Перейти до вмісту

Віллем де Сіттер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Віллем де Сіттер
нід. Willem de Sitter
Народився6 травня 1872(1872-05-06)[1][2][…]
Снек, Фрисландія, Нідерланди[4]
Помер20 листопада 1934(1934-11-20)[1][2][…] (62 роки)
Лейден, Південна Голландія, Нідерланди[4]
ПохованняWesterveldd[5]
Країна Нідерланди[6]
Діяльністьастроном, математик, фізик, викладач університету
Alma materГронінгенський університет
Галузьастрономія
ЗакладГронінгенський університет
Лейденський університет[6]
Гронінгенський університет[4]
Посадаректор Лейденського університетуd
Науковий керівникЯкобус Корнеліус Каптейн
Аспіранти, докторантиJan Woltjerd[7]
Віллем Гендрік ван ден Бос[8]
Дірк Брауер[7]
Simon Cornelis van Veend[7]
Simon Cornelis van Veend[7]
Coert Hendrik Hinsd[7]
Pieter Kremerd[7]
August Juliaan Leckied[7]
ЧленствоНідерландська королівська академія наук
Американська академія мистецтв і наук
МАС[9]
Національна академія наук США
ДітиAernout de Sitterd
Ulbo de Sitterd
Нагороди
Автограф
CMNS: Віллем де Сіттер у Вікісховищі

Віллем де Сіттер (нід. Willem de Sitter; 6 травня 1872 — 20 листопада 1934) — голландський математик, фізик і астроном.

Родився в Снеку. Освіту здобув у Гронінгенському університеті. Після двох років роботи обчислювачем в обсерваторії на мисі Доброї Надії (Південна Африка) в 1899—1907 був асистентом у Астрономічної лабораторії в Гронінгені. У 1908 став професором астрономії в Лейденському університеті, з 1919 — директор Лейденський обсерваторії.

Наукові роботи відносяться до позиційної астрономії і небесної механіки, фотометрії зірок і космології. Більше 30 років вивчав супутники Юпітера. Обробив довгі ряди їхніх геліометричних вимірювань, отримані в обсерваторії на мисі Доброї Надії, сам виконав багато спостережень; розробив нову теорію руху супутників, яка враховує стиснення Юпітера, сонячні збурення й взаємні збурення супутників; отримав нові елементи їхніх орбіт. Теорія де Сіттера використовується для розрахунку руху супутників Юпітера.

Де Сіттер виконав великий об'єм фотометричних вимірювань зірок на різних галактичних широтах і в 1904 встановив систематичні розходження в кольорі між зірками поблизу Чумацького Шляху і поблизу галактичного полюса, які згодом були пояснені концентрацією ранніх зірок у галактичній площині. Низка робіт присвячена узгодженням різних астрономічних сталих; вивчав нерівномірність обертання Землі, пояснив уповільнення обертання припливним тертям. Поряд з А. Ейнштейном в 1917 поклав початок застосуванню теорії відносності до космологічної проблеми. Провів перше повне обговорення астрономічних наслідків загальної теорії відносності. Створив одну з перших релятивістських космологічних теорій, яка передбачала можливість швидких рухів космічних об'єктів і послужила відправною точкою пізніших теорій Всесвіту, що розширюється.

Відзнаки

[ред. | ред. код]
  • Медаль Джеймса Крейга Ватсона (1929)
  • Медаль Кетрін Брюс (1931)
  • Золота медаль Лондонського королівського астрономічного товариства (1931)

На честь де Сіттера названі кратер на Місяці і астероїд 1686 Де Сіттер

Див. також

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б Архів історії математики Мактьютор — 1994.
  3. ↑ а б Willem de Sitter — 2009.
  4. ↑ а б в Catalogus Professorum Academiae Groninganae — 2014.
  5. ↑ Google Books — 2005. — С. 266.
  6. ↑ а б Leidse Hoogleraren
  7. ↑ а б в г д е ж Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  8. ↑ Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  9. ↑ NNDB — 2002.

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Віллем де Сіттер
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Віллем_де_Сіттер