Ая Накамура

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ая Накамура
Основна інформація
Повне ім'яфр. Aya Danioko[1]
Дата народження10 травня 1995(1995-05-10)[2][3] (29 років)
Місце народженняБамако, Малі[4][5]
Роки активності2014 — тепер. час
ГромадянствоФранція[6][5] і Малі[7]
Професіїспівачка, авторка пісень
Інструментивокал[d]
Жанриафробіт[8], French R&Bd[8], поп-урбанd, Зук і Реггетон
ПсевдонімиAya Nakamura[1]
ЛейблиWarner Music Franced, Rec. 118d і Parlophone Records
Нагороди
CMNS: Файли у Вікісховищі

Ая Даніоко, професійно відома як Ая Накамура (фр. Aya Nakamura; 10 травня 1995, Бамако, Малі) — франко-малійська співачка та автор пісень.

Вона почала публікувати свою музику в інтернеті, отримавши прихильників завдяки пісням «Karma» і «J'ai mal». Дембо Камара, давній друг, став її продюсером і менеджером. Її пісня «Brisé» отримала популярність на YouTube, а дует з репером Fababy[fr] «Love d'un voyou[fr]» вперше потрапив у французький чарт. Вона випустила свій дебютний альбом «Journal intime[fr]» у 2017 році, а у 2018 році випустила альбом «Nakamura»[fr], який був сертифікований діамантовим у Франції та розійшовся тиражем понад 1,2 мільйона копій по всьому світу. Альбом породив хіт-сингли «Djadja[fr]» і «Copines[fr]» і започаткував міжнародну кар'єру співачки. Того ж року вона побила рекорд Едіт Піаф з 1961 року як франкомовну артистку Нідерландів, яку найчастіше слухали[9].

За свою кар'єру Накамура має п'ять пісень номер один і альбом номер один у Франції. Вона отримала нагороду «Victoires de la musique[fr]» за свій альбом 2020 року «Aya»[fr], який став двічі платиновим у 2023 році[10], продавши 200 000 копій. Вона також отримала премію NRJ Music Awards і отримала кілька номінацій на MTV Europe Music Award[en] за найкращий французький акт. Через два роки після релізу «Nakamura» перевищила мільярд[9] стрімів на Spotify, зробивши співачку найбільш слуханою франкомовною виконавицею на платформі[11].

У лютому 2023 року вона стала міжнародною музою краси Lancôme[12].

Раннє життя

[ред. | ред. код]

Ая Даніоко народилася в Бамако, столиці Малі, 10 травня 1995 року. Вона походить із родини гріотів, західноафриканських оповідачів, співаків і поетів усної традиції. Ая емігрувала до Франції з сім'єю в дитинстві і виросла в Ольне-су-Буа[13]. Вона подала заяву на отримання французького громадянства вже будучи дорослою, і отримала його в травні 2021 року[14][15]. Ая є найстаршою з п'яти братів і сестер[16].

Даніоко вивчала моду в Ла-Курнев. У 2017 році в інтерв’ю для Le Monde вона заявила: «Я хотіла бути модельєром, але це перестало мене приваблювати, тому я співала»[17]. Пізніше вона почала займатися музикою під псевдонімом Ая Накамура, на честь персонажа Хіро Накамури[en] з американської науково-фантастичної теледрами «Герої»[18].

Кар'єра

[ред. | ред. код]

У 2014 році, у віці 19 років, Накамура випустила свій перший сингл «Karma» у Facebook. За допомогою продюсера Сейсі вона створила пісню про розставання «J'ai mal» із мелодією, навіяною зуком.

У 2016 році вона написала пісню «Brisé» з композитором Крістофером Гендою. Після цього Ая випустила «Love d'un voyou[fr]» за участю репера Fababy[fr]. Вона виступала на стадіоні Модібо Кейта[fr] у Бамако, виступаючи на розігріві[en] для американсько-нігерійської зірки Давідо[en][джерело?].

У січні 2016 року вона підписала угоду з «Rec. 118[d]» і «Parlophone», дочірньою компанією Warner Music France[fr]. Того ж року вона випустила сингл «Super Héros» за участю репера Gradur[fr].

