Бугенвіль (острів)
| Бугенвіль | |
|---|---|
| фр. Bougainville | |
 | |
Карта  | |
| Названий на честь | Луї Антуан де Бугенвіль |
| Географія | |
| 6°14′40.00000009984″ пд. ш. 155°23′2.0000001039954″ сх. д. / 6.24444° пд. ш. 155.38389° сх. д. | |
| Континент | Океанія |
| Місцерозташування | Меланезія |
| Акваторія | Тихий океан |
| Площа | 9318 км² (79 місце) |
| Довжина | 204 км |
| Ширина | 64 км |
| Найвища точка | вулк. Бальбі, 2715 м (34 місце) |
| Країна | |
 Папуа Нова Гвінея | |
| Адм. одиниця | Автономний регіон Бугенвіль[1] |
| Населення | 175160 (2000) |
  Бугенвіль Бугенвіль (Папуа Нова Гвінея) | |
 | |
 Бугенвіль у Вікісховищі | |
Бугенві́ль (фр. Bougainville) — вулканічний острів у Тихому океані, найбільший у групі Соломонових островів. Є автономним краєм у складі Папуа Нова Гвінея.
Острів омивається водами Тихого океану на сході та Соломоновим морем на заході. Східний берег більш розчленований, аніж західний. Але найбільші затоки розташовані все ж на західному узбережжі — Емпресс-Огаста в центрі та Метчин на півночі. На півночі біля Бугенвіля лежать кілька островів, серед яких найбільшим є Бука та острови Сапоса. На сході біля узбережжя розташований невеликий острів Таутсіна.
Поверхня острова гориста. На півночі є Імператорські гори заввишки до 2715 м — вулкан Бальбі, найвища точка цих гір і острова. На півдні на висоту 2210 м піднімається вулкан Такуан. У центрі ж острова висота рідко сягає позначки 1500 м. Великі низинні простори лежать на південному заході острова.
Острів помережений великою кількістю річок різної довжини. Серед найбільших виділяються річки басейну Тихого океану: Лалуаї,[2] Таурі та Міво; басейну Соломонового моря — Уруаї, Аїта. Озер небагато — Лахала на південному сході, Біллі-Мітчелл у кратері згаслого вулкана в центральній частині.
Острів укритий вологими екваторіальними лісами.
Населення займається вирощуванням кокосової пальми, бананів. На острові є поклади олова, одне з найбільших родовищ міді у світі, ведеться видобуток золота.
Названий на честь французького мореплавця та природознавця Луї Антуана де Бугенвіля.
Мешканці острова вже кілька десятиліть борються за державну незалежність.
1975 року було проголошено республіку Північних Соломонових Островів. Але ця спроба закінчилася невдачею. Удруге незалежність було проголошено 1990 року. Під час збройних сутичок загинуло 15 тисяч осіб.
1998 року бойові дії було припинено. Унаслідок мирних переговорів 2001 року було досягнуто компромісу: острів (і дрібні прилеглі) отримав статус Автономного регіону і право на утворення власного уряду.
У грудні 2019 року на острові було проведено законний референдум, 98 % учасників якого підтримали ідею незалежності острова від Папуа Нової Гвінеї. Згоду на створення нової країни має затвердити парламент[3].
- Згідно з висновками шведських учених з університету Упсали, представники народу і (Китай) та папуаси острова Бугенвіль є найближчими родичами денисівської людини з усіх сучасних народів Землі[4].
- У мові тубільців острова Бугенвіль, ротокас, найкоротший алфавіт — 12 літер (передають 11 звуків).
- ↑ https://web.archive.org/save/https://peaceaccords.nd.edu/provision/decentralizationfederalism-bougainville-peace-agreement
- ↑ Fragmentation and Flow Regulation of the World's Major River Systems [Архівовано 30 березня 2012 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ Жителі острова Бугенвіль проголосували за відділення від Папуа-Нової Гвінеї. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 24 січня 2022. Процитовано 11 грудня 2019.
- ↑ «Денисовский человек» больше всего «наследил» в геноме азиатов [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.] // РИА Новости, 01.11.2011.
- Бугенвіль // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
 | |
|---|---|
| Словники та енциклопедії | |
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль | Freebase: /m/01lqns · GND: 4088149-0 · J9U: 987007283984705171 · LCCN: sh85016083 · NKC: ge527915 · SVKKL: 0331677-Bougainvill-salamounovy-ostrovy-ostrov · VIAF: 315526682, 141721100 |
