Перевірена версія

Акація

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Акація
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Розиди (Rosids)
Порядок: Бобовоцвіті (Fabales)
Родина: Бобові (Fabaceae)
Клада: Mimosoideae
Триба: Acacieae
Рід: Acacia
Mill., 1754
Типовий вид
Acacia penninervis[1]
Види

Близько 1,400
див. Список видів роду акація

Вікісховище: Acacia
Acacia drepanolobium — Тулузький музей
Acacia sp. — Тулузький музей

Ака́ція (Acacia) — рід рослин із родини бобових. Містить понад 1000 видів, що зростають на Мадагаскарі й прилеглих островах, в Австралазії, островах Південно-Східної Азії.

Класифікація

[ред. | ред. код]

Рід Acacia 2017 року був розділений на Vachellia та Acacia. До першого увійшли 163 видів, поширених на різних континентах, тоді як в Acacia лишилися рослини, що ростуть переважно в Австралії[2].

Загальні ознаки

[ред. | ред. код]

Дерева або чагарники, рідко з колючками на стовбурах. Листя подвійно розсічене, складається з численних дрібних листочків або листоподібних утворень. Квіти дрібні, численні, в головчастих суцвіттях або циліндричних китицях, прямостійні або пониклі, жовті або біло-жовті.

Формула квітки: [3]

Поширення

[ред. | ред. код]

Існує близько 1400 видів, що виростають в тропіках і субтропіках, головним чином в Австралії та Африці, менше в Азії та Америці. Особливо характерні акації для флори Австралії (близько половини всіх видів), де вони ростуть в саванах і колючих чагарниках (скреб).

Умови зростання

[ред. | ред. код]

У сприятливих ґрунтово-кліматичних умовах вони представлені великими деревами, які в міру просування до пустель змінюються невеликими деревами з розгалуженим стовбуром і рідкою кроною, а ближче до пустель — колючими чагарниками. Чимало низькорослих багатостовбурних видів акації мають парасолькоподібну крону, що підвищує їх стійкість до вітрів. Розкидані поодиноко над високою травою, вони створюють своєрідний ландшафт савани Африки, а їхнє листя є основою раціону жираф. У багатьох американських видів прилистки перетворилися у великі колючки, в яких поселяються мурахи, які харчуються нектаром, що міститься в нектарниках на листових черешках, і виділеннями на листках. Можливо, мурахи оберігають дерева акації від комах-шкідників. Ростуть акації швидко.

У перший рік життя досягають висоти 0,75—1,5 метра, закінчують ріст до 25—30 років, коли з'являються перші ознаки старіння (Крона рідшає, розтріскується кора і з'являється дуплистість). Цвітуть і плодоносять з 2-го (рідше за 1-го) року життя. З 2—3-го року утворюють поросль від кореневої шийки й кореневі пагони.

Старе дерево Acacia heterophylla в горах на острові Реюньйон
Гілка Acacia constricta
Плоди Acacia dealbata

Застосування

[ред. | ред. код]

Смола деяких видів застосовується як харчова добавка. Жовта чи червона смола інших видів у свіжому вигляді їстівна. Кора акації містить дубильні речовини. Деревина йде на виготовлення ручок для інструментів, човнів, стовпів та водопровідних труб. Листки та боби деяких видів в Західній Африці використовуються як лікарський засіб.

Тезки

[ред. | ред. код]

У побуті акацією називають також види з інших родів, які не мають стосунку до роду Acacia. Це насамперед:

Деякі види

[ред. | ред. код]

Рід включає близько 1400 видів[4], зокрема:

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. [Acacia в базі даних «[[Tropicos]]» [[Міссурійський ботанічний сад|Міссурійського ботанічного саду]] (англ.). Архів оригіналу за 1 січня 2013. Процитовано 14 січня 2017. Acacia в базі даних «Tropicos» Міссурійського ботанічного саду (англ.)]
  2. Lorraine (16 травня 2014). Acacia name change to Vachellia. Kumbula Indigenous Nursery (англ.). Архів оригіналу за 21 березня 2018. Процитовано 20 березня 2018.
  3. Барабанов Е. И. Ботаника: учебик для студ.высш.учеб.заведений. — М: Издательский центр «Академия», 2006. — С. 295. — 448 с. — ISBN 5-7695-2656-4
  4. The Plant List: Acacia [Архівовано 3 вересня 2017 у Wayback Machine.]
  5. Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.

Джерела та література

[ред. | ред. код]