25 серпня 2017 року вона випустила свій дебютний альбом «Journal intime[fr]», очолюваний її першим платиновим хітом «Comportement[en]». Платівка була сертифікована платиновою у Франції. 23 вересня 2017 року вона взяла участь у «La Nuit du Mali» на арені «АккорГотелс», щоб відсвяткувати День незалежності Малі[d]. Вона ділила сцену з Уму Сангаре та іншими малійськими артистами, такими як Шейк Тідіан Сек[fr], Лассана Хава та Мокобе[fr][19].

2018–2020: Nakamura

[ред. | ред. код]

6 квітня 2018 року Накамура випустила «Djadja[fr]» — перший сингл зі свого другого альбому, який два тижні поспіль залишався на першому місці у французьких чартах, а згодом був сертифікований діамантовим [20].

Пісня стала хітом у Франції, а також за кордоном. Накамура стала першою французькою артисткою, яка досягла першого місця в Нідерландах з часу Едіт Піаф з «Non, je ne regrette rien» у 1961 році[21].

«Djadja» також була першою франкомовною піснею з 2009 року, яка досягла вершини голландських чартів, останньою була «Alors on danse» бельгійського виконавця Stromae[22]. Тоді «Djadja» підкорила хіт-паради та радіо по всій Європі[23][24][25][26][27][28].

Наступним синглом Накамури став «Copines[fr]», випущений у серпні 2018 року. Він посів четверте місце у Франції, перш ніж піднятися на перше місце в листопаді 2018 року, а також був сертифікований діамантовим[20].

2 листопада 2018 року Накамура випустила свій другий альбом «Nakamura»[fr].

У січні 2019 року вона виграла MME Awards[de] за найкращий альбом в категорії R & B/Urban[en][29].

У лютому 2019 року вона була номінована на «Пісню року» та «Найкращий міський альбом» на France Music Awards[джерело?].

У квітні 2019 року вона випустила кліп на пісню «Pookie[fr]», який став найпопулярнішим музичним відео у Франції того року[30]. У серпні вона випустила ремікс пісні за участю американського репера Lil Pump[31].

У травні 2019 року газета The New York Times назвала її «однією з найважливіших виконавців у Європі в музичному та соціальному плані»[16].

У червні 2019 року вона отримала свою першу номінацію[en] на BET Awards як найкраща міжнародна виконавиця[32].

У жовтні «Djadja» став платиновим в Іспанії[33] та Португалії, а «Pookie» отримав подвійний платиновий статус в Італії[34].

25 жовтня 2019 року Накамура випустила перевидання тепер уже двічі платинового альбому «Nakamura» з п’ятьма новими піснями, включно із синглом «40%[fr]», що потрапив у топ-5[джерело?].

У грудневих підсумках наприкінці року, вона була названа найпопулярнішою французькою виконавицею у 2019 році за версією YouTube та найпопулярнішою французькою виконавицею у 2019 році за версією Spotify[35].

3 січня 2020 року було оголошено про її виступ на тогорічному фестивалі «Коачелла»[36].

12 червня Накамура випустила іспаномовну версію пісні «Djadja[fr]» з колумбійським співаком Малумою[37].

2020–2021: Aya

[ред. | ред. код]

17 липня 2020 року Накамура випустила сингл «Jolie Nana[fr]» зі свого третього студійного альбому «Aya»[fr]. Він дебютував з першого місця у французькому чарті синглів і за два тижні отримав статус золотого[38].

9 жовтня вона випустила другий сингл з альбому, «Doudou[fr]». Він досяг 6 місця у Франції, у топ-40 у Бельгії та 16 місце в чарті Afrobeats[en] Великобританії[39].

Альбом «Aya»[fr] вийшов 13 листопада і включав співпрацю зі Stormzy, Ms Banks[en] і Oboy[fr].

26 березня 2021 року «Major Lazer» випустили делюкс-видання свого альбому «Music Is the Weapon[en]», що містить пісню «C'est cuit», за участі Накамури та Swae Lee[40][41]. Після цього 27 травня вийшов позаальбомний сингл «Bobo[fr]», який посів третє місце у французькому чарті синглів[42]. Накамура також була представлена у пісні французького репера Franglish[fr] «Sans moi» з його альбому «Vibe[fr]». Він був випущений як сингл у серпні, а кліп на нього набрав мільйон переглядів за 24 години[43]. Зображення Накамури на обкладинці Vogue France[fr] було обрано улюбленою обкладинкою журналу 2021 року[44].

