Стешенко Іван Матвійович: відмінності між версіями

Іван Матвійович Стешенко
Іван Матвійович Стешенко
	Іван Стешенко, 1890-ті роки
Псевдонім	Ів. Сердешний, Ів. Січовик, Ів. Сепура, Світленко
Народився	12 (24) червня 1873; Полтава, Полтавська губернія, Російська імперія
Помер	30 липня 1918 (45 років); Полтава, Полтавська губернія, Українська Держава
Поховання	Байкове кладовище
Країна	УНР→; Українська Держава Російська імперія (до 1917 року)
Діяльність	педагогіка
Alma mater	Київський університет св. Володимира
Членство	Наукове товариство імені Шевченка
Партія	УСДРП
У шлюбі з	Стешенко Оксана Михайлівна
Діти	Стешенко Ярослав Іванович і Стешенко Ірина Іванівна
Автограф
	Стешенко Іван Матвійович у Вікісховищі
	Роботи у Вікіджерелах

Інтерактивний перегляд історії

[перевірена версія]

[очікує на перевірку]

← Попереднє редагування

Вилучено вміст Додано вміст

ВізуальнийВікірозмітка

Лінійно

Поточна версія на 07:41, 17 березня 2024

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Стешенко.

Не плутати з Стешенко Іван Никифорович.

~~|Ukrcenter=~~ ~~|Примітки=~~

Стеше́нко Іва́н Матві́йович (12 [24] червня 1873(18730624), Полтава, Полтавська губернія, Російська імперія — 30 липня 1918, Полтава, Полтавська губернія, Українська Держава) — український громадський і політичний діяч, педагог, літературознавець і письменник, перекладач. Літературні псевдоніми Ів. Сердешний, Ів. Січовик, Ів. Сепура, Світленко.

Був членом Старої громади, УСДРП і ТУП. 1917 року — член Центральної Ради, генеральний секретар освіти.

Чоловік дитячої письменниці Оксани Стешенко, дочки драматурга Михайла Старицького. Батько бібліографа Ярослава Стешенка та акторки, перекладачки Ірини Стешенко.

Життєпис

Народився 1873 року в Полтаві в багатодітній сім'ї козацького роду. Батько, незважаючи на жорстку вдачу, намагався всім своїм дев'яти дітям дати освіту, для чого не шкодував коштів. У 1882—1892 роках Іван навчався в Полтавський класичній гімназії. По закінченні історико-філологічного факультету Київського університету св. Володимира (1896) викладав у Київській жіночій гімназії. Вільно володів французькою, німецькою, іспанською, італійською, багатьма слов'янськими мовами, перекладав зарубіжну поезію. Захопившись марксизмом, очолив радикальну групу студентської громади. Разом із Лесею Українкою, Михайлом Коцюбинським та іншими в 1896 році заснував у Києві групу Українська соціал-демократія. Але вже 1897 року був заарештований за участь у студентських заворушеннях. Після п'яти місяців ув'язнення в Лук'янівській тюрмі був висланий з Києва без права проживання в університетських та губернських містах. Протягом 1897—1900 років разом із дружиною жив на чернігівському хуторі Миколи Садовського, займався перекладацькою та літературною працею. Повернувся до Києва 1900 року. Продовжив викладати словесність у жіночій гімназії та Музично-драматичній школі Миколи Лисенка^[1]. 1905 року був вдруге заарештований і відсторонений від педагогічної роботи.

Співвидавець гумористичних журналів «Шершень» (1905) і «Гедзь». 1913—14 редагував педагогічний часопис «Сяйво». 1915 очолював Тетянинську гімназію для біженців, де навчалися діти галичан, насильно вивезених до Києва під час окупації Галичини російською армією^[2].

Був членом Старої Громади, УСДРП і ТУП, Товариства Нестора-Літописця, секретарем Українського наукового товариства в Києві, дійсний член НТШ (з 1917 року).

Після Жовтневого перевороту 1917 року організатор і голова Товариства шкільної освіти, член Української Центральної Ради. Як генеральний секретар освіти (з червня 1917 року, у січні — лютому 1918 року — міністр) здійснив українізацію шкільництва.

