Ілля II (католикос-патріарх всієї Грузії)
| Ілля II ილია II | |||||||||
 | |||||||||
| |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| з 23 грудня 1977 | |||||||||
| Церква: | Грузинська православна церква | ||||||||
| Попередник: | Давид V | ||||||||
| Альма-матер: | Московська духовна академія | ||||||||
| Діяльність: | патріарх | ||||||||
| Ім'я при народженні: | Іраклі Гудушаурі-Шіолашвілі ირაკლი ღუდუშაური-შიოლაშვილი | ||||||||
| Народження: | 4 січня 1933 (91 рік) Владикавказ, Північно-Кавказький край, РСФРР, СРСР | ||||||||
| Єп. хіротонія: | 1963 | ||||||||
| Автограф: |  | ||||||||
|
Нагороди: | |||||||||
| |||||||||
Католико́с-Патріа́рх Ілля́ II (груз. კათოლიკოს-პატრიარქი ილია II; в миру Іра́клі Гудушаурі́-Шіолашві́лі (груз. ირაკლი ღუდუშაური-შიოლაშვილი); нар. 4 січня 1933, Орджонікідзе, Північно-Осетинська АРСР, РРФСР) — єпископ Грузинської православної церкви. З 23 грудня 1977 року — предстоятель Грузинської православної церкви.
Батьки — з Казбезького району: батько, Георгій Симонович Шіолашвілі, — із села Сно; мати, Наталя Йосипівна Кобаїдзе — із села Сиони. В 1927 році вони переїхали у Владикавказ. Хрещений у день свята Різдва Христова у грузинському храмі; наречений Іраклієм на честь грузинського царя Іраклія II.
Закінчив Московську духовну семінарію в 1957 й Московську духовну академію в 1960.
26 серпня 1963 рукоположений у єпископи Батумські й Шемокмедські. Ректор Мцхетської духовної семінарії (1963—1972). З 1967 єпископ Сухумський, митрополит з 1969.
9 листопада 1977 року, по смерті католикоса-патріарха Давида (Девдаріані) рішенням Св. Синоду був призначений блюстителем патріаршого престолу.
23 грудня 1977 роки був обраний Католикосом-Патріархом; інтронізація відбулася 25 грудня 1977 року.
В 1978–1983 роки був президентом Всесвітньої ради церков.
При ньому відбулося масштабне відродження православ'я в Грузії в 1980-і роки. Починаючи з 1989 неодноразово діяв як посередник між ворогуючими політичними сторонами. Брав участь у створенні Православної Енциклопедії, де поміщена його стаття про Грузинську церкву[1].
25 липня 2011 року Ілля ІІ уперше в житті прибув до Києва. Це відбулося у рамках патріаршого візиту з приводу святкування 1023річчя Хрещення Русі і тезоіменинства глави УПЦ (МП) Митрополита Володимира. Зокрема, у цей день Ілля ІІ відслужив молебень на Соборній площі Києво-Печерської Лаври[2].