2022–…: DNK

[ред. | ред. код]

Протягом 2022 року Накамура випустила три сингли, які не входили до альбомів: «Dégaine[fr]» за участю Damso[fr], «Méchante[en]» і «VIP[en]»[45]. "Dégaine" дебютував на вершині французьких чартів синглів, тоді як два інших досягли топ-40[46]. У жовтні Накамура виступила з віртуальним концертом у відеогрі Fortnite, ставши першим французьким виконавцем, який зробив це[47]. За цим послідував випуск «SMS[en]» у грудні як провідного синглу з її четвертого студійного альбому DNK[fr][48]. Альбом був випущений 27 січня 2023 року[49] і займав вершину французького чарту альбомів протягом двох тижнів поспіль[50]. В подальшому він промотувався двома іншими синглами: «Baby[fr]»[51] і «Daddy», за участю SDM[fr][52]. 17 серпня Накамура несподівано[en] випустила делюкс-версію DNK, що містить три додаткові пісні[53].

25 січня 2024 року вона випустила сингл «Hypé[en]»[54]. За ним 7 березня вийшов ремікс у співпраці з Айрою Старр[en][55]. На другій церемонії нагородження «Flammes Awards»[fr] у квітні 2024 року вона отримала три нагороди, що стало найбільшою кількістю перемог того року[56].

Артистизм

[ред. | ред. код]

Музика Накамури спирається на такі жанри, як поп, R&B, зук та Afrobeats[en], а Шаміра Ібрагім із Pitchfork назвала її «безстрашно змішувачкою жанрів»[57]. Вона пише власні тексти[58], які написані французькою мовою та часто використовують арго, а також вирази, запозичені з інших мов, таких як англійська, арабська та бамбара[16]. Через походження її родини, її іноді описують як продовжувачку традиції гріотів, але вона стверджує, що її робота відрізняється від неї[18].

Публічний імідж

[ред. | ред. код]

«Le Figaro» описав Накамуру як поляризаційну фігуру у Франції[59]. Її тексти, зокрема, були предметом багатьох дискусій у країні. Недоброзичливці вважають, що використання нею сленгу знецінює французьку мову, а деякі, такі як ультраправий коментатор і політик Ерік Земмур, називають її тексти «іноземною мовою»[58]. З іншого боку, лінгвісти схильні захищати її роботу; вони розглядають її як частину ширшої традиції французької поезії[en] та написання пісень, яка допомагає зберегти мову живою[60][61]. У листопаді 2020 року депутат від центристської партії «Відродження» Ремі Ребейро[fr] процитував Накамуру під час своїх аргументів на користь закону, який забороняє дискримінацію за акцентом у Франції, сказавши, що те, як вона «перевинаходить» французькі вирази, є «чудовим»[62]. Сама Накамура висловила розчарування через те, що її постійно просили пояснити значення її текстів, і вважає, що це може бути пов'язано з мізогінією, оскільки, на її думку, «є [чоловіки] репери, які вигадують набагато гірше»[63]. Вона заявила, що «є багато людей, які говорять, як я, і молоді, яка розуміє»[64].

Накамура також відома своєю «хвастливою» та «невибачливою» персоною, яку порівнюють із такими артистами, як Ріанна та Cardi B[18]. Це викликало звинувачення її в зарозумілості, на які вона відповіла словами: «Я вважаю це впевненістю»[14]. Рохайя Діалло[fr] написала в The Guardian, що її персона «може бути причиною такої ворожої реакції в країні, яка схильна вимагати смирення та вдячності від меншин»[58]. І навпаки, її описують як символ розширення можливостей, особливо для темношкірих жінок[18]. Малійська співачка Уму Сангаре похвалила те, як Накамура «зробила собі ім’я у світі, де домінують чоловіки», і вважає її джерелом натхнення для молоді, тоді як французький модельєр Симон Порте Жакемю[fr], який працював з Накамурою, вважає її представником її покоління, «незалежно від того, чоловіки чи жінки, чорні чи ні»[16]. Її пісню «Djadja» часто цитували на демонстраціях проти гендерного насильства у Франції[18]. Хоча вона не вважає свою роботу феміністичною, вона сказала, що «щаслива, якщо [її] пісні говорять самі за себе»[16].

