Веселинове

селище Веселинове
Герб Веселинового Прапор Веселинового
Будівля районної адміністрації Будівля районної адміністрації
Країна	Україна
Область	Миколаївська область
Район	Вознесенський район
Тер. громада	Веселинівська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA48040050010032687
Основні дані
Засновано	1790
Статус	із 2024 року
Площа	11.34 км²
Населення	5785 осіб станом на (2019)
Густота	519,2 осіб/км²;
Поштовий індекс	57001
Телефонний код	+380 5163
Географічні координати	47°21′25″ пн. ш. 31°14′16″ сх. д.
Висота над рівнем моря	17 м
Водойма	р. Чичиклія
Відстань
Найближча залізнична станція:	Веселинове
До обл. центру:
- залізницею:	120 км
- автошляхами:	80,2 км
Селищна влада
Адреса	5700, Миколаївська область, смт Веселинове, вул. Мозолевського, 14
Голова селищної ради	Румянцев Олександр Валерійович
Вебсторінка	Веселинівська ОТГ
Карта
Веселинове
Веселинове
Веселинове у Вікісховищі

Весели́нове — селище у Вознесенському районі Миколаївської області України, адміністративний центр Веселинівської селищної громади.

Залізничний вокзал

Населення

• 2001 — 7186
• 2011 — 6218
• 2019 — 5785

Мова

Рідна мова населення за даними перепису 2001 року:

Мова	Кількість	Відсоток
українська	6753	93.97%
російська	360	5.01%
румунська	25	0.35%
вірменська	19	0.26%
ромська	11	0.15%
білоруська	9	0.13%
гагаузька	4	0.06%
болгарська	1	0.01%
німецька	1	0.01%
інші/не вказали	3	0.05%
Усього	7186	100%

Історія

Заселення Північного Причорномор'я, де і знаходиться Веселинове, почалося в період пізнього палеоліту, тобто приблизно 15-16 тис. років тому. Однак стоянок прадавніх людей на території Веселинівщіни того періоду не виявлено, хоча в 50 км від Веселинова — у селі Олександрівка Вознесенського району — знайдені сліди мезолітичних мисливців.

Не переривалося життя на цій території і в епоху міді та бронзи.

У IX—VIII століттях до н. е. на території сучасної Миколаївщини жили кімерійці, а згодом їх витіснили племена скіфів, сліди яких збереглися на околицях Веселинова — тут знайдено близько 20 курганів епохи бронзи, скіфського та сарматського періоду.

Поселень слов'янських племен на території Веселинова не знайдено, так само як і поселень Київської Русі і Великого князівства Литовського.

З XV по XVIII століття територія Веселинова входила до складу Туреччини.

За Ясським мирним договором 1791 року Росія анексувала Очаківську землю, або Ханську Україну (правий берег річки Південний Буг). З цього часу і починається державна російська колонізація краю і в тому числі Веселинівщини. В історії Північного Причорномор'я важливе місце займає Григорій Олександрович Потьомкін. Під його керівництвом відбувалося завоювання Північного Причорномор'я, штурм Очакова, анексія Криму Російською імперією, заселення степів колоністами.