Ще у травні 2008 року із загостренням російсько-грузинських відносин, Ілля II закликав Президентів Росії та Грузії утриматись від кровопролиття:
По обидва боки були допущені помилки, і їх треба виправляти. Сподіваюся, президенти й уряд Росії й Грузії зроблять все, щоб ніякого збройного зіткнення не відбулося[3]
Також Ілля ІІ висловлюється за дружбу російського та грузинського народів:
Ми єдині вірою — росіяни й грузини. Нас посварити не можна ніколи. Ми будемо завжди разом. Ми потрібні вам, а ви потрібні нам. Нас поєднують багато сторіч, а найголовніше — нас поєднує віра[4]
Ілля ІІ засудив вторгнення російських військ у Грузію:
Це наша спільна трагедія, але всі неодмінно повинні знати, і особливо населення Цхінвальського регіону (і також жителі Абхазії), що з ними грузини не воюють, і ніхто не бажає їх вигнати. Грузія захищає цілісність своїх кордонів. Це справедливе бажання, і воно знаходиться у згоді з міжнародними нормами[5]
а у листі від 12 серпня Президенту Росії він писав:
Це те ж саме, якщо в Росії раптом виникнуть проблеми, наприклад, у Новгороді або Смоленську й вона захистить свої території. Тим більше що у вашої країни вже є подібний досвід у Чечні[6]
Ілля ІІ підкреслює, що
."грузинський народ ніколи не упокориться із зазіханням на свої границі. Грузія ніколи не привласнювала чужих територій, але свої захищала до кінця»[6]
У кінці 2019 року патріарх Ілля написав Кирилу листа: в якому просив не надсилати капеланів РПЦ в Абхазії, Цхінвалі, Киргизії. «Відповідно до церковного закону, неприпустимо направляти духовенство до нашої юрисдикції без нашого дозволу, як для служіння у військових формуваннях, так і серед населення. Цей вчинок погіршує ситуацію». Також Ілля висловив стурбованість «викраденням та ув'язненням відомого хірурга містера Вази Гапридасвіль».[7]
РПЦ не визнає за патріархом Іллею ІІ титулу «митрополит Піцундський та Сухумо-Абхазький»[8] і проводить богослужіння на канонічній території Грузинської Церкви в Абхазії.
- 1972 р. — Орден святої рівноапостольної Ніни[9];
- 1977 р. — Орден святого великомученика Георгія Побідоносця[9];
- 1977 р. — Орден святого Іоанна Рильського I-го ступеня[9];
- Орден Дружби народів[9];
- 1997 р. — Орден Давида Агмашенебелі[9];
- 2003 р. — Президентський орден Сяйво (Грузія)[10];
- 2005 р. — Орден «Слава» (Азербайджан)[9];
- Орден князя Ярослава Мудрого III ст. (11 жовтня 2007) — за багаторічне душпастирське служіння і милосердницьку діяльність, визначний особистий внесок у розвиток грузинсько-українських духовних зв'язків[11]
- 2008 р. — Золотий орден хітона Господнього[9];
- 2008 р. — Орден Культурної спадщини[9];
- 2010 р. — Президентський орден Сяйво[12];
- 2011 р. — Орден св. Володимира 1 ступеня;
- 2013 р. — Орден «Слави і Честі»[ru] 1 ступеня[13];
- Орден князя Ярослава Мудрого I ст. (27 липня 2013) — за визначну церковну діяльність, спрямовану на піднесення авторитету православ'я у світі, та з нагоди відзначення в Україні 1025-річчя хрещення Київської Русі[14]
- Орден «За заслуги» I ст. (9 січня 2013) — за визначний особистий внесок у розвиток українсько-грузинських культурно-духовних зв'язків, багаторічну подвижницьку діяльність[15]
- Почесний член МДА (1978)[9];
- Почесний доктор богослов'я Нью-Йоркської духовної академії (1991)[9];
- Дійсний член Міжнародної академії інформатизації при ООН[9];
- Почесний член Критської духовної академії (1997)[9];
- Почесний доктор богослов'я Свято-Тихоновської духовної семінарії Православної Церкви в Америці (1998)[9];
- Почесний доктор богословських наук Тбіліського державного університету (2003)[9];
- Почесний член АН Грузії (2005)[9];
- Почесний доктор богослов'я «Honoris causa» Київської духовної академії (2011)[16];
- Лауреат премії Міжнародного фонду єдності православних народів «За особливі заслуги в справі зміцнення братніх зв'язків між православними народами і Церквами»[17].
- ↑ Святейший Патриарх возглавил презентацию XIII алфавитного тома «Православной энциклопедии» [Архівовано 5 червня 2013 у Wayback Machine.], офіційний сайт МП 2 березня 2007 г.
- ↑ Як зустрічали Патріарха Ілію ІІ в Києві, [[Радіо «Ера»]] 26 липня 2011. Архів оригіналу за 8 серпня 2013. Процитовано 27 липня 2011.
- ↑ Католикос-Патриарх Грузии Илия II призвал лидеров России и Грузии к улучшению отношений между двумя странами. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 23 серпня 2008.