Літні Олімпійські ігри 2024

[ред. | ред. код]

За кілька місяців до Літніх Олімпійських ігор 2024 року в Парижі з'явилися припущення, що Накамура виступить на церемонії відкриття[65]. Це призвело до протестів, особливо з боку крайніх правих, включно з банером від «Les Natifs» (група, що відкололася від ідентитаріанців[fr]), з написом: «Цього не буде, Ая. Це Париж, а не ринок Бамако»[66][67]. Політик Марін Ле Пен, колишній президент «Національного об’єднання», також розкритикувала рішення, яке прозвучало з чуток, вважаючи його «провокацією» та «приниженням» з боку Макрона[68]. Французькі політики та громадські діячі, а також міжнародні ЗМІ описали цю реакцію як расистську[65][69]. У відповідь Накамура отримала підтримку від комітету «Париж 2024» та інших, у тому числі міністра спорту Франції Амелі Удеа-Кастера та міністра культури Рашиди Даті[66][70]. Згідно з опитуванням Odoxa[fr], 63% французів не схвалювали виступ Накамури на Олімпіаді[71].

15 березня після скарг, поданих «LICRA»[fr] та «SOS Расизм[fr]», було розпочато розслідування расистських онлайн-дописів щодо Накамури[72]. Сама Накамура відреагувала на негативну реакцію постом у соцмережі, у якому заявила: «Ви можете бути расистом, але не глухим... Ось що вам болить! Я стаю суб’єктом номер 1 у дебатах… але чим я вам насправді зобов’язана? Нада»[65]. За цим послідувала ще одна подяка тим, хто підтримав її, "особливо моїй спільноті"[70]. У квітні Макрон заявив, що Накамура «промовляє до великої кількісті наших співгромадян» і що він вважає, що вона «абсолютно на своєму законному місці на церемонії відкриття чи закриття»[73][74].

На церемонії відкриття 26 липня Накамура виконала попурі своїх пісень «Pookie[fr]» і «Djadja[fr]» з «For me formidable[fr]» Шарля Азнавура з його альбому 1963 року «Qui ?[en]» у супроводі Республіканської гвардії Франції[fr][75].