Вбитий у Полтаві 30 липня 1918 року невідомими злочинцями. Похований на Байковому кладовищі в Києві (ділянка № 2).

Виїхавши до Полтави, 20 грудня 1923 року Сергій Єфремов записав у щоденнику: «Дізнався од Костя Івановича Товкача страшні подробиці про вбивство Стешенка. Засудила його на смерть большевицька організація Зіньківського повіту; засуд виконав один з членів тієї організації. Звуть його — Башловка. Чому саме засуд упав на Стешенка — не зрозуміти».

Творчість

Твори Стешенка присвячені головно Іванові Котляревському:

«Поэзия И. П. Котляревского» (1898), за яку Стешенко дістав нагороду Петербурзької Академії Наук;
«И. П. Котляревский, автор украинской „Энеиды“…» (1902);
«„Енеїда“ Котляревського».

Інші праці:

«Причинки до характеристики творчості О. Стороженка» (1901);
«Українські шестидесятники» (1908);
«Історія української драми» (1908);
Стешенко І. Історія української драми. / І. Стешенко. — У Київі: Друк. Н. Т. Корчак-Новіцького, 1908. — V, 309 с.
розвідки про Марка Вовчка, Панаса Мирного, Лесю Українку, Михайла Коцюбинського, Михайла Старицького, Василя Стефаника та ін.
Стешенко І. Про українську літературну мову / Ів. Стешенко. — Київ: Друк. 1-ї Київ. Друкар. Спілки, 1912. — 36 с.

Збірки поезій «Хуторні сонети» (1899), «Степові мотиви» (1901), оповідань «На заводі», драма «Мазепа». Автор популярних пісень «Вже воскресла Україна», «Гей не дивуйтесь, добрії люди».

Переклади українською мовою Овідія («Метаморфози»), Фрідріха Шіллера («Орлеанська Діва»), Джоржа Байрона, Олександра Пушкіна, Ф. Коппе («Старий Рибалка»), П'єра-Жана Беранже та ін.

Співвидавець гумористичних журналів «Шершень» (1905) і «Ґедзь»; редактор місячника «Сяйво» (1913—1914).

Статті в журналах «Україна», «Записки НТШ», «Літературно-науковий вісник», «Киевская старина», газеті «Рада», співредактор «Робочої газети» (1917—1918). За родинними переказами (свідком була його донька Ірина Стешенко) Іван Стешенко уклав російсько-український словник і подав його на конкурс. Після, на його думку, несправедливого присуду премії Грінченкові, Стешенко той словник спалив. Висловлювався здогад, ніби якось матеріалами міг користуватися Дубровський.

Вшанування

Ім'ям Івана Стешенка назвали Крем'янецьку приватну українську гімназію^[3].

Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2018 р. засновано в числі академічних стипендій імені державних діячів першого українського уряду для студентів та курсантів закладів вищої освіти державної форми власності, які здобувають вищу освіту за освітнім рівнем магістра стипендію імені Івана Стешенка (Освіта / Педагогіка).^[4]
Вулиця Стешенка у місті Запоріжжя, Львів.
У селі Тахтаулове є вулиця Івана Стешенка.

Примітки

↑ Steshenko, Ivan M.
↑ Янковська О. В. Іван Матвійович [Архівовано 2023-08-22 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 857. — ISBN 978-966-00-1290-5.
↑ Володимир Ящук. «Це те саме дерев'яне, колись прикордонне містечко, де і я пожинав лаври слави на чолі танцювальної групи». Архів оригіналу за 3 червня 2016. Процитовано 25 травня 2019.
↑ постанова Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2018 р. № 133 «Про заснування академічних стипендій імені державних діячів першого українського уряду»

