2005 році на околиці міста було виявлено масове поховання. У ньому перебували 54 німці, які могли бути в основному членами місцевої СА, страченої чеським опором наприкінці Другої світової війни.[14]
Історичне ядро Домажліце добре збереглося і включає багато пам'яток і цінних будівель. Старе місто було визначене мурами, фрагменти яких збереглися, в тому числі ранньоготична брама (так звана Dolejší, тобто «Нижня»). Більшість будинків — готичні й ренесансні споруди XIV—XVI століть з неокласичними фасадами.[15] Цінна в архітектурному відношенні неоренесансна ратуша на міській площі датується 1890—1893 роками.[16]
У центрі міської площі знаходиться церква Різдва Пресвятої Богородиці. Вперше згадується в 1385 році. У 1751—1756 роках її перебудували в стилі бароко, але зберегли елементи готики. Вона відома своєю нахиленою 56-метровою вежею.[17]
Пам'яткою західної частини міської площі є колишній монастир августинців. Монастир був заснований в 1287 році. Після того, як він був зруйнований під час гуситських воєн, він був відновлений у 1671—1746 роках. Сьогодні будівля функціонує як початкова художня школа.[18] Сусідню монастирську церкву Успіння Діви Марії з XIV століття було перебудовано у стилі бароко у 1746—1752 роках, подальші перебудови відбулися у 1774 та 1892—1893 роках.[19]
Ходський замок був заснований разом з містом у 1260-х роках. До початку XVI століття він мав функцію адміністративного центру. Він став руїною після двох пожеж у XVI столітті. У 1726—1728 роках на місці замку за проектом Кіліана Ігнаца Дінценгофера було збудовано соляне сховище. Від первісного замку збереглися стіна по периметру та циліндрична вежа. У другій половині ХІХ століття він виконував функції муніципалітету. Протягом 20 століття будівля поступово стала місцем розташування музею Ходського краю.[20] Вежа відкрита для відвідування як оглядова вежа.[21]
,_Doma%C5%BElice.JPG)
Церква Святого Лаврентія на пагорбі Весела гора є місцем паломництва. Він був побудований у 1685 році та перебудований у 1775 році[22]
- Божена Нємцова (1820—1862), письменниця
- Ладислав Кліма (1878—1928), філософ і прозаїк
- Їржі Ванек (нар. 1978), тенісист і тренер
- Карел Нови (нар. 1980), швейцарський плавець
- ↑ Register of territorial identification, addresses and real estates
- ↑ а б archINFORM — 1994.
- ↑ а б Aligned ISNI and Ringgold identifiers for institutions // zenodo — 2017. — doi:10.5281/ZENODO.758080
- ↑ а б Register of territorial identification, addresses and real estates
- ↑ а б в г д е Czech location identification system — Czech Office of Surveying and Cadastre.
- ↑ V Domažlicích odvolali starostu, do křesla se dostal Stanislav Antoš — 2023.
- ↑ Český statistický úřad Malý lexikon obcí České republiky – 2017 — Český statistický úřad, 2017.
- ↑ Český statistický úřad Počet obyvatel v obcích – k 1. 1. 2024 — Praha: ČSÚ, 2024.
- ↑ Domažlice, tisíciletá historie místa (чес.). Městské kulturní středisko Domažlice. Процитовано 12 червня 2021.
- ↑ Domažlice (чес.). Sdružení historických sídel Čech, Moravy a Slezska. Процитовано 12 червня 2021.
- ↑ Domažlice, tisíciletá historie místa (чес.). Městské kulturní středisko Domažlice. Процитовано 12 червня 2021.«Domažlice, tisíciletá historie místa» (in Czech).
- ↑ Die postalischen Abstempelungen auf den österreichischen Postwertzeichen-Ausgaben 1867, 1883 und 1890, Wilhelm Klein, 1967
- ↑ Kaple sv. Vavřince na Veselé hoře (чес.). Město Domažlice. Процитовано 1 липня 2022.
- ↑ Hromadný hrob ukrýval padesát čtyři těl (чес.). iDnes. 16 липня 2005. Процитовано 1 липня 2022.
- ↑ Domažlice (чес.). National Heritage Institute. Процитовано 1 липня 2022.
- ↑ Radnice (чес.). National Heritage Institute. Процитовано 1 липня 2022.
- ↑ Kostel Narození Panny Marie (чес.). Město Domažlice. Процитовано 1 липня 2022.
- ↑ Bývalý augustiniánský klášter (чес.). Město Domažlice. Процитовано 1 липня 2022.
- ↑ Klášterní kostel Nanebevzetí Panny Marie (чес.). Město Domažlice. Процитовано 1 липня 2022.
- ↑ O hradu (чес.). Museum of Chodsko Region. Процитовано 1 липня 2022.
- ↑ Museum of Chodsko Region. Městské kulturní středisko Domažlice. Архів оригіналу за 5 грудня 2023. Процитовано 1 липня 2022.
- ↑ Kaple sv. Vavřince na Veselé hoře (чес.). Město Domažlice. Процитовано 1 липня 2022.«Kaple sv. Vavřince na Veselé hoře» (in Czech).