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Накамура — мусульманка[76]. З 2019 року підтримує асоціацію «ALIYAH», створену батьками дівчини, яка страждає на гемолітико-уремічний синдром[77].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б https://www.gala.fr/stars_et_gotha/aya_nakamura
  2. ↑ Libération / D. Alfon — 1973. — 139959 екз. — ISSN 0335-1793; 1766-0556; 2262-4767
  3. ↑ LCI — 1994.
  4. ↑ https://next.liberation.fr/musique/2019/02/06/aya-nakamura-tout-le-monde-lui-court-apres_1707797
  5. ↑ а б Catalog of the German National Library
  6. ↑ Journal officiel de la République française, Journal officiel de la République française. Document administratif — 1868. — ISSN 0242-6773
  7. ↑ https://www.nrj.fr/artistes/aya-nakamura/biographie
  8. ↑ а б http://www.allmusic.com/artist/mn0003438277/biography
  9. ↑ а б Aya Nakamura, l'artiste française la plus écoutée à l'étranger. L'Obs (фр.). 11 May 2023. Процитовано 28 November 2023.
  10. ↑ Les certifications. SNEP (fr-FR) . Процитовано 28 November 2023.
  11. ↑ Qui est vraiment Aya Nakamura, l'artiste francophone la plus écoutée dans le monde ?. www.rtl.fr (fr-FR) . 19 May 2023. Процитовано 28 November 2023.
  12. ↑ FR, FashionNetwork com. Lancôme choisit Aya Nakamura comme ambassadrice mondiale. FashionNetwork.com (фр.). Процитовано 28 November 2023.
  13. ↑ Oyiri, Christelle (13 November 2018). Aya Nakamura is flipping France's rigid rules, beautifully. The Fader. Процитовано 24 January 2019.
  14. ↑ а б Pliskin, Fabrice (21 November 2020). Aya Nakamura : « On dit que je suis hautaine. Moi, je vois ça comme de l'assurance » [Aya Nakamura: "They say I'm haughty. I see it as confidence"]. L'Obs (фр.). Процитовано 28 November 2023.
  15. ↑ Salamé, Léa (27 December 2020). Aya Nakamura : « Je ne suis pas née en guerrière mentale ! » [Aya Nakamura: "I wasn't born a mental warrior!"]. France Inter (фр.). Процитовано 28 November 2023.
  16. ↑ а б в г д Peltier, Elian (22 May 2019). 15 European Pop Acts You Might Not Know, but Should. The New York Times. Процитовано 28 March 2024.
  17. ↑ Zinck, Marie (25 August 2017). Aya Nakamura s'invite dans l'arène des musiques urbaines [Aya Nakamura joins the urban music scene]. Le Monde (фр.). Процитовано 28 November 2023. Je voulais être modéliste mais cela a cessé de me plaire, alors j'ai chanté
  18. ↑ а б в г д Amrani, Iman (23 January 2019). Aya Nakamura: afropop's reluctant face of empowerment. The Guardian. Процитовано 28 March 2024.
  19. ↑ René-worms, Pierre (24 September 2017). La première Nuit du Mali électrise Paris-Bercy. RFI. Архів оригіналу за 27 September 2017.
  20. ↑ а б Peaks in France:
  21. ↑ Cannone, Robin (11 October 2018). Aya Nakamura, l'Europe est totalement gaga de la chanteuse française de Djadja. Le Figaro. Процитовано 11 October 2018.
  22. ↑ Redaction, team (17 August 2018). Voor het eerst in 8 jaar Franstalige hit op 1. De Telegraaf.
  23. ↑ spanishcharts.com – Aya Nakamura – Djadja. spanishcharts.com. Процитовано 2 October 2019.
  24. ↑ Suche - Offizielle Deutsche Charts. offiziellecharts.de (de-de) . Процитовано 16 November 2018.
  25. ↑ Aya Nakamura. ultratop.be/nl/. Процитовано 4 September 2017.
  26. ↑ Veckolista Heatseeker – 27, 6 juli 2018 [Weekly chart Heatseeker – Week 27, 6 July 2018] (швед.). Sverigetopplistan. Процитовано 10 July 2018.
  27. ↑ portuguesecharts.com – Discography Aya Nakamura. portuguesecharts.com. Процитовано 14 October 2018.
  28. ↑ Sverigetopplistan – Sveriges Officiella Topplista. Sverigetopplistan. Процитовано 3 August 2018.
  29. ↑ Music Moves Europe Talent Awards 2019. European commission.
  30. ↑ Aya Nakamura arrive en tête des vidéos les plus vues sur YouTube en 2019 et en France. NRJ. 6 December 2019. Архів оригіналу за 11 April 2020. Процитовано 7 January 2020.
  31. ↑ Aya Nakamura dévoile le remix de Pookie avec Lil Pump. RFM. 2 August 2019.
  32. ↑ Aya Nakamura nominée au BET Awards. 7 television. 17 May 2019. [недоступне посилання з 01.06.2020]
  33. ↑ Top 100 Canciones: Semana 29. Productores de Música de España. Процитовано 21 July 2020.