Джерела

Верстюк В., Осташко Т. Стешенко Іван Матвійович // Довідник з історії України. — 2-ге вид. — К., 2001. — С. 835—836.
Деркач I. З ряду великих // Літературна Україна. — 1967. — 11 серпня;
Иовса О. Іван Стешенко // Радянська культура. — 1964. — 16 февраля.
Ставицький О. Ф. Стешенко Іван Матвійович // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1982. — Т. 8 : Олефіни — Поплін. — 527, [1] с., [22] арк. іл. : іл., портр., карти с.. — С. 538.
Стешенко Іван (24.6.1873 — 30.7.1918) // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3. — Т. 8 : Сигаревич — Тимковські. — Париж; Нью-Йорк: Молоде життя, 1976. — С. 3057.
Стешенко, Іван Матвійович // Сайт «Історія Полтави».
Стешенко Іван Матвійович // Український радянський енциклопедичний словник : [у 3 т.] / гол. ред. М. П. Бажан. — 1-ше вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1968. — Т. 3 : Плюс — Ь. — 856 с. — С. 395.
Эбергардт. Иван Стешенко // Свободная Россия. — 1922. — 18 октября. (рос.)
Янковська О. В. Стешенко Іван Матвійович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 857. — ISBN 978-966-00-1290-5.
Стешенко І. Про українську літературну мову / Ів. Стешенко. — Київ: Друк. 1-ї Київ. Друкар. Спілки, 1912. — 36 с.

Посилання

Стешенко Іван Матвійович // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 5 : Пе—С. — С. 956-957.
Іван Стешенко // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1965. — Т. 7, кн. XIV : Літери Сен — Сті. — С. 1843. — 1000 екз.
Марко Бойцун. Соціал-демократія в Україні // Historians.in.ua — 2017. — 10 червня.
Білокінь Сергій. Індивідуальний терор
Неїжмак Василь Навчителю українства. На Полтавщині встановлено меморіальну дошку першому міністру освіти незалежної України Івану Стешенку // «Україна молода». — 2008. — № 173. — 17 вересня.
Доля членів Центральної Ради
«Святий жертовник Івана Стешенка». Григорій ТИТАРЕНКО. grinchenko-inform

Твори цього автора перебувають у суспільному надбанні. Ви можете допомогти проєкту, додавши їх у Вікіджерела.

Портал «Освіта» Портал «Біографії»

[1] Steshenko, Ivan M.

[ЕІУ-2] Янковська О. В. Іван Матвійович [Архівовано 2023-08-22 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 857. — ISBN 978-966-00-1290-5.

[3] Володимир Ящук. «Це те саме дерев'яне, колись прикордонне містечко, де і я пожинав лаври слави на чолі танцювальної групи». Архів оригіналу за 3 червня 2016. Процитовано 25 травня 2019.

[4] постанова Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2018 р. № 133 «Про заснування академічних стипендій імені державних діячів першого українського уряду»

[1]

[2]

[3]

[4]

