Гелен Кларк
| Гелен Елізабет Кларк | |
|---|---|
| англ. Helen Elizabeth Clark | |
.jpg) | |
| 37-й прем'єр-міністр Нової Зеландії | |
| 5 грудня 1999 — 19 листопада 2008 | |
| Монарх | Єлизавета II |
| Попередник | Дженні Шиплі |
| Наступник | Джон Кі |
| Народилася | 26 лютого 1950[1][2][…] (74 роки) Te Pahud, Waipa Districtd, Ваїкато, Нова Зеландія |
| Відома як | політична діячка, викладачка університету, політолог |
| Місце роботи | Організація Об’єднаних Націй |
| Країна | Нова Зеландія |
| Alma mater | Університет Оклендуd і Goodenough Colleged |
| Політична партія | Лейбористська партія |
| У шлюбі з | Peter Davisd |
| Нагороди | |
| Підпис |  |
 Висловлювання у Вікіцитатах | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Гелен Елізабет Кларк (англ. Helen Elizabeth Clark; нар. 26 лютого 1950, Гамільтон, Нова Зеландія) — лідерка Лейбористської партії Нової Зеландії, Прем'єр-міністр Нової Зеландії з 5 грудня 1999 по 18 грудня 2008 року. З 2019 року є меценатом Фонду Гелен Кларк.
Народилася у родині фермера та вчительки. Вивчала політологію в університеті Окленда; у 1973–1981 роках викладала там же. Член Лейбористської партії з 1973. 1981 року вперше обрана до парламенту. У 1987–1989 працювала у лейбористських урядах Девіда Лонгі, Джеффрі Палмера та Майка Мура — спочатку міністром будівництва, потім — міністром охорони здоров'я та віце-прем'єром. Після поразки 1989 року на чергових парламентських виборах від Національної партії Лейбористська партія пішла в опозицію. З 1993 до 2008 роки Гелен Кларк — лідер Лейбористської партії.
1999 року Лейбористська партія сформувала коаліцію з партією Альянсу, і Гелен Кларк очолила уряд. Вона займає також пост міністра культури. Виступає за збереження без'ядерного статусу Нової Зеландії, вдосконалення системи соціального забезпечення.
2002 року коаліція розпалася, і відбулися нові вибори. Після них лейбористи увійшли до коаліції з Прогресивною партією та сформували уряд за підтримки партії Майбутнього та «зелених». 2003 року Кларк засудила вторгнення американських військ до Іраку. Того ж року вона заявила, що перетворення Нової Зеландії у республіку «неминуче» (останнім часом офіційно главою країни вважається королева Великої Британії, представлена генерал-губернатором).
17 вересня 2005 відбулися чергові вибори до парламенту. Цього разу лейбористи отримали 50 місць, проти 48 у Національної партії, у 121-місному парламенті.
Була керівником програми розвитку ООН з 2009 до 2017 року. 26 січня 2017 року Кларк оголосила, що не буде переобиратися на посаду Адміністратора ПРООН після завершення свого чотирирічного терміну.[4] Вона сказала, що для неї було "честю і привілеєм" працювати на цій посаді. 19 квітня 2017 року вона залишила ПРООН.[4]
9 липня 2020 року Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) призначила Кларк співголовою комісії з організацією боротьби з пандемією COVID-19. Незалежна група з питань готовності та реагування на пандемію (IPPR) дослідила, як стався спалах і як можна запобігти майбутнім пандеміям. Вона виконувала цю роль разом із колишнім президентом Ліберії Елен Джонсон-Серліф[5]. Призначення Кларк до цієї комісії викликало критику з боку виконавчого директора UN Watch Хіллеля Ноєра, який розкритикував її тісні зв'язки з пропекінським послом доброї волі ООН Джеймсом Чау та її попереднє схвалення рішення влади Куби для відправлення медичного персоналу за кордон[6]. 11 листопада Ноєр закликав Кларк піти у відставку, стверджуючи, що її нібито фаворитизм щодо Китаю та ВООЗ вплине на розслідування того, як Китай впорається з пандемією COVID-19[7]. Кларк відповіла, що у неї немає зв'язків з Китаєм[8].
- В. І. Головченко. Кларк Хелен // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
- ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ Encyclopædia Britannica
- ↑ а б Helen Clark to step down from UN role. Newshub (англ.). Процитовано 1 серпня 2023.
