Перейти до вмісту

Іван Аргіропул

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Іван Аргіропул
грец. Ιωάννης Αργυρόπουλος
Народився1415[1][2][…] або 1416[4][5][6]
Константинополь, Східна Римська імперія[1] або Стамбул, Східна Римська імперія[7]
Помер26 червня 1487[1]
Рим, Папська держава[1] або Флоренція, Флорентійська республіка[7]
КраїнаСхідна Римська імперія
Діяльністьписьменник, філософ, педагог, філолог
Галузьmodern Greek philosophyd[7], перекладацтво[d][7], language educationd[7], грецька[7], Greek philologyd[7], риторика[7] і богослів'я[7]
Alma materПадуанський університет
Науковий керівникВіссаріон Нікейський[8]
ВчителіПліфон, Йосип Бриєннійd і Іван Хортасменd
Відомі учніЛоренцо Медічі, Марсіліо Фічіно, Жак Лефевр д'Етапль, Donato Acciaiolid, Костянтин Ласкаріс, Pietro de' Medicid і Леонардо да Вінчі[8]
Знання мовсередньогрецька, латина[7][9] і давньогрецька[7]
ЗакладФлорентійський університет, Падуанський університет і Florentine Studiumd[10]
Конфесіякатолицька церква

Іван Аргіропул (грец. 'Αργυροπουλος; 1415 — 26 червня 1487) — візантійський учений, відомий заслугами з відновлення грецької літератури в Італії.

Народився в Константинополі, де вивчав філософію й богослов'я, у віці 24 роки прибув до Італії, де продовжив навчання в Падуанській гімназії на кошти кардинала Віссаріона. У Римі відкрив школу з коментування давньогрецьких авторів. Повернувся в Константинополь незадовго до захоплення турками (1453 р.), потім утік в Італію. У 1456 Козімо Медічі запросив його вчителем філософії у Флоренцію й доручив виховання сина П'єтро й онука Лоренцо. Професор Флорентійської академії (1477—1481). Коли у Флоренції з'явилася чума, у 1481 Аргіропул переїхав до Рима й продовжував викладати до кінця життя.

З його школи вийшли відомі вчені: Палла Строцці, Поліціано і Йоганн Рейхлін. Він залишив кілька латинських перекладів творів Арістотеля (1518—1520), коментар на його етику і політику та кілька брошур богословського змісту (1541).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г д Deutsche Nationalbibliothek Record #100948375 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. Віртуальна бібліотека імені Мігеля де Сервантеса — 1999.
  3. Store norske leksikon — 1978. — ISSN 2464-1480
  4. Catalogue of the Library of the Pontifical University of Saint Thomas Aquinas
  5. http://digitale.beic.it/primo_library/libweb/action/search.do?fn=search&vid=BEIC&vl%283134987UI0%29=creator&vl%28freeText0%29=Argyropoulos%20Iohannes
  6. Istituto centrale per il catalogo unico EDIT 16: censimento nazionale delle edizioni italiane del XVI secoloRoma: ICCU, 2000.
  7. а б в г д е ж и к л м Чеська національна авторитетна база даних
  8. а б Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  9. CONOR.Sl
  10. https://enlightenedmedialities.wikibase.cloud/wiki/Item:Q202

Джерела

[ред. | ред. код]