Ібн Худ
| Ібн Худ | |
|---|---|
 | |
| Народився | невідомо |
| Помер | 13 січня 1238[1] Альмерія, Андалусія, Іспанія[1] |
| Поховання | Castillo de la Asomadad[2] |
| Діяльність | монарх |
| Роки активності | 1217[3] — 13 січня 1238[1] |
| Титул | Емір мусульман[3] |
| Посада | Emir of Murciad[3] |
| Конфесія | іслам[3] |
| Рід | Banu Hudd[4] |
| Діти | Абу Бакр аль-Ватік[3] і Абу Бакр Мухаммад ібн Худ |
Абу Абдаллах Мухаммад ібн Юсуф ібн Худ аль-Джудхамі (араб. محمد بن يوسف بن هود; д/н — 1238) — емір Мурсії, Кордови, Севільї, Малаги, Альмерії, Гранади.
Ймовірно походив з династії Худидів, що колись панувала в Сарагоській тайфі. За часів Альмохадів обіймав якісь військові посади.
З 1224 року починається ослаблення влади Альмохадів на Піренейському півострові, чим вирішив скористатися Ібн Худ. 1227 року, коли Ідріс аль-Мамун, валі Севільї і фактичного Аль-Андалуса, залишив півострів, Ібн Худ повстав й до 1228 року підкорив усі володіння, окрім Бадахосу, володіння навколо якого поділили королівство Португалія і Леон. Також не вдалося зайняти Валенсію, де отаборився Заян ібн Марданіс.
Оголосив себе васалом аббасидського халіфа, прийнявши титули аміра аль-мумініна (еміра мусульман) та аль-Мутаввакіла («Того, хто покладається [на Бога]»). Столицею зробив м. Мурсія.
У 1231 року в запеклій битві біля Хересу зазнав важкої поразки від кастильського війська. В результаті було остаточно втрачено Бадахос. Ситуацію погіршило протистояння з Альмохадами, в яких Ібн Худ захопив Гібралтар. Того ж року повстав Мухаммад аль Галіб в Архоні, але Ібн Худ змусив його визнати свою владу, натомість надав йому титул еміра. У 1232 року війська Ібн Худа зайняли Сеути. Невдовзі повстав Ібн Махфуд в Ньєблі, а аль-Баясі відвоював для Альмохадів Севілью. 1234 року Ібн Худ придушив нове повстання аль-Галіба.
1235 року кастильські війська на чолі з королем Фернандо III рушили на Кордову. Тамтешній емір (намісник) Абу'л-Касим мусив погодитися сплатити 450 тис. мараведі. Але 1236 року раптовим нападом кастильці захопили Кордову. Того ж року владу в Севільї захопив Ібн Рашид, а 1237 року в Гранаді — аль-Галіб, що оголосив себе незалежним. 1238 року біля брами Альмерії Ібн Худа було вбито за наказом валі Ібн Рамімі. Лише в Мурсії залишилися правити нащадки Ібн Худа.
- ↑ а б в г http://museoarqueologicodeyecla.org/wp-content/uploads/2016/05/El-Reino-de-Murcia-entre-1238-y-1275-en-fuentes-%C3%A1rabes-de-los-siglos-XIII-y-XIV.pdf
- ↑ La Opinión de Murcia // La Opinión de Murcia — 1988.
- ↑ а б в г д https://rua.ua.es/dspace/bitstream/10045/18048/1/Sharq%20Al-Andalus_03_05.pdf
- ↑ https://www.regmurcia.com/servlet/s.Sl?sit=c,373,m,1207&r=ReP-23270-DETALLE_REPORTAJES
- O'Callaghan, Joseph F.: Reconquest and crusade in medieval Spain. University of Pennsylvania Press, Philadelphia 2004, ISBN 0-8122-1889-2.
- Rodríguez Llopis, Miguel (2004). Historia de la Región de Murcia. Murcia: Tres Fronteras. ISBN 84-7564-200-4.
- Meri, Josef W. Meri and Bacharach, Jere L.: Medieval Islamic Civilization: An Encyclopedia. Routledge, London 2006, ISBN 0-415-96690-6.