@@ Рядок 39: / Рядок 39: @@
 [[Файл:Стешенко_І.jpg|міні|200пкс|ліворуч|Іван Стешенко]]
 [[Файл:General Secretariat of Ukraine. Генеральний секретаріат УНР.jpg|250пкс|thumb|Перший Генеральний секретаріат Української Центральної Ради. 1917&nbsp;р.<br/><span style="font-size:90%">Стоять (зліва направо): [[Христюк Павло Оникійович|Павло Христюк]], [[Стасюк Микола Михайлович|Микола Стасюк]], [[Мартос Борис Миколайович|Борис Мартос]]<br/>Сидять (зліва направо): [[Стешенко Іван Матвійович|Іван Стешенко]], [[Барановський Христофор Антонович|Христофор Барановський]], [[Винниченко Володимир Кирилович|Володимир Винниченко]], [[Єфремов Сергій Олександрович|Сергій Єфремов]], [[Петлюра Симон Васильович|Симон Петлюра]]</span>]]
-Народився [[1873]] року в Полтаві в багатодітній сім'ї відставного [[унтер-офіцер]]а й полтавської міщанки. Батько, незважаючи на жорстку вдачу, намагався всім своїм дев'яти дітям дати освіту, для чого не шкодував коштів. У 1882—1892 роках Іван навчався в Полтавський класичній гімназії. По закінченні історико-філологічного факультету [[Київський національний університет імені Тараса Шевченка|Київського університету св.&nbsp;Володимира]] (1896) викладав у Київській жіночій гімназії. Вільно володів французькою, німецькою, іспанською, італійською, багатьма слов'янськими мовами, перекладав зарубіжну поезію. Захопившись марксизмом, очолив радикальну групу студентської громади. Разом із Лесею Українкою, Михайлом Коцюбинським та іншими в 1896 році заснував у Києві групу [[Українська соціал-демократія]]. Але вже 1897 року був заарештований за участь у студентських заворушеннях. Після п'яти місяців ув'язнення в Лук'янівській тюрмі був висланий з [[Київ|Києва]] без права проживання в університетських та губернських містах. Протягом 1897—1900 років разом із дружиною жив на чернігівському хуторі [[Микола Садовський|Миколи Садовського]], займався перекладацькою та літературною працею. Повернувся до Києва 1900 року. Продовжив викладати словесність у жіночій гімназії та [[Музично-драматична школа М. Лисенка|Музично-драматичній школі Миколи Лисенка]]<ref>[http://www.encyclopediaofukraine.com/display.asp?linkpath=pages\S\T\SteshenkoIvanM.htm Steshenko, Ivan M.]</ref>. 1905 року був вдруге заарештований і відсторонений від педагогічної роботи.
+Народився [[1873]] року в Полтаві в багатодітній сім'ї козацького роду. Батько, незважаючи на жорстку вдачу, намагався всім своїм дев'яти дітям дати освіту, для чого не шкодував коштів. У 1882—1892 роках Іван навчався в Полтавський класичній гімназії. По закінченні історико-філологічного факультету [[Київський національний університет імені Тараса Шевченка|Київського університету св.&nbsp;Володимира]] (1896) викладав у Київській жіночій гімназії. Вільно володів французькою, німецькою, іспанською, італійською, багатьма слов'янськими мовами, перекладав зарубіжну поезію. Захопившись марксизмом, очолив радикальну групу студентської громади. Разом із Лесею Українкою, Михайлом Коцюбинським та іншими в 1896 році заснував у Києві групу [[Українська соціал-демократія]]. Але вже 1897 року був заарештований за участь у студентських заворушеннях. Після п'яти місяців ув'язнення в Лук'янівській тюрмі був висланий з [[Київ|Києва]] без права проживання в університетських та губернських містах. Протягом 1897—1900 років разом із дружиною жив на чернігівському хуторі [[Микола Садовський|Миколи Садовського]], займався перекладацькою та літературною працею. Повернувся до Києва 1900 року. Продовжив викладати словесність у жіночій гімназії та [[Музично-драматична школа М. Лисенка|Музично-драматичній школі Миколи Лисенка]]<ref>[http://www.encyclopediaofukraine.com/display.asp?linkpath=pages\S\T\SteshenkoIvanM.htm Steshenko, Ivan M.]</ref>. 1905 року був вдруге заарештований і відсторонений від педагогічної роботи.
 Співвидавець гумористичних журналів «[[Шершень (журнал)|Шершень]]» (1905) і «Гедзь». 1913—14 редагував педагогічний часопис «[[Сяйво (журнал)|Сяйво]]». 1915 очолював Тетянинську гімназію для біженців, де навчалися діти галичан, насильно вивезених до Києва під час [[Галичина під час російської окупації (1914—1915)|окупації Галичини]] російською армією<ref name="ЕІУ">''Янковська О. В.'' [http://corp.nbuv.gov.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?Z21ID=&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR=Steshenko_IСтешенко Іван Матвійович] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20230822135128/http://corp.nbuv.gov.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?Z21ID=&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR=Steshenko_IСтешенко |date=2023-08-22 }} // {{ЕІУ|9|857}}</ref>.

Генеалогія та некрополістика	Find a Grave · Родовід
Словники та енциклопедії	Prabook
Нормативний контроль	Freebase: /m/07k6j4b · GND: 1038113059 · ISNI: 0000000416587918 · LCCN: no2013139520 · NUKAT: n2015095016 · VIAF: 304969050