Багала

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Багала потребує велику команду.
Багала під вітрилами.
Корма багали «Аль-Хашемі-II» прикрашена різьбленням. Кувейт.
Корма багали "Принцеса морів" (Amirat Al-Behar). Фото початку XX ст.

Багала, або багла (араб. بغلة‎) — традиційне велике арабське вітрильне судно для далеких плавань, одне з найбільших за розміром і найбагатше прикрашене серед інших дау[1]. З арабської назва судна «багала» перекладається як «мул».

Багала, разом з ганджа і бумом відносилась до найбільших за розміром дау. Вона мала довжину 25-35 метрів і водотоннажність100-300 тон. Це судно традиційно дуже багато прикрашалось і часто використовувалось в презентаційних цілях.

Багала мала похилий вигнутий форштевень на носі і пласку транцеву корму з високим кватердеком, схожу на корму європейського галеона. Корма зазвичай багато прикрашалась різьбленням і розписами, на ній часто розміщувались вікна, галереї і балюстради.

Багала була озброєна двома і рідше трьома щоглами з косими чотирикратними арабськими вітрилами у формі неправильної трапеції з короткою передньою шкаториною. Передня грот-щогла була приблизно в 1,2 рази більшою за кормову бізань. Грот-щогла була нахилена вперед приблизно на 10°, тоді як бізань встановлювалась вертикально. Якщо встановлювалась третя щогла (мала бізань), вона зазвичай мала нахил в сторону корми. Додатково на багалі міг встановлюватись бушприт, який ніс трикутний клівер[2].

Як велике і важке судно, багала потребувала для управління значної команди, що складалась як мінімум з 30 моряків. Деякі судна потребували навіть до 40 моряків[3].

Схожим типом судна є ганджа (в Індії відома як «котія»), яку часто важко відрізнити від багали[4].

Історія

[ред. | ред. код]
Спуск на воду багали, старе фото.
Екіпаж багали за починкою вітрил

Багали широко використовувались до початку XX століття в якості торгових суден в Індійському океані і морях навколо Аравійського півострова. Вони курсували по маршрутах від Сінду, Індії, Бенгальської затоки і островів прянощів на сході до африканського узбережжя Суахілі на заході і були одним з основних типів кораблів, які використовуються арабськими торговцями.

На початку XIX століття ці кораблі також були частиною піратських флотів різноманітних еміратів з узбережжя Перської затоки та Аравійського півострова[5]. На суднах військового і піратського призначення уздовж бортів встановлювалися легкі артилерійські гармати, для ведення вогню в фальшборті робили гарматні порти. Для здійснення психологічного ефекту, навіть при відсутності озброєння неіснуючі гарматні порти. на фальшборті могли бути просто намальовані.

У сприятливих умовах багала може розвинути швидкість до 9 вузлів, але це було дещо громіздке судно, що потребувало великого екіпажу і на початку XX ст. було замінене на більш маневрений і легший в управлінні бум.

Див. також

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Clifford W. Hawkins, The dhow: an illustrated history of the dhow and its world
  2. Too Late to Document Dhows?. Архів оригіналу за 20 квітня 2012. Процитовано 27 червня 2013.
  3. Thabit A. J. Abdullah, The Political Economy of Trade in Eighteenth-Century Basra, SUNY series in the Social and Economic History of the Middle East , 2000, ISBN 978-0-7914-4808-3
  4. The Traditional Dhow. Архів оригіналу за 26 лютого 2014. Процитовано 27 червня 2013.
  5. Gardiner, Robert (2001 [1998]). The Victory of Seapower. Caxton Editions. ISBN 1-84067-359-1. p. 89

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Agius, Dionisius (2005). Seafaring in the Arabian Gulf and Oman. The People of the Dhow. Kegan Paul ltd, London, ISBN 0-7103-0939-2 (англ.)
  • Agius, Dionisius (2007). Decorative Motifs on Arabian Boats. Meaning and Identity. Natural Resources and Cultural Connections of the Red Sea. Society for Arabian Studies Monographs No. 5. [BAR International Series 1666].
  • Agius, Dionisius (2008). Classic Ships of Islam: From Mesopotamia to the Indian Ocean, BRILL, ISBN 9004158634. p. 314 (англ.)
  • Agius, Dionisius (2009). In the Wake of the Dhow: The Arabian Gulf and Oman, Ithaca Press, Amazon ISBN 9004158634 (англ.)
  • Al-Hijji, Ya'qub Yusuf (2001). The Art of Dhow-building in Kuwait. Arabian Publishing Ltd ISBN 978-1900404280 (англ.)
  • Catsambis, Alexis; Ford, Ben; Hamilton, Donny L. (2011). The Oxford Handbook of Maritime Archaeology. Oxford University Press ISBN 978-0-19-970515-3. (англ.)
  • Hawkins, Clifford W. (1977). The Dhow: An Illustrated History Of The Dhow And Its World, Nautical Publishing Co. Ltd, ISBN 978-0245526558 (англ.)
  • Hornell, James (1942). A Tentative Classification of Arab Sea-craft Society for Nautical Research. Mariners Mirror 28 no1, 1942, 11-40 books.google (англ.)
  • Hourani, George F. (1995). Arab Seafaring in the Indian Ocean in Ancient and Early Medieval Times. Princeton: Princeton University Press. ISBN 9780691000329 (англ.)
  • Mondfeld, Wolfram (1979). Die arabische Dau. Delius Klasing & Co, ISBN 3-7688-0283-3 (нім.)
  • Moreland, W.H. (1939). The Ships of the Arabian Sea about A. D. 1500 // The Journal of the Royal Asiatic Society of Great Britain and Ireland. Vol. I, IV. 1939. (англ.)
  • Moore, Alan (1940) Notes on ‘Dhows’, The Mariner's Mirror, 26.2 (1940): 205—213.
  • Severin, Tim (1982). The Sindbad Voyage. Hutchinson. Amazon ISBN 978-0091505608 (англ.)
  • Sheriff, Abdul (2010). Dhow Cultures of the Indian Ocean: Cosmopolitanism, Commerce and Islam. London Hurst&Co ISBN 978-1-84904-008-2 (англ.)
  • Wiebeck, Erno (1987). Indische Boote und Schiffe. Hinstorff Verlag, Rostock 1987, ISBN 3-356-00084-5 (нім.)