Перейти до вмісту

Андо Момофуку

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Заголовок цієї статті — японське ім'я, в якому прізвище Андо традиційно записане перед особовим ім'ям Момофуку.
Андо Момофуку
安藤 百福
Андо Момофуку
Ім'я при народженніпівд. мін 吳百福
півд. мін Gô Peh-Hok
ПрізвиськоMr. Noodle
Народився5 березня 1910(1910-03-05)[2]
Пуцзи, Kagi Prefectured, Тайванське генерал-губернаторство, Японська імперія, Японія[3]
Помер5 січня 2007(2007-01-05)[1][2] (96 років)
Ікеда, Префектура Осака, Японія[4]
·серцева недостатність і інфаркт міокарда
ПохованняKuhonji Templed[4]
ГромадянствоЯпонія Японія
Діяльністьвинахідник, підприємець
Alma materУніверситет Ріцумейкан
Знання мовяпонська
У шлюбі зMasako Andōd
ДітиKoki Andod, Hirotoshi Andod і Chonad
Нагороди
Орден Вранішнього Сонця 2 класу Order of the Sacred Treasure, 2nd Class Medal with Blue Ribbon Medal with Dark Blue Ribbon
Локшина швидкого приготування

Андо Момофуку (яп. 安藤 百福, від народження — У Байфу́ (яп. 吳百福); 5 березня 1910, Тайвань — 5 січня 2007, Осака, Японія) — японський винахідник локшини швидкого приготування і супу з неї. Андо Момофуку заснував компанію Nissin Food Products Co., Ltd і був її керівником протягом всіх років.

В опитуванні громадської думки в Японії, проведеному в 2000 році, винахід локшини швидкого приготування назвали головним японським винаходом XX століття.

Біографія

[ред. | ред. код]

Андо Момофуку народився на окупованому японцями Тайвані 5 березня 1910 року і рано осиротів. Дідусь з бабусею як могли виховували сироту, але хлопчина виріс заповзятливим: вже в 22 роки він відкриває власний текстильний бізнес. Після Другої світової війни повалена імператорська Японія відчувала гостру нестачу продовольства. Момофуку прийняв японське підданство і переїхав до Осаки. У ту пору Андо Момофуку працював керуючим директором кредитної спілки. Але незабаром контора збанкрутувала, і молодий фінансист залишився на вулиці без жодної ієни. Андо вирішує, що інструментом підкорення ринку має стати недорогий і смачний продукт.

Японія — країна традиційної рисової культури, і хліб півстоліття тому був для японців незвичною їжею. Однак після початку постачання харчів зі США в країну стали завозити американську пшеницю. Саме в той час Момофуку перетворив свій будинок на лабораторію, вирішивши зробити локшину швидкого приготування. Він пробував різні способи сушіння, але довгий час не вдавалося отримати локшину, яку можна було б швидко приготувати і довго зберігати.

Відкриття було зроблено випадково. Момофуку звернув увагу на рідке бездріжджове тісто, яке готувала його дружина для темпури (японський спосіб смаження в олії). Під час приготування в тісті утворювалося безліч дірочок — як у губці. Андо спробував застосувати цю технологію для виробництва локшини швидкого приготування, і вона врешті вдалася. Так народився знаменитий швидкорозчинний шедевр — «Chikin Ramen», локшина зі смаком курки.[5]

У 1958 році Андо Момофуку відкрив торгову ятку і став популяризувати свою торгову марку. Андо був переконаний, що його рецепт дозволить знищити на планеті голод і тим самим усуне головну причину війн. Саме тому локшину він робив із куриним бульйоном — адже в жодній відомій йому національній кухні не існувало заборони на курятину[6].

Незабаром його локшина стала популярною. А через 30 років після першого винаходу Андо розробив новий продукт, який назвав «Локшина в чашці» (Cup Noodles). До нього ніхто не додумався випускати локшину саме так. Сьогодні у всьому світі щорічно вживають 44 000 000 000 порцій локшини і вермішелі швидкого приготування.

В наш час різновиди макаронних виробів швидкого приготування можна купити в будь-якій країні світу, а винахід Андо Момофуку став невід'ємною частиною світової культури харчового споживання. У США локшина швидкого приготування стала популярною у 1970-тих роках, в Україні з'явилася в дев'яності роки.[7]

В опитуванні громадської думки в Японії, проведеному в 2000 році, винахід Андо Момофуку — локшину швидкого приготування — назвали головним японським винаходом ХХ століття. Коли японці підводили риску під другим тисячоліттям, найбільшими винаходами країни вони назвали розчинний суп з локшини. На друге місце вони поставили караоке. І лише на п'яте — компактний диск.[5]

Помер Андо Момофуку 5 січня 2007 року в Осаці (Японія). Урну з прахом винахідника запустили в космос, де і розвіяли прах.

5 березня 2015 року на головній сторінці пошуковика Google з'явився черговий дудл. Цього разу його присвячено японцеві Андо Момофуку, який винайшов локшину швидкого приготування.[8]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б http://www.smh.com.au/news/world/instant-noodle-inventor-dies/2007/01/06/1167777314698.html
  2. ↑ а б в Find a Grave — 1996.
  3. ↑ https://www.klnet.pref.kanagawa.jp/uploads/2020/12/028andou.pdf#page=1
  4. ↑ а б https://www.klnet.pref.kanagawa.jp/uploads/2020/12/028andou.pdf#page=5
  5. ↑ а б Як один японець весь світ нагодував? Пам'яті Момофуку Андо, короля локшини // 20.10.2011. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 5 березня 2015. [Архівовано 2015-04-02 у Wayback Machine.]
  6. ↑ Мустафін О. Смачні мандри. Нові екскурсії кухнею. К., 2020, с.20
  7. ↑ У Японії відкрили музей локшини швидкого приготування // УРА-Інформ, 17.09.2011. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 5 березня 2015.
  8. ↑ Google присвятив черговий дудл винахідникові «швидкої» локшини // Українська правда, 05.03.2015. Архів оригіналу за 6 березня 2015. Процитовано 5 березня 2015.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Андо_Момофуку&oldid=44068363