- ↑ Tapaleao, Vaimoana (9 липня 2020). Former prime minister Helen Clark to lead new Covid response panel. The New Zealand Herald. Архів оригіналу за 14 вересня 2020.
- ↑ Burrows, Matt (14 липня 2020). UN watchdog takes aim at Helen Clark over her World Health Organization role, says she's too close to China. Newshub. Архів оригіналу за 5 вересня 2020. Процитовано 11 листопада 2020.
- ↑ Burrows, Matt (11 листопада 2020). UN watchdog urges Helen Clark to resign from global COVID-19 inquiry over concerns she'll give WHO, China 'a free pass'. Newshub. Архів оригіналу за 11 листопада 2020. Процитовано 11 листопада 2020.
- ↑ Covid 19 coronavirus: Former PM Helen Clark says call for resignation a 'smear'. The New Zealand Herald. 15 листопада 2020.
| Голови уряду | Джеймс Фіцджеральд (1854) • Томас Форсайт (1854) |  |
|---|---|---|
| Колоніальні секретарі | Генрі Сьюелл (1856) • Вільям Фокс (1856-1856) • Едвард Стаффорд (1856-1861) • Вільям Фокс (1861-1862) • Альфред Дометт (1862-1863) • Фредерік Вітейкер (1863-1864) • Фредерік Делд (1864-1865) • Едвард Стаффорд (1865-1869) | |
| Прем'єри | Вільям Фокс (1869-1872) • Едвард Стаффорд (1872) • Джордж Вотергаус (1872-1873) • Вільям Фокс (1873) • Джуліус Фогель (1873-1875) • Деніел Поллен (1875-1876) • Джуліус Фогель (1876) • Гаррі Аткінсон (1876-1877) • Джордж Грей (1877-1879) • Джон Голл (1879-1882) • Фредерік Вітейкер (1882-1883) • Гаррі Аткінсон (1883-1884) • Роберт Стаут (1884) • Гаррі Аткінсон (1884) • Роберт Стаут (1884-1887) • Гаррі Аткінсон (1887-1891) • Джон Балланс (1891-1893) • Річард Седдон (1893-1906) • Вільям Гол-Джонс (1906) | |
| Прем'єр-міністри | Джозеф Ворд (1906-1912) • Томас Маккензі (1912) • Вільям Мессі (1912-1925) • Френсіс Белл (1925) • Гордон Коутс (1925-1928) • Джозеф Ворд (1928-1930) • Джордж Вільям Форбс (1930-1935) • Майкл Джозеф Севідж (1935-1940) • Пітер Фрейзер (1940-1949) • Сідней Голланд (1949-1957) • Кіт Голіок (1957) • Волтер Неш (1957-1960) • Кіт Голіок (1960-1972) • Джек Маршалл (1972) • Норман Керк (1972-1974) • Білл Роулінг (1974-1975) • Роберт Малдун (1975-1984) • Девід Лонгі (1984-1989) • Джеффрі Палмер (1989-1990) • Майк Мур (1990) • Джим Болджер (1990-1997) • Дженні Шиплі (1997-1999) • Гелен Кларк (1999-2008) • Джон Кі (2008-2016) • Білл Інгліш (2016-2017) • Джасінда Ардерн (2017-2023) • Кріс Гіпкінс (2023) • Крістофер Луксон (з 2023) | |
| Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво | |
|---|---|
| Генеалогія та некрополістика | |
| Література та бібліографія | |
| Тематичні сайти | |
| Словники та енциклопедії | |
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль | CANTIC: 981058613243206706 · CiNii: DA17584711 · FAST: 465212 · Freebase: /m/0qm0s · GND: 124531156 · ISNI: 0000000114620903 · LCCN: no2001051714 · LIBRIS: nl03bmb63bn6811 · MAK: 9812629851405606 · NKC: js20061027003 · NTA: 287502872 · SELIBR: 389826 · SUDOC: 060591560 · VIAF: 84255351 |
- Народились 26 лютого
- Народились 1950
- Уродженці Нової Зеландії
- Працівники ООН
- Лицарі ордена Франциска Скорини
- Кавалери таджицького ордена Дружби
- Нагороджені Зіркою Соломонових Островів
- Лауреати нагороди 100 жінок (BBC)
- Прем'єр-міністри Нової Зеландії
- Новозеландські жінки-політики
- Міністри закордонних справ Нової Зеландії
- Агностики
- Феміністки
- Уродженці Гамільтона (Нова Зеландія)
- Члени Лейбористської партії Нової Зеландії