  34. ↑ FIMI: Certificazioni. Federazione Industria Musicale Italiana. Процитовано 2 December 2019. Note: To retrieve the certifications, 1) type in "Aya Nakamura" in the box of "Filtra", 2) select years in the box of "Anno", 3) select "Singoli online" in the box of "Sezione", 4) click Enter
  35. ↑ Mildred Europa, Taylor (12 December 2019). Becoming the most-streamed French female artist in France and the world, meet Malian-born star Aya Nakamura. Face 2 Face Africa. Процитовано 12 December 2019.
  36. ↑ Pirard, Eloïse (3 January 2020). Breaking news: Aya Nakamura sera à Coachella 2020. ELLE.be (fr-FR) . Процитовано 7 July 2023.
  37. ↑ Aya Nakamura feat. Maluma – Djadja Remix (Music Video), 13 June 2020, процитовано 7 July 2023
  38. ↑ Twitter post. Twitter. Процитовано 29 December 2022.
  39. ↑ Le SNEP on Instagram: 'Le Top Singles de la semaine est sorti ! 🎧 Classement complet 👉 lien en story 👉 Aya Nakamura place 6 titres de son nouvel album dans le Top 10 ! 👏'.
  40. ↑ Diplo se confie sur sa collaboration avec Aya Nakamura! [Diplo talks about his collaboration with Aya Nakamura!]. NRJ (fr-FR) . 4 May 2021. Процитовано 7 June 2024.
  41. ↑ Rickman, Catherine (6 August 2021). Major Lazer Releases New Music Video for 'C'est Cuit' featuring Aya Nakamura. Frenchly. Процитовано 31 August 2021.
  42. ↑ Aya Nakamura – Bobo. SNEP (fr-FR) . Процитовано 7 June 2024.
  43. ↑ C., Clara. Franglish et Aya Nakamura chantent ensemble « Sans moi » [Franglish and Aya Nakamura sing "Sans moi" together]. NRJ (fr-FR) . Процитовано 7 June 2024.
  44. ↑ Salessy, Héloïse (2 June 2022). Aya Nakamura pour Vogue France est la couverture préférée des Français, c'est officiel !. Vogue France (fr-FR) . Condé Nast.
  45. ↑ Lachasse, Jérôme (7 January 2023). Aya Nakamura annonce la sortie de son prochain album, « DNK » [Aya Nakamura announces the release of her next album DNK]. BFM TV (fr-FR) . Процитовано 7 June 2024.
  46. ↑ Chart positions:
  47. ↑ Clinkemaillié, Tifenn (4 October 2022). Aya Nakamura débarque sur Fortnite pour un concert interactif [Aya Nakamura arrives on Fortnite for a virtual concert]. Les Échos (fr-FR) . Процитовано 7 June 2024.
  48. ↑ dlf., S. (2 December 2022). Aya Nakamura « SMS » : son nouveau single pour son ex [Aya Nakamura's "SMS": her new single for her ex]. NRJ (fr-FR) . Процитовано 8 June 2024.
  49. ↑ C., Clara (27 January 2023). Aya Nakamura se confie sur son album « DNK » [Aya Nakamura talks about her album DNK]. NRJ (fr-FR) . Процитовано 8 June 2024.
  50. ↑ Aya Nakamura – DNK. SNEP (fr-FR) . Процитовано 7 June 2024.
  51. ↑ Loridan, Carla (17 August 2023). Aya Nakamura dévoile son nouveau single « Baby » [Aya Nakamura releases her new single "Baby"]. BFM TV (fr-FR) . Процитовано 8 June 2024.
  52. ↑ Pierret, Benjamin (4 May 2023). Aya Nakamura et SDM réunis dans le clip de « Daddy » [Aya Nakamura and SDM reunite for the "Daddy" music video]. BFM TV (fr-FR) . Процитовано 8 June 2024.
  53. ↑ Pierret, Benjamin (17 August 2023). Aya Nakamura dévoile trois nouveaux titres, annoncés par surprise [Aya Nakamura surprise-releases three new songs]. BFM TV (fr-FR) . Процитовано 7 June 2024.
  54. ↑ Loridan, Carla (26 January 2024). Aya Nakamura dévoile son nouveau single « Hypé » [Aya Nakamura releases her new single "Hypé"]. BFM TV (fr-FR) . Процитовано 8 June 2024.
  55. ↑ Lapointe, Thomas (8 March 2024). « Hypé » : Aya Nakamura dévoile son nouveau clip en compagnie de la star nigériane Ayra Starr ["Hypé": Aya Nakamura releases her new music video alongside Nigerian star Ayra Starr]. La Provence (fr-FR) . Процитовано 8 June 2024.
  56. ↑ Guichard, Albane (26 April 2024). Aya Nakamura domine Les Flammes 2024 et rappelle la difficulté d'être « une femme noire de banlieue » [Aya Nakamura dominates the Flammes Awards 2024 and reminds people of the difficulty of being "a black woman from the suburbs"]. HuffPost (fr-FR) . Процитовано 7 June 2024.
  57. ↑ Ibrahim, Shamira. Aya Nakamura: AYA Album Review. Pitchfork. Процитовано 28 March 2024.
  58. ↑ а б в Diallo, Rokhaya (19 March 2024). Aya Nakamura is a proud Black woman. Is that why she's not 'French enough' for the Paris Olympics?. The Guardian. Процитовано 28 March 2024.