- ↑ Католикос-патриарх Грузии поблагодарил Эльдара Рязанова и Галину Вишневскую за «весточку мира»
- ↑ католикос-Патріарх всієї Грузії Ілія II: «Грузія захищає цілісність своїх кордонів». Архів оригіналу за 22 серпня 2008. Процитовано 23 серпня 2008.
- ↑ а б Церкви не хотят воевать Но по-разному оценивают историю конфликта вокруг Южной Осетии[недоступне посилання]
- ↑ Η Τιφλίδα προειδοποιεί τη Μόσχα να μην προχωρήσει σε εισπήδηση. ΟΡΘΟΔΟΞΙΑ INFO (гр.). 17 листопада 2019. Процитовано 17 листопада 2019.[недоступне посилання]
- ↑ მოსკოვის საპატრიარქომ უხეშად შეცვალა საქართველოს კათოლიკოს-პატრიარქის წერილი. მსოფლიო საეკლესიო სიახლენი (ka-GE) . 15 січня 2021. Процитовано 18 січня 2021.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с Илия II, Католикос-Патриарх всей Грузии [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.], Православная Энциклопедия, (3 марта 2010г.) (рос.)
- ↑ State Awards Issued by Georgian Presidents in 2003-2015. IDFI (англ.). Архів оригіналу за 9 травня 2019. Процитовано 10 травня 2019.
- ↑ Указ Президента України від 11 жовтня 2007 року № 959/2007 «Про нагородження орденом князя Ярослава Мудрого»
- ↑ Президент Грузии наградил орденом Сияния выдающихся людей страны [Архівовано 25 квітня 2010 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Состоялась встреча Предстоятелей Русской и Грузинской Православных Церквей [Архівовано 6 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Указ Президента України від 27 липня 2013 року № 398/2013 «Про нагородження орденом князя Ярослава Мудрого»
- ↑ Указ Президента України № 4/2013 від 9 січня 2013 року «Про нагородження орденом „За заслуги“». Архів оригіналу за 13 січня 2013. Процитовано 9 січня 2013.
- ↑ Предстоятелю Грузинской Православной Церкви была присвоена почетная степень доктора богословия «HONORIS CAUSA» [Архівовано 13 серпня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Встреча с Католикосом-Патриархом всея Грузии Илиёй II [Архівовано 9 серпня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ілля II (Католикос-патріарх всієї Грузії)- Католикос-патріарх Грузії [Архівовано 3 серпня 2004 у Wayback Machine.] на офіційному сайті ГПЦ
| Давні патріархати (пентархія) | Варфоломій I (Константинополь) · Феодор II (Александрія) · Іоанн Х (Антіохія) · Феофіл III (Єрусалим) |  |
|---|---|---|
| Нові патріархати | ||
| Непатріарші церкви | ||
 | |
|---|---|
| Література та бібліографія | |
| Словники та енциклопедії | |
| Нормативний контроль | FAST: 456447 · Freebase: /m/02819g · GND: 129892726 · ISNI: 0000000114950355 · LCCN: n00050835 · MAK: 9810576909705606 · NUKAT: n2017010939 · SUDOC: 189494174 · VIAF: 125148207900900341823 |
- Випускники Московської духовної академії
- Народились 4 січня
- Народились 1933
- Уродженці Владикавказа
- Кавалери ордена князя Ярослава Мудрого I ступеня
- Кавалери ордена князя Ярослава Мудрого III ступеня
- Кавалери ордена «За заслуги» I ступеня
- Кавалери ордена Давида Агмашенебелі
- Кавалери ордена Дружби народів
- Кавалери ордена «Слава» (Азербайджан)
- Кавалери ордена Шейх-уль-іслама
- Кавалери ордена Досконалості
- Католикоси-патріархи всієї Грузії
- Православні богослови
- Політики Грузії
- Кавалери ордена РПЦ «Слави і Честі»
- Кавалери ордена Святого рівноапостольного князя Володимира Великого I ступеня (УПЦ МП)