В кінці XVIII століття, за велінням імператриці Катерини II, Потьомкіним було організовано переселення в ці місця жителів Центральної Європи, в основному, з німецьких князівств. Російська держава взяла на себе всі витрати з переселення, включаючи харчування переселенців в дорозі. Німецьких колоністів на 10 років звільняли від податків, земельної повинності, рекрутських наборів і військових постоїв. Їм гарантувалася свобода віросповідання. Кожна сім'я отримувала по 60 десятин землі у вічне і спадкове користування. Так в західній частині Миколаївщини з 1809 по 1832 роки виникли німецькі колонії Раштад (Поріччя), Рорбах (Новосвітлівка), Ландау (Широкий лан), Ватерло (Ставки) та інші. Але все ж більшість переселенців (приблизно 120 тис. Селян) було з Північного Уралу та Центральної Росії. Тоді ж землі по берегах річки Чічіклеі Катерина II подарувала полковнику Веселинове — в числі інших російських дворян, яким роздали 4,5 млн десятин завойованих земель. На ці землі поміщики переселяли своїх кріпаків. На землях полковника Веселинова з'явилося однойменне село — Веселинове. У 2-й половині XIX століття його перейменували в Олександрівку — по імені дочки поміщика, але в кінці XIX століття йому повернули стару назву. З моменту заснування на початку 1790-х рр., село Веселинове входило в Ольвіопольський повіт спочатку Катеринославської, з 1797 по жовтень 1802 рр. — Новоросійської, з жовтня 1802 по травень 1803 — Миколаївської, а з травня 1803 р.- Херсонської губернії.

Указом від 19 жовтня 1825 був утворений Одеський повіт за рахунок частини Херсонського і Тираспольського повітів, але ця реорганізація Веселинове не торкнулася — він залишився в Ольвіопольському повіті. У 1828 році Ольвіопольський повіт був скасований, і частина його території разом з Веселинове відійшла до Тираспольському повіту.

У 1834 році від Тираспольського повіту була відділена частина території, на якій був утворений новий повіт — Ананьївський. До нього увійшло і село Олександрівка (Веселинове) Покровської волості. І перебувало воно в такому підпорядкуванні аж до територіально-адміністративних реформ початку XX століття.

Розвивалося село дуже повільно, про що свідчить статистика чисельності населення протягом ряду років:

• 1859 рік — 30 кріпаків
• 1874 рік — 56 селян
• 1887 рік — 66 селян
• 1896—117 чол.
• 1914 рік — 800 чол.
• 1924 рік — 1001 чол.

До 1918 року Веселинове було одним з сіл, яких було досить багато в Північному Причорномор'ї, і тільки в січні 1918 року воно стало волосним центром Ананьївського повіту Херсонської губернії, а в лютому 1920 року — волосним центром Ананьївського повіту Одеської губернії. Мабуть, це стало можливим тому, що через Веселинове проходив як поштовий тракт Одеса — Київ, так і залізниця Одеса — Бахмач. Ця дорога з'єднувала волость з центральними містами набагато швидше, ніж попередній волосний центр — Покровка (хоча в Покровці було 484 двори з 2773 жителями).

У 1939 році Веселинове стало районним центром Одеської області. Під час німецько-радянської війни в 1941—1943 роках. селище знаходилося під німецькою окупацією. У Миколаївську область Веселинове увійшло в якості районного центру в травні 1944 року.

У 1963 році Веселинівський район був розформований, проте в 1965 році Веселинове знову стало районним центром Миколаївської області, яким воно залишалося аж до 2020 року, коли цей район було скасовано, а селище міського типу увійшло до складу укрупненого Вознесенського району, ставши центром однойменної громади.

У 1969 році чисельність населення становила 5,4 тис. осіб.

Станом на початок 1971 року тут діяли прядив'яний завод і інкубаторно-птахівнича станція.

У січні 1989 року чисельність населення становила 8123 чоловік .

Станом на 1 січня 2013 року чисельність населення становила 6104 людини.

Персоналії

• Бельцов Георгій Іванович — український художник, автор картин за мотивами творчості Тараса Шевченка.
• Дога Олег В'ячеславович (1981—2014) — солдат резерву, стрілець батальйону оперативного призначення Київської конвойної бригади Національної гвардії України. Загинув у зоні АТО.
• Зілінський Віктор Миколайович (1967—2014) — солдат ЗСУ, учасник російсько-української війни.
• Таїсія Вікол — відома травниця. Знає, коли саме треба збирати трави й квіти, щоб ті не втратили лікувальні властивості; як їх зберігати й коли саме застосовувати, адже займається цим уже понад 50 років.

Посилання

• ВЕСЕЛИ́НОВЕ // ЕСУ