  59. ↑ Aya Nakamura érigée en ambassadrice de la langue française par un député LREM [Aya Nakamura heralded as an ambassador of the French language by a LREM deputy]. Le Figaro (fr-FR) . 19 November 2020. Процитовано 28 March 2024.
  60. ↑ Jaeglé, Yves (14 March 2024). Aya Nakamura vue par des linguistes : « Des gens auraient aussi crié que Piaf ne représentait pas la France » [Aya Nakamura as seen by linguists: "Some people would also have screamed that Piaf did not represent France"]. Le Parisien (fr-FR) . Архів оригіналу за 14 March 2024. Процитовано 28 March 2024.
  61. ↑ Mencé-Caster, Corinne (19 March 2024). « Djadja » cause bien français ou pourquoi Aya Nakamura représente aussi la pluralité de la France ["Djadja" does indeed speak French or why Aka Nakamura also represents the plurality of France]. The Conversation (fr-FR) . Процитовано 28 March 2024.
  62. ↑ « Remarquable », un député LREM loue Aya Nakamura qui « réinvente » des « expressions françaises » ["Remarkable", a LREM deputy praises Aya Nakamura who "reinvents French expressions"]. Ouest-France (fr-FR) . 20 November 2020. Процитовано 28 March 2024.
  63. ↑ Birken, Maxime (7 February 2019). Aya Nakamura est lassée de devoir expliquer ses paroles [Aya Nakamura is tired of having to explain her lyrics]. HuffPost (fr-FR) . France. Процитовано 28 March 2024.
  64. ↑ Boucher, Pauline (2 February 2023). « Elle écrit n'importe quoi » : Aya Nakamura critiquée sur ses chansons, elle répond dans Quotidien ["She writes nonsense": Aya Nakamura, criticised about her songs, responds in Quotidien]. Voici (fr-FR) . Процитовано 28 March 2024.
  65. ↑ а б в Dodman, Benjamin (15 March 2024). Racist attacks on pop star Aya Nakamura test France's ability to shine at Paris Olympics. France 24. Процитовано 23 March 2024.
  66. ↑ а б Dartford, Katy (21 March 2024). Not French enough: Aya Nakamura's rumoured Olympics show prompts far-right backlash. Euronews (англ.). Процитовано 23 March 2024.
  67. ↑ G., G. (17 March 2024). Qui sont Les Natifs, ce groupe d'ultradroite parisien à l'origine de la banderole raciste contre Aya Nakamura? [Who are Les Natifs, the far-right group from Paris behind the racist banner against Aya Nakamura?]. BFM TV (fr-FR) . Процитовано 23 March 2024.
  68. ↑ Cimbidhi, Eloïse (20 March 2024). Aya Nakamura aux JO : Marine Le Pen y voit une tentative d' « humilier le peuple français » [Aya Nakamura at the Olympics: Marine Le Pen sees an attempt to "humiliate the French people"]. Le Figaro (fr-FR) . Процитовано 3 April 2024.
  69. ↑ Chrisafis, Angelique; Rami, Anissa (16 March 2024). Aya Nakamura, the pop superstar at the centre of a Paris Olympic racism storm. The Guardian. Процитовано 23 March 2024.
  70. ↑ а б Nolin, Gabrielle; Arkin, Daniel (15 March 2024). French officials investigate racist attacks on pop star Aya Nakamura. NBC News. Процитовано 23 March 2024.
  71. ↑ Fourny, Marc (12 March 2024). Aya Nakamura pour chanter aux JO : ce qu'en pensent les Français [Aya Nakamura to sing at the Olympics: what French people think]. Le Point (fr-FR) . Процитовано 8 June 2024.
  72. ↑ Investigation opened after racist backlash against Aya Nakamura singing at Olympics. Le Monde. 15 March 2024. Процитовано 23 March 2024.
  73. ↑ Aya Nakamura a « tout à fait sa place » à la cérémonie d'ouverture des JO, assure Emmanuel Macron [Aya Nakamura "is absolutely in her rightful place" at the Olympics opening ceremony, Emmanuel Macron affirms]. Le Parisien (fr-FR) . 4 April 2024. Процитовано 13 April 2024.
  74. ↑ Chrisafis, Angelique (4 April 2024). Macron supports Aya Nakamura singing at Olympics after racist backlash. The Guardian. Процитовано 13 April 2024.
  75. ↑ Chery, Samantha (26 July 2024). Who is Aya Nakamura, the Opening Ceremonies singer?. The Washington Post. Процитовано 27 July 2024.
  76. ↑ Achour, Mouloud (interviewer); Nakamura, Aya (interviewee) (10 November 2020). Aya Nakamura : « L'Islam est une religion de paix » [Aya Nakamura: "Islam is a religion of peace"] (video) (fr-FR) . Clique TV. Подія сталася на 1:02. Процитовано 24 March 2024.
  77. ↑ Aya Nakamura. Blaque (fr-FR) . 3 February 2021. Процитовано 28 November 2023.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ая_Накамура&